Вулиця

Октавіо Пас

Це вулиця велика й тиха дуже.
Іду і впав, в пітьмі я оступився
І далі я іду наосліп, вставши,
Листви покровом і німим камінням,
І хтось позаду теж ступає ними:
Якщо я стану, стане теж він,
Я в біг – біжить. Погляну – вже нікого.
Все в темноті і виходу немає,
І повертаю я за ріг наступний
За ним, знайома вулиця, на котрій
Не ждуть мене, не йде ніхто позаду.
Де я за кимось йду і він упавши,
Встає і каже мені в очі: "Вже нікого".

Переклад Віталія Гречки
10.07.2022

Інші твори цього автора:

Дивіться також: