Човна розбитого, нам розлучитись.
Мені — туди, на смерть.
Маргарита Мені ж — лишитись.
Виходять у різні боки.
СЦЕНА З
Лондон. Спальня кардинала Бофорта.
Входять король Генріх, Солсбері, Уорік та інші. Кардинал
лежить у ліжку.
Генріх Що з вами, лорде? Владарю скажіть.
Кардинал Якщо ти — смерть, скарбницю дам англійську,
Такий же острів зможеш ти купить,-
Не забирай життя, не муч мене.
Генріх Ах, це ознака грішного життя —
Такий жахливий перед смертю страх!
Уорік 3 тобою, Бофорте, король говорить!
Кардинал Коли бажаєте, судіть мене.
В постелі він помер. Де ще вмирати?
Хіба я владен над життям і смертю?
О, не катуй мене, у всім зізнаюсь.
Ожив? То де ж він? Покажіть мені;
Дам фунтів тисячу, щоб тільки глянуть.
Але сліпий він — прах засипав очі.
Волосся причешіть; глянь, глянь: стирчить
Липким гіллям; мою крилату душу
Піймає! Пить. Хай принесе аптекар
Отруту, за яку я заплатив.
Генріх Небесний вічний рушію, поглянь
На бідолаху милостивим оком!
Геть прожени лихого супостата,
Що душу гинучу в облогу взяв!
З грудей стражденних вийми чорний відчай!
Уорік Як шкіриться у передсмертних муках!
Солсбеоі його облишмо, хай відходить в мирі,
Генріх Хай мир душі його пошле господь!
Якщо про рай, мій кардинале, мислиш,
Хоч руку підніми на знак надії.
Руки не звів. Прости йому, о боже!
Генріх Суворо не суди, бо всі ми грішні.
Закрийте очі. Опустіть запону.
Ходім віддатись роздумам спасенним.
Виходять.
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
СЦЕНА 1
Кент. Морський берег коло Дувра.
З моря чути стрілянину. Входять капітан корабля, шкіпер, штур-
ман, Водді Вітмор та солдати; з ними Сеффолк та інші д в о >
ряни-полонені.
Капітан Гидкий, пістрявий, галасливий день
Нарешті канув у морську глибінь,
І, завиваючи, женуть вовки
Гекати коней — тих, що тягнуть ніч,
Скорботи повну, й никлими крильми
Могили укривають, а із пащ
Лиху, погубну пітьму видихають.
Ну ж, полонених приведіть сюди.
Покіль на якорі стоїть баркас,
Хай тут, на березі, заплатять викуп
Чи зросять кров'ю цей пісок безбарвний.
Цей в'язень, шкіпере, діставсь тобі,
А штурман твій цього нехай бере.
Цей,
(показує на Сеффолка)
Водді Вітморе, хай буде твій.
1-й дворянин Який мій викуп, шкіпере? Кажи.
Шкіпер Як тисячі не сплатиш крон — помреш.
Штурман
(до іншого дворянина)
Ти стільки ж дай, а ні — то приймеш смерть.
Капітан Що? Шкода вам двох тисяч крон? І ви
Ще носите ім'я дворян величне?
Скарать негідників! Обом вам смерть.
Не дорівняє цей нікчемний викуп
Життю утрачених у битві друзів.
1-й дворянин Дам викуп, тільки пощадіть мене.
2-й дворянин Я теж — додому зараз напишу.
(до Сеффолка)
Я плату здобував, а втратив око;
Тож ти поплатишся за це — помреш.
Якби ж то міг, то порішив би й цих.
Капітан Не гарячкуй; хай платить і живе.
Сеффолк Я дворянин. Підв'язки орден бачиш?
І скільки скажеш, стільки й заплачу.
Вітмор Я теж з дворян. Мене звуть Водді Вітмор.
Що? Ти здригнувсь? Так налякала смерть?
Сеффолк Ім'я твоє страшне, бо смерть віщує.
Мудрець сказав колись, що принесуть
Мені погибель води. Не жадай
Моєї крові, бо ж ім'я твоє
Скоріш не Водді — "води", а Г о т ь є.
Вітмор Готьє чи Водді — все одно. Безчестя
Ніколи нашого ім'я не крило,
І меч змивав найменшу з нього пляму.
Коли ж продам я помсту, як гендляр,
Хай меч зламають мій і знищать герб,
Всесвітнім проголосять боягузом!
Сеффолк Спинися, Вітморе, твій в'язень — знатний.
Я — герцог Сеффолк, Вільям Де-Ла-Пуль.
Вітмор Це герцог Сеффолк у такому дранті?
Сеффолк Так — дрантя герцогства не позбавляє,
Бувало, що перевдягавсь і Зевс.
Капітан Не був убитий він, тебе ж уб'ють.
Сеффолк Мугирю темний! Генріхову кров,
Ланкастерову кров — величну, владну —
Невже проллє такий нікчемний конюх?
Чи ж не тримав ти стремено у мене?
Без шапки чи не плівся за моїм
Убраним мулом; не радів моєму
Кивку? Мені ти келих подавав,
Навколішки мої приймав об'їдки,
Як з королевою бенкетував я!
Усе це пригадай і втихомирся,
Погорду недоречну погамуй.
А як стояв у нас в передпокої,
Чекав мене! Чи підписом своїм
Тебе оця рука не рятувала?
Тож хай вона язик тобі вгамує.
Вітмор Протнуть цього нікчему, капітане?
Капітан. Та спершу дай протну його словами.
Сеффолк Тупі вони, як сам ти, підлий рабе!
Капітан, Геть! На баркасі голову йому
Зітніть.
Сеффолк Невже своєю) ризикнеш?
Капітан Так, Пулда.
Сеффолк Пулю?
Капітан Лорд? Сер Пуль?..
Пуль-пуль! Пулькатий вишкребку багна!
Ти каламутиш срібне джерело,
З' якого п'є наш край. Заткну цю пельку,
Що жадібно ковта скарби державні,-
Не королеву будеш цілувати,
А землю гризти. Ти, що смертю Гемфрі
Втішавсь, до вітру шкіришся дарма —
Тобі й від нього співчуття нема.
З відьомським кодлом поберешся ти
За те, що зваживсь висватать державцю
Дочку нікчеми короля, в якого
Ні підданих, ні грошей, ні вінця.
Лукавством ти домігся висоти
й зажерся, наче Сулла честолюбний .
Шматками серця матері своєї.
Ти Франції продав Анжу і Мен;
Нормандці бунтівливі через тебе
Нас не шанують більше; пікардійці
Побили урядовців, захопили
Фортеці і додому відіслали
Поранених солдатів. Сам Уорік,
Всі Невіли, що не виймають марно
Мечів, на тебе в гніві піднялись.
Рід Йорків, геть відіпхнутий від трону
Убивством безневинного державця,-
Ганебним, злим, розбійницьким насильством,-
Горить вогнем відплати, на знаменах
Підносить сонце, .що гряде з-за хмар,
Під ним написано — Invitis nubibus *.
Озброївсь тут, у Кенті, весь народ,
Ну і, нарешті, злидні та неслава
Проникли й до палацу короля.
Все через тебе. Геть! Ведіть його.
Сеффолк Чом я не бог? Страшні б метнув громи
В цих підлих покидьків, бридких людців!
, , Нікчем дрібниці тішать — цей негідник,
Баркасний капітан, грозиться дужче,
Ніж Баргул, іллірійський злий пірат.
Грабують трутні вулики, та крові
Не ссуть орлиної. Не можу вмерти
Від рук такого ницого раба!
Твої слова збудили гнів — не страх.
Мене, посла владарки, за протоку,
До Франції безпечно переправиш.
Щпітан Що скажеш, Водді?
Вітмор На той світ переправлю я тебе.
Сеффолк Gelidus timor occupat artus **.
Боюсь тебе.
Вітмор Причини є для страху, певен будь.
Ну що, злякався? Схилишся тепер?
1-й дворянин Просіть смиренно, мій шановний лорде,
Сеффолк Ні, владна мова Сеффолка тверда.
Наказувати звик він — не просити;
Принижуватися йому не личить
Перед такими. Радше я схилю
На плаху голову, аніж коліна
Будь перед ким, крім бога й короля!
* Наперекір хмарам (лат.).
. ** Крижаний злах-охоплює .мене. (лат.).
Хай краще буде на кривавій палі,
Ніж непокрита перед простаком.
Не знає страху той, хто справді знатний,-
Більш, ніж вчинить посмієш, я знесу.
Капітан Візьміть його! Нехай замовкне він.
Сеффолк Йдіть, покажіть усю свою жорстокість,
Ця смерть хай не забудеться повік!
Великих часто казна-хто вбивав:
Раб, розбишака, римський гладіатор
Вбив Туллія, а Цезаря зарізав
Брут-байстрючище; дикуни убили
Помпея; Сеффолка — пірати вб'ють.
Вітмор та інші з Сеффолком виходять.
Капітан А щодо цих, які нам винні викуп,
З них одного бажаємо звільнити.
Отож ви з нами йдіть, він піде сам.
Усі, крім 1-го дворянина, виходять. Повертається Вітмор з тілом Сеффолка.
Вітмор Хай тіло й голова отут лежать;
Коханця королева поховає.
(Виходить)
1-й дворянин О варварське видовище криваве!
Я тіло віднесу до короля;
Як не помститься він, помстяться друзі
Чи королева,— їй він милий був.
(Виходить, несучи труп Сеффолка)
СЦЕНА 2
Вересовище Блекхіт у Кенті, недалеко від Лондона.
Входять Джордж Бевіе та Джон Голленд.
Бевіс Діставай собі меча, хоч би дерев'яного. Уже два
дні, як вони піднялися.
Голленд Ну що ж, тепер їм не завадить поспати.
Бевіс Кажу ж тобі, сукняр Джек Кед надумав приче-
пурити державу, вивернути її й підворсити.
Голленд Якраз до речі, бо ж вона таки пошарпана. Отож,
кажу, не стало в Англії веселості, відколи прийшло дворян-
ство.
Бевіс Кепські часи! Нас, ремісництво, мають за ніщо.
Голленд Знать думає, що ходити в шкіряних фартухах —
ганьба.
Бевіс До того ж із королівських радників нема пуття.
Голленд Правда! А сказано ж: "Трудись, роблячи свою
справу". Інакше сказати — хай правлять люди трудящі. Отож нам
належить правити.
Бевіс Слушно, адже найперша ознака чесної люди-
ни — тверда рука.
Голленд Ось вони! Ідуть! Он Бестів син, чинбар з Він-
гема...
Бевіс Чинитиме вражі шкури.
Голленд І різник Дік...
Бевіс Ну, він звалить гріх, мов бика, а беззаконню,
як теляті, переріже горло.
Голленд І ткач Сміт...
Бевіс Отже, скоро урветься їхня нитка життя.
Голленд Ходімо пристанемо до них.
Барабани.
Входять Джек Кед, різник Дік, ткач Сміт
і ю р б а.
Кед Ми, Джон Кед, названий так за ім'ям гаданого
батька нашого...
Дік
(Убік)
Правильніше, названий так тому, що к є д о н у в
кадуб чужих оселедців у свою комірчину.
Кед І вороги наші впадуть ниць перед нами... спов-
неними завзяття скидати королів та вельмож... Скажи, хай за-
мовкнуть.
Дік Тихо там!
Кед Мій батько був Мортімер...
Дік
(убік)
Чесний був чоловік, хороший муляр.
Кед Моя мати — з роду Плантагенетів...
Дік
(Убік)
Я її добре знав — була повитухою.
Кед Моя дружина — дочка Леса...
Дік
(убік)
Так, вона-дочка колісника, то щоеь та знає про
колеса!
Сміт
(убік)
А нині, аби заробити на шматок хліба, пере вдо-
ма білизну.
Кед Отже, я з благородного дому,
Дік
(убік) '..'/,. ....
Аякже, поле — вельми благородне місце, адже
там він і народився під огорожею. У батька його ніколи не було
іншого дому, окрім в'язниці.
Кед Я відважний...
Сміт . і
(убік)
Ще б пак! Жебрак — та щоб не був відважний.
Кед Я дуже витривалий...
Сміт
(убік)
Оце таки правда: я бачив, як його шмагали на
базарі три дні поспіль.
Кед Не боюсь ні меча, ні вогню...
Сміт
(убік)
Меча йому нічого боятись — у нього одежа гар-
тована вітром і дощем. ! ' .
Дік
(Убік) ; ,:..-
А вогню, певно, не завадило б остерегтись — на
руці в нього випечене тавро за крадіжку овець.
Кеді Тож будьте хоробрі, адже ватажок ваш хороб-
рий і клянеться змінити всі порядки. В Англії сім півпенсових
хлібин продаватимуть за пенс; кухлі будуть утричі більші, а хто
питиме слабке пиво, вважатиметься злочинцем. Все в королівстві
буде спільним, і мій кінь пастиметься в Чіпсайді. Коли я стану
королем,— а я ним стану...
Всі Хай живе ваша величність!
Кед Дякую вам, люди добрі...— грошей тоді не буде
зовсім, усі їстимуть і питимуть за мій рахунок, і я зодягну всіх
в однакове вбрання, щоб жили в згоді, як брати, і шанували мене
як свого владаря.
Дік Найперше повбиваємо всіх законників.
Кед Ну, це вже я неодмікно зроблю.