Якщо Господь намовив тебе проти мене, то хай це станеться запашною жертвою, а якщо людські сини, прокляті вони перед Господнім обличчям, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спадку, промовляючи: "Іди, служи іншим богам!"
20 І хай не проллється моя кров на землю перед Господнім обличчям, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куріпок у горах!"
21 І сказав Саул: "Згрішив я! Повернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню вже тобі лиха за те, що коштовним було моє життя в очах твоїх цього дня. Я був нерозумний і дуже помилявся".
22 А Давид відповів: "Ось царів спис, хай один зі слуг забере його.
23 А Господь відплатить кожному за його справедливість та правду його, що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не бажав піднімати своєї руки на Господнього помазанця.
24 І яке велике було життя твоє цього дня в очах моїх, таке велике хай буде моє життя в очах Господа, і хай він врятує мене від усякого утиску!"
25 І сказав Саул до Давида: "Благословенний ти, сину мій Давиде! Ти не тільки справу зробиш, але й переможеш!" І пішов Давид своїм шляхом, а Саул повернувся на своє місце.
1 про Самуїла 27
1 І сказав Давид у серці своєму: "Колись я втраплю до Саулової руки. Найкраще мені втікати до филистимського краю, і відмовиться від мене Саул, щоб шукати мене вже по всій Ізраїлевій землі, і я сховаюся від руки його".
2 І встав Давид, і перейшов він та шість сотень з ним, до Ахіша, Маохового сина, ґатського царя.
3 І осів Давид з Ахішем у Ґаті, він та люди його, кожен з родиною своєю, Давид та дві жінки його: ізреелка Ахіноан та Авіґаїл, колишня жінка Навалова, кармеліянка.
4 І доповіли Саулові, що Давид утік до Ґату, і вже він не шукав його.
5 А Давид сказав до Ахіша: "Якщо я знайшов ласку в очах твоїх, хай дадуть мені місце в одному з міст цієї землі, і я осяду там. Чого сидітиме раб твій у царському місті разом з тобою?"
6 І дав йому Ахіш того дня Ціклаґ, чому належить Ціклаґ Юдиним царям аж до цього дня.
7 І сидів Давид на филистимській землі рік та чотири місяці.
8 І сходив Давид та люди його, і нападали на Ґешуреянина, і на Ґірзеянина, і на Амаликиянина, бо вони мешкали в цьому краю відвіку, від Шуру і аж до Єгипету.
9 І побивав Давид той край, і не лишав жими ані чоловіка, ані жінки, і забирав худобу дрібну та худобу велику, і віслюки, і верблюди, і одяг, і повертався, і приходив до Ахіша.
10 І запитував Ахіш: "На кого нападали ви сьогодні?" А Давид казав: "На південь Юдин, і на південь Єрахмеелеянина, і на південь Кенеянина".
11 А Давид не лишав живими ані чоловіка, ані жінки, щоб привести до Ґату, промовляючи: "Щоб не донесли на нас, кажучи: "Так зробив Давид". Так він робив по всі дні, коли сидів на филистимській землі.
12 Ахіш довіряв Давидові і казав: "Справді ненавидить його люд ізраїльський, тому буде він мені за вічного раба!"
1 про Самуїла 28
1 А тими днями зібрали филистимляни свої війська, щоб воювати з Ізраїлем. І сказав Ахіш до Давида: "Ти напевно знаєш, що маєш іти із своїми людьми зі мною на війну".
2 І сказав Давид до Ахіша: "Тобі видніше, що робити твоєму рабові". А Ахіш сказав до Давида: "Тому охоронятимеш мою голову по всі дні".
3 А Самуїл тоді помер, і оплакував його весь Ізраїль, і поховали його в Рамі, у його місті. А Саул вигнав з краю ворожбитів та віщунів.
4 І зібралися филистимляни, і прийшли, і таборували в Шунемі. А Саул зібрав усього Ізраїля, і таборували в Ґілбоа.
5 І побачив Саул филистимський табір та й злякався, і затремтіло йому серце.
6 І запитав Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урімом, ані пророками.
7 І сказав Саул до своїх рабів: "Пошукайте мені жінку ворожку і я піду до неї, і запитаю її".
І відповіли йому раби його: "В Ен-Дорі є жінка ворожка".
8 Саул переодягнувся в інший одяг і пішов він та двоє людей з ним, і прийшли до тієї жінки вночі. І він сказав: Поворожи мені і виклич мені того, кого скажу тобі.
9 А та жінка відповіла йому: "Ти ж знаєш, що Саул, винищив у цій землі ворожбитів та віщунів. І нащо ти наражаєш на небезпеку мою душу?"
10 І Саул присягнув їй Господом, кажучи: "Як живий Господь, не спіткає тебе вина за цю річ!"
11 І запитала та жінка: "Кого мені викликати тобі?" А він відповів: "Самуїла виклич мені".
12 І побачила та жінка Самуїла, та й скрикнула! І сказала та жінка до Саула: "Нащо ти обдурив мене, ти ж Саул!"
13 І сказав їй цар: "Не бійся! Скажи, що ти бачиш?" А та жінка відповіла Саулові: "Я бачу ніби бог, що виходить із землі!"
14 І він їй сказав: "Який його вигляд?" А та відповіла: "Виходить старий чоловік, одягнутий у довгий одяг". І Саул зрозумів, що то Самуїл, і схилив своє обличчя до землі, та й уклонився.
15 І сказав Самуїл до Саула: "Нащо ти непокоїш мене, викликаючи?" А Саул сказав: "Дуже тяжко мені, филистимляни воюють зі мною, а Бог відступив від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах. І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що я маю робити".
16 І сказав Самуїл: "І нащо ти запитуєш мене, коли Господь відступив від тебе, і став з твоїм ворогом?
17 І Господь зробив те, що казав був через мене, Господь узяв царство з твоєї руки, і дав його твоєму ближньому, Давидові.
18 Як ти не слухав Господнього голосу, і не обернув його палючого гніву на Амалика, тому Господь зробив тобі цю річ цього дня.
19 І Господь віддав з тобою також Ізраїля до руки филистимлян. А завтра ти та сини твої будете разом зі мною, також Ізраїлевого табора віддасть Господь до руки филистимлян".
20 І Саул відразу повалився на землю усім своїм зростом, дуже він злякався Самуїлових слів, та й сили не було в ньому, бо не їв він хліба весь той день та всю ніч.
21 І підійшла та жінка до Саула й побачила, що він дуже пригнічений. І сказала до нього: "Ось невільниця твоя зважила на твої твої слова і наразила життя своє на небезпеку.
22 А зараз послухай також і ти голосу своєї невільниці, я покладу перед тобою шматок хліба, а ти з'їж і буде в тобі сила, коли підеш шляхом".
23 А він відмовився й сказав: "Не їстиму!" Та припрошували його слуги та жінка та, і він послухав їхнього голосу. І підвівся він із землі, і сів на ліжку.
24 А та жінка мала годоване теля. Вона швидко зарізала його, замісила борошна і спекла з того прісне.
25 І принесла те перед Саула та перед слуг його, і вони їли. Потім устали й пішли тієї ночі.
1 про Самуїла 29
1 І зібрали филистимляни всі свої війська до Афеку, а Ізраїль таборував в Аїні, що в Ізреелі.
2 А филистимські князі йшли зі своїми сотнями та тисячами, Давид же та люди його йшли позаду разом з Ахішем.
3 І казали филистимські князі: "Що це за євреї?" А Ахіш відповів филистимським князям: "Це Давид, раб Саула, Ізраїлевого царя, що був зі мною рік чи то два, і я не знайшов у ньому нічого лихого від дня його приходу аж до дня цього".
4 І гнівалися на нього филистимські князі. І сказали вони йому: "Заверни того чоловіка, і хай він повернеться до свого місця, яке ти призначив йому, щоб не став він на війні нам супротивником. І чим він може подобатися своєму панові? Хіба головами цих людей?
5 Чи ж це не той Давид, що про нього співали в танцях, промовляючи: "Саул повбивав тисячі, а Давид — десятки тисяч!6 І покликав Ахіш Давида, і сказав до нього: "Як живий Господь, ти правдивий і в моїх очах добрий твій вихід та вхід твій зі мною в таборі, бо я не знайшов у тобі лихого від дня приходу твого до мене аж до цього дня. Та в очах князів ти не добрий.
7 Тому повернися та йди в мирі, і не зробиш лихого в очах филистимських князів".
8 А Давид сказав до Ахіша: "Що ж я зробив? І що ти знайшов у своєму рабові від дня, коли став я перед твоїм обличчям, аж до цього дня, що я не вийду й не воюватиму з ворогами мого пана, царя?"
9 І відповів Ахіш Давидові: "Знаю я, що ти добрий в очах моїх, немов ангел Божий. Та филистимські князі сказали: "Хай не йде він з нами на війну!"
10 Тому залиште нас на світанку ти та раби пана твого, що прийшли з тобою!"
11 І встав на світанку Давид та люди його, щоб повернутися до Филистимського краю. А филистимляни пішли до Ізраїля.
1 про Самуїла 30
1 І коли третього дня Давид та люди його йшли до Ціклаґу, то амаликияни вдерлися на південь та до Ціклаґу, здобули Ціклаґ та спалили його вогнем.
2 І забрали вони до неволі жінок та всіх, що були в ньому, від малого до великого. Вони нікого не вбили, а забрали, та й пішли своїм шляхом.
3 І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спалене! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні дочки забрані в неволю.
4 І заплакали гучно Давид та народ, що з ним, аж поки не стало їм сили плакати.
5 І були взяті до неволі обидві Давидові жінки: ізреелка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармеліянина Навала.
6 І було Давидові дуже гірко, бо народ казав, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх. Та Давид зміцнився Господом, Богом, своїм.
7 І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімелехового сина: "Принеси до мене ефода!" І Евіятар приніс ефод до Давида.
8 І запитав Давид Господа: "Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену її?" А він відповів йому: "Женися, бо конче доженеш, і конче визволиш".
9 І пішов Давид, він та шість сотень люду з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор, і зупинилися на відстані.
10 І гнався Давид, він та чотири сотні з ним. А двісті люду зупинилися, бо надто втомилися, щоб перейти потік Бесор.
11 Знайшли вони в полі єгиптянина і привели його до Давида. Напоїли, дали йому хліба і він їв.
12 І дали йому трохи сушених фіґ та родзинок. Він з'їв і повернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі.
13 І запитав його Давид: "Чий ти та звідкіля ти?" А той відповів: "Я єгипетський юнак, раб амаликиянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворів три дні тому.
14 Ми були вдерлися на південь краю керетеїв, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили вогнем".
15 І запитав його Давид: "Чи не заведеш мене до тієї орди?" А той відповів: "Присягни мені Богом, що не вб'єш мене, і що не видаси мене в руку мого пана, то спроваджу тебе до тієї орди".
16 І він спровадив його, аж ось вони розпорошені по поверхні всієї тієї землі, їдять та п'ють та святкують з приводу всієї тієї великої здобичі, що вони набрали з Филистимського краю та з краю Юдиного.
17 І бив їх Давид від ранку аж до вечора наступного дня, і не втік з них ніхто, окрім чотирьохсот вершників на верблюдах.
18 І врятував Давид усе, що забрав був Амалик.