На передній панелі в кожного з них був такий самий екран, на якому з'являлися ті або інші потрібні зображення і який водночас правив за сонячний елемент живлення — від нього заряджалися крихітні батарейки, однакові в "Гокубі" й у "Мандараксі".
Кожен із комп'ютерів мав мікрофон завбільшки з головку булавки, розташований у правому верхньому куточку екрана. Через мікрофон "Гокубі" й "Мандаракс" сприймали усну мову, а потім, відповідно до інструкцій, що надходила від кнопок, письмово перекладали її на екран.
Користуючись тим Чи тим комп'ютером, слід було працювати руками швидко й вправно, наче фокусник, щоб двомовна бесіда йшла плавно й без затримки, як і годиться. Приміром, якщо я розмовляю англійською і спілкуюсь із португальцем, то маю спершу підносити комп'ютера до вуст свого співбесідника, але так, щоб мені було добре видно екран, де з'являється переклад його слів на англійську, а потім блискавично міняти положення комп'ютера, щоб він "чув" мене, а португалець бачив переклад моїх слів на екрані.
Ніхто з нині живих не має ані достатньо вправних рук, ані досить великого мозку, щоб упоратися з "Гокубі" чи "Мандараксом". Ніхто тепер, втім, і нитку в голку не засилить, і на фортепіано не заграє, та й у носі не поколупається, коли вже на те пішло.
"Гокубі" вмів перекладати лише з десяти мов, зате "Мандаракс" — із тисячі. До того ж "Гокубі" треба було спершу повідомити, якою мовою до нього звертатимуться. А "Мандаракс" розпізнавав будь-яку з тисячі мов, почувши лише кілька слів, і починав перекладати на мову оператора навіть без його команди.
В обох були також напрочуд точні годинники й вічні календарі. Годинник "Мандаракса", що належав 'Дзендзі Хірогуті, відстав усього на вісімдесят дві секунди відтоді, як з'явився в готелі "Ельдорадо", і до того дня через тридцять один рік, коли його разом із Мері Хепберн зжерла величезна біла акула.
"Гокубі" стежив би за часом з не меншою точністю, та в усьому іншому "Мандаракс" лишив свого попередника далеко позаду. "Мандаракс" міг не тільки впоратися зі стократ більшою кількістю мов, ніж його старший брат, і визначити правильний діагноз більшої кількості хвороб, ніж найкращі лікарі тих часів. Він міг також на відповідну команду назвати найважливіші події будь-якого вказаного йому року. Якби ви набрали на його задній стінці, наприклад, число 1802 — рік народження Чарлза Дарвіна, то дізналися б, що того року народились також Александр Дюма й Віктор Гюго, Бетховен завершив свою Другу симфонію, Франція придушила бунт негрів у Санто-Домінго, Готфрід Треверанус став автором терміну "біологія", в Англії було прийнято закон про охорону здоров'я та моралі підмайстрів і ще багато чого іншого. Того самого року, зокрема, Наполеон проголосив себе президентом Італійської республіки.
"Мандаракс" знав також правила двохсот ігор і міг повідомити принципи, покладені майстрами в основу п'ятдесятьох різноманітних мистецтв та ремесел. Навіть більше, він міг за командою навести будь-яку з двадцяти тисяч популярних цитат із літературних творів. Тож якби ви набрали на його задній стінці, приміром, слова "захід сонця", то на екрані з'явилися б такі піднесені рядки:
Сонце сіло. Зійшла зоря.
І хтось мене кличе, так ясно гукає! Тому, хто подавсь у далекі моря,
Хай туга за берегом серце не крає'
Альфред. лорд Тениісон fl809—IS9SI.
"Мандараксу", який належав 'Дзендзі Хірогуті, судилося тридцять один рік пробути на острові Санта-Росалія, куди він потрапив разом із вагітною дружиною свого господаря, а також із Мері Хепберн, сліпою Селіною Макінтош, капітаном Адольфом фон Кляйстом та ще шістьма іншими особами (всі — жіночої статі). Але в тих незвичайних умовах користі від "Мандаракса" було не дуже багато.
Марність усіх його знань так гнівила капітана, що він не раз погрожував викинути комп'ютера в океан. В останній день свого життя, коли фон Кляйстові сповнилося вже вісімдесят шість років, а Мері — вісімдесят один, капітан таки здійснить свою погрозу. Можна сказати так: останнім учинком цього новоявленого Адама було те, що він викинув яблуко пізнання в глибоке сине море.
За тих особливих умов, які панували на Санта-Росалії, медичні поради "Мандаракса" були приречені нагадувати глузування. Коли Хісако Хірогуті впала в глибоку депресію, що тривала цілих двадцять років, до самої її смерті, "Мандаракс" рекомендував їй змінити хобі, друзів, обстановку й бажано професію, а також уживати більше літію. Коли в Селіни Макінтош у тридцять вісім років подалися нирки, "Мандаракс" порадив якомога скоріше знайти їй сумісного донора. Пухнаста донька Хісако, Акіко, коли їй було шість років, підхопила від свого найкращого приятеля, морського котика, запалення легенів, то "Мандаракс" рекомендував їй антибіотики. В той час Хісако й сліпа Селіна мешкали разом, майже як подружжя, виховуючи Акіко.
А коли до "Мандаракса" зверталися з проханням навести цитати із світової літератури, щоб використати їх на святкуванні тієї чи тієї події на цьому острові з лави та попелу, комп'ютер майже завжди попадав пальцем у небо. Ось які перли він видав, коли Акіко в двадцять чотири роки народила свою власну пухнасту доньку, що започаткувала друге покоління людських істот, народжених на Санта-Росалії :
Під шибеницю на кручу коли поведуть мене ранком,
Ой, мати моя, матусю!
Знаю, чия любов услід піде до останку,
Ой, мати моя, матусю!
Редьярд Кіпліні 11865—19361
Або:
Неньчине лоно — мій перший дім, Від любові її я знайшовся в нім;
Всі дев'ять місяців, як роса, Мене живила її краса. Мій погляд, мій подих 1 серця биття Забирали по краплі у неї життя.
Джон Мейсфілд IISfB—VM?!
А також:
Спасибі, Боже, що життя
Дарує нам солодкі пута, За те, що так навічно скуто
На світі матір і дитя.
Вільям Каллен Враііант f(794—1878^
А ще:
Шануй батька твого і матір твою, аби дні твої довгі були на землі, яку господь твій Бог дарував тобі.
Біблія.
Батьком тієї диньки Акіко був найстарший із капітанових дітей, Камікадзе, всього лише тринадцятирічний хлопець.
14
Протягом перших сорока одного року існування острівної колонії, від якої пішло сучасне людство, буде багато народжень, але не буде жодного весілля. Звичайно, з самого початку ті люди об'єднувались у пари. Хісако з Селіною об'єдналися на все життя. Капітан та Мері Хепберн спарувалися на перші десять років—поки вона не вчинила такого, чого він просто не зміг їй пробачити: це було використання його сперми без дозволу. Та й шість інших самиць, хоча й жили разом, однією родиною, теж розбились на пари, з'єднані дуже тісними сестринськими почуттями.
Коли в 2027 році Камікадзе й Акіко святкували перший шлюб на Санта-Росалії, всі первісні колоністи давно вже канули у звивистий голубий тунель, що веде до потойбічного життя, та й "Мандаракс" навіки ліг на дно Тихого океану. Коли б він іще був поруч, то висловився б про це одруження вельми неприємно, як-от:
Шлюб — це спільність, що складається з господаря, господарки та двох рабів, за загальної кількості осіб — двоє.
Анбро Бірс(1842-?)
Чи:
Любов у шлюбі — оцет винний, Терпкий цей трунок прокиса щоднини, І гострих пахощів божественний букет В буденності втрачає свій секрет
І таке інрше. Лрорд Байрон (1788-1824)
Востаннє шлюб на Галапагоському архіпелазі, а отже, й востаннє на Землі, люди взяли на острові фернандіна в 23011 році. Тепер ніхто вже й уявлення не має, що таке шлюб. Мушу визнати, що цинічне ставлення "Мандаракса" до цього інституту в часи його розквіту нині мені здається значною мірою виправданим. Мої власні батьки, одружившись, прирекли себе на нещастя, а Мері Хепберн, коли вже геть постаріла на Санта-Росалії, якось сказала пухнастій Акіко, що вони з Роєм, цілком імовірно, були єдиним щасливим подружжям в усьому Іліумі.
А важким і нещасливим шлюб у ті далекі часи був через того ж таки підбурювача багатьох інших бід — через великий мозок. Ця незграбна розумова машина здатна була тримати в собі так багато суперечливих суджень про таку величезну кількість різних предметів одночасно й перескакувати від одного судження чи предмету до іншого так стрімко, що суперечка між чоловіком і дружиною у стресовому стані легко могла перейти в бійку, як поміж людьми з зав'язаними очима на роликових ковзанах.
Наприклад, подружжя Хірогуті, чиє шепотіння могла б почути крізь стінку шафи Мері, саме тоді з блискавичною швидкістю змінювали свої судження щодо себе й свого партнера, а також щодо кохання, сексу, роботи, світу й усього іншого.
За одну мить Хісако впевнювалася, що її чоловік дурний як пень і що їй разом із майбутньою донькою треба від нього рятуватись. Та вже наступної миті вона вірила, що ЇЇ чоловік, як казали всі,— найяскравіша особистість, що сперечатися не слід, що він їх визволить із цієї халепи якнайшвидше і з найменшими втратами.
Була мить, коли подумки 'Дзендзі проклинав дружину за безпорадність, за те, що вона зв'язує йому руки й ноги, а наступної миті він уже присягався — знов у думці,— що, як буде треба, накладе головою, але врятує цю богиню з її ще не народженою донькою.
Яка ж користь була з таких емоційних змін, щоб не сказати недоумкуватості, у головах живих і високорозвинених істот, що мали співіснувати разом досить довго, принаймні доти, доки виховають людську дитину — адже на це йшло близько чотирнадцяти років?
'Дзендзі раптом почув свій голос, що уриває мовчанку й каже:
— Тебе бентежить щось інше. — Він мав на увазі, що її гнітить щось особисте, а не ця халепа.
— Hi,— відповіла вона. І в цьому полягала ще одна особливість великого мозку: без ніяких вагань він робив таке, на що "Мандаракс" був просто нездатний; мозок брехав і знову брехав.
— Тебе вже цілий тиждень щось турбує,— мовив він. — Чого ти не скажеш усе відверто? В чому справа?
— Ні в чому,— відповіла Хісако. Ну який сенс чотирнадцять років спілкуватися з таким комп'ютером, коли ніколи не знаєш — правду він каже чи ні?
Вони розмовляли по-японському, а не тією ідіоматичною американо-англійською мовою мільйоннорічної давності, якою користуюсь я в цій розповіді. До речі, 'Дзендзі весь час перекладав "Мандаракса" з руки в руку і, не маючи, звісно, такого наміру, мимоволі примусив його дублювати всю їхню бесіду мовою індіанців навахо.
— Що ж,— сказала нарешті Хісако,— як хочеш дізнатися, про що йдеться, то слухай.