На галузи дерева сидїв чуйно старий когут, моторний і досьвідений. До него підбіг хитрий лис і промовив солодким голосом:
— Братчику любий! Ми вже більше не будемо з собою провадити війни. Від нинї запанував загальний мир. Я саме прибув в тій цїли, щоби тобі його оголосити. Зійди отже чим скорше до мене, щоби я тебе притиснув сердечно до своєї груди! Не дай, будь ласкав, па себе довго ждати! Я дуже кааплю ся, бо маю ще далеку дорогу, щоби всїм зьвірятам оголосити так радісну новину. Кажу тобі, що ти і твої братя та сестри можете від нипї без журби займати ся своїми справами а будемо вам щиро допомагати, як братя. Злізь же до мене і прийми поцїлупок братньої лїобови!
На сю довгу та облесну промову так відповів когут зі свого безпечного місця:
— Ах, любий друже! Як же мене тїшить твоя новина! Я просто не є в силї описати тобі моєї радости... А ще тим ї менше, що чую се з твоїх уст, з яких мов мїд тече! Та не лише я, але певно і всї зьвірята утїшать ся так само твосю новиною... Ось саме бачу двох хортів, що сюда вискоком біжать. Ану, будь ласкав, скажи і їм сю радісну вістку! Я сейчас злїзу і будемо могли всі разом устиснути ся...
— Бувай здоров! — крикнув лис поквапно — я маю пильне дїло. Хиба иншим разом матимемо більше часу натїшити ся сею відрадною вісткою...
І добряга лис дав суса в бік тай пігнав, куда його ноги понесли. Не мав навіть часу оглянути ся, чи справді хорти надбігають. А з хортів анї сліду, бо когут лише його так настрашив.
— Кукуріку! — запіяв півень на цїле горло і залопотів крилами з радости, що так дотепно випровадив хитрого злодія в поле...
(Текст байки подається за оригіналом, зі збереженням авторського стилю)
Переклад Любомира Селянського