не говоритиму довго про нашу з ним близькість... "Прошу тебе,
не забувай про етикет, покрий голову!.." 1 це під час зовсім невід-
кладних та серйозних справ, які вельми важливі... Та облишмо це...
Скажу вам і таке, що його величність, повірте, часом залюбки
спирається на бідне моє плече і своїми королівськими пальчика-
ми бавиться моїм вусом, тобто mustachio *. Але облишмо це,
мій любий. Клянусь, я не байку розказую, його величність робить
велику ласку Армадо, воїнові й мандрівникові, який бачив світ.
Але облишмо й це. Справа в тому... Але, любий мій, тримайте
сказане в таємниці... Король бажає, щоб я розважив принцесу,
оту милу куріпочку, якоюсь чудовою виставою, видовищем, маска-
радом, фарсом чи фейєрверком. Отож, дізнавшися, що пастор і ви,
любий мій, великі мастаки швидко влаштовувати веселі забави,
якщо можна так висловитись, я повідомлю вам усе, аби ви у свою
чергу посприяли мені в цьому ділі.
Олоферн Сеньйоре, виставте перед нею "Дев'ять героїв".
Отче Натанієлю, ідеться про якусь виставу, якусь розвагу на схил-
ку дня за нашою допомогою, з волі короля і цього люб'язного, сла-
ветного і вченого дворянина. І це робиться заради принцеси. Га-
даю, найкраще показати "Дев'ять героїв".
Натанієль Але де ви знайдете людей, придатних для цього?
Олоферн Ісусом Навіном ви будете самі; Іудою Макка-
вейським — я чи цей галантний дворянин; цей селюк, зважаючи на
ким, а паж — Геркулесом...
Армадо Даруйте, сеньйоре, але ви помиляєтесь: паж рос-
том не більший за великий палець цього героя; він менший за кін-
чик його палиці.
Олоферн Прошу вислухати мене. Він зображатиме непов-
нолітнього Геркулеса; його вхід і вихід полягатиме в тому, що він
задушить змію. Я ж до цієї нагоди складу відповідний аполог.
Метелик Добре придумано! Отже, якщо хтось із публіки
давиш тепер змію!" — тобто обернути догану на похвалу, хоч це
не кожному вдається.
Армадо А що робити з іншими героями?
Олоферн Я сам зіграю трьох.
Метелик Тричі геройський добродій!
Армадо Сказати вам щось?
Олоферн Ми слухаєм.
Армадо Якщо це не вдасться, ми розіграєм гротеск. Про-
шу йти за мною.
Олоферн Via *, шановний Тупаче! Ти за весь час не ска-
зав ні слова.
Тупак І не зрозумів теж ні слова, пане.
Олоферн Allons! Ми й тобі дамо роботу.
Тупак Умію танцювати, зайнятись можу всім;
Героям буду грати,— мій барабан, як грім.
Олоферн Ти ж і тупий, Тупаче, і чесний. То ходім!
Виходять.
СЦЕНА 2
Там само.
Входять принцеса, Катаріна, Розаліна і Ма-
рія.
Принцеса Ми виб'ємось в багачки до від'їзду,
Якщо такі дарунки й далі йтимуть.
Я вже кругом у діамантах. Гляньте,
Це все прислав закоханий король.
Розаліна А більш нічого— не було від нього?
Принцеса Як не було? Любовних стільки віршів,
Що ними списаний паперу аркуш
З обох боків, по берегах і всюди,
А на печаті — ймення Купідона.
Розаліна Нехай із воску зліплений божок,
Та вже п'ять тисяч років він панує.
* В путь! (Лат.)
Катаріна Ох, цей легкий, підступний пострибун!
Розаліна Обачно з тим, хто вбив твою сестру.
Катаріна Він сум, нудьгу, зневіру їй навіяв,
То й згинула вона; якби вдалась
Така, як ти, грайлива і весела,
Бабусею була б, як будеш ти:
Живе той довго, хто легкий душею.
Розаліна На що цим словом натякаєш ти?
Катаріна В красі чорнявій — звична легкість вдачі.
Розаліна Це темний натяк— висвітли його.
Катаріна Нагар не зробить світла яскравішим,
Тож натяк мій хай в темряві лишиться.
Розаліна Але ж ти все і робиш в темноті!
Катаріна А ти не робиш так, бо легковажна.
Розаліна Я легковажна тим, що менше важу.
Катаріна О, ти мені не надаєш ваги!
Розаліна Адже пустого й важити не треба.
Принцеса Чудово ж у дотепність ви зіграли.
Та, Розаліно, й вам діставсь дарунок.
Але від кого й що?
Розаліна Я поясню.
Якби така, як ви, була я гожа,
То був би і дарунок більший. Гляньте,
Це — вірші, дякую за них Бірону.
В них розмір точний; був би й зміст правдивий.
То я б себе вважала за богиню:
Мене до тисячі красунь рівняє
І мій портрет малює там Бірон.
Принцеса І схожий в чомусь?
Розаліна Так, більше — в буквах, менше — в похвалі.
Принцеса Виходить, ви — красиві, як чорнило.
Катаріна Красива, наче буква "Б" у зшитку!
Розаліна Сховайте пензель. Борг я свій віддам,
Рум'яна, в буквах золотих мадам!
О, від цих "О" у вас лице рябіє!
Катаріна Жартуєш з віспи? Шлю проклін тобі я!
Принцеса Дюмен вам, Катаріно, щось та шле?
Катаріна Ось рукавичка.
Принцеса Як? Одна? Це зле!
Катаріна їх дві, а ще прислав ось на додачу
Любовних віршів тисячу добрячу.
І в тих рядках, що ллються, як вода,
Змішались лицемірство й глупота.
Марія І я перлини маю від Лонгвіля,
А з ними й лист завдовжки із півмилі.
Принцеса Ти, мабуть, мріяла про інший зміст —
Намисто довше, а коротший лист?
Марія Таке, щоб за розкриті руки довше!
Принцеса Розумні ми, бо з них глузуєм знов же!
Розаліна Дурні ж вони, що цей купують сміх.
Бірона ще помучу я при всіх!
Якби ж його на тиждень залучити,
То був би він у мене нарочитий,
О, як би ластився, чекав, просив
І розум тратив для пустих рядків,
І примхам потурав моїм щоразу,
І гордістю вважав мою образу!
Я стала б долею йому навік,
Вертіла б ним, в який захочу бік.
Принцеса Ніким так завладати неможливо,
Як мудрецем, що став дурним на диво:
Безумство з розуму, що спаленів,
І є прикраса вчених глупаків.
Розаліна Так не кипить юнацька кров у жилах,
Як хтивість спалює мужів дозрілих.
Марія Не завжди видно дурість у тупцеві,
Але вона помітна в мудрецеві,
Бо той шукає в розумі й знанні,
Чим виправдати помилки дурні.
Принцеса Ось наш Бойє із щастям на обличчі.
Входить Бойє.
Бойє Я мру зі сміху! Де ж її величність?
Принцеса Щось є нове?
Бойє Готуйтеся, жінки!
Спокою вашого бунтівники
Ідуть походом під щитом науки,
Аби зненацька взяти вас у руки.
Тож для боріння докладіть зусиль
Чи, як зайці, втікайте геть звідсіль.
Принцеса Святий Дені на Купідона! Хто там
На нас, розвіднику, зібравсь походом?
Бойе Під тінню смокви я спочити ліг,
Але й заплющити очей не встиг,
Коли пропав мені жаданий спокій,-
Там чулися чиїсь все ближче кроки.
То йшли король і друзі. Я хутчій
Завбачно шаснув у густі кущі,
І те почув, що чуєте ось тут:
Вони у машкарах до вас ідуть.
Герольд у них — лукавий, гарний паж,
Що вивчив роль свою, але яка ж
Та буде роль? Вони його навчали:
"Ось так тримайся, розкидай похвали".
Але, принцесо, й страх їх був потряс,
Що він розгубиться, зустрівши вас.
"Хоч ангела,— повчав король уміло,-
Побачиш, та не бійсь, тримайся сміло".
А паж відмовив: "Ангел — це не зло,
Аби лиш не чортяку принесло".
Усі сміялись, плескали по плечах,
Бундючивсь паж від жартів молодечих.
Той руки потирав, од щастя млів,
Мовляв, не чув ізроду кращих слів.
А другий клацав пальцями з нестями:
"Via! — гукав.— Ми йдем, чекайте, дами!"
А третій: "Уполюєш пишних пав!"
Четвертий танцював, доки не впав.
І всі звалилися за ним одразу
Зі сміхом, що їх брав, подібно сказу.
І реготали всі, мов навісні,
Аж поки сльози полились рясні.
Принцеса Невже прийдуть, мов блазні скомороші?
Бойе Вони вже йдуть, наряджені вельможі,
Лицятись хочуть і водить танки,
Впізнати по своїх дарах-таки
Обранок власних, скритих машкарою,
І виграти прихильність їхню грою.
Принцеса Вони так хочуть? Ми їх провчимо!
Панянки, все ж у нас піде само:
Облич їм не покажемо з-під маски,
І марні будуть домагання ласки.
Ось, Розаліно, мій кулон — бери,
Обманять короля його ж дари;
Натомість я візьму твою перлину,
Мене Бірон сприйме за Розаліну.
Ти з Катаріною, Маріє, теж
Круг пальця двох коханців обведеш.
Розаліна Нам слід на видноті дари носити.
Катаріна Що ви, принцесо, хочете зробити?
Принцеса Моя мета — їх наміри розбить.
Вони ідуть сюди заради сміху,-
Ми поглузуєм з них, собі на втіху.
Хай таємниці викажуть свої
Чужим коханим наші крутії.
А в другий раз їх здіймемо на глузи,
Лице відкривши та змінивши буси.
Розаліна А що коли запросять у танок?
Принцеса Ні, краще смерть, а з місця — ні на крок.
Не зглянемось на завчену їх мову:
Благатимуть — відвернемося знову.
Бойе Але зневага вразить їх серця,
І роль вони забудуть до кінця.
Принцеса Цього я хочу й сумніву не маю,-
Зіб'ються і забудуть все до краю.
Забавно бавити витівників
Тим, хто перехитрити їх зумів.
Своєю зробим їхню гру, й по тому
Вони, осміяні, підуть додому.
Сурми за сценою.
Бойе Сурма! Надіньте маски, йдуть артисти.
Дами надівають маски.
Входять король, Бірон, Лонгвіль і Дюмен у масках і російських
костюмах. За ними — Метелик, музиканти і слуги.
Метелик "Привіт красі, що найпишніша в світі!"
Бойе Пишніша за красу тафта їх масок.
Метелик "Священне товариство дам чарівних..."
Дами повертаються спиною.
"Які до смертних обернули... спини?"
Бірон
(до Метелика)
Та "очі", лиходію, "очі"!
Метелик "Які на смертних тут звернули очі.
Небе..."
Бойє І справді, ані бе... ні ме.
Метелик "Небесні духи, звольте не дивитись
На благо нам..."
Бірон
(до Метелика)
Дивитись, шалапуте!
Метелик "На благо нам іскристими очима,
Ясними, наче сонце..."
Бойє "Я з ними?" Що? Ти з ними, наче сонце?
Метелик Такий епітет їм не до вподоби.
Бірон Який же ти митець? Геть, шалапуте!
Метелик виходить.
Розаліна Прошу, Бойє, спитайте чужоземців,
Що треба їм, чи знають нашу мову?
Хай хтось про їхні наміри нам скаже.
Бойє Скажіть, чого вам треба від принцеси?
Бірон Лиш миру і люб'язного прийому.
Розаліна Чого вони бажають?
Бойє Лиш миру і люб'язного прийому.
Розаліна їх прийняли. Тепер нехай ідуть.
Бойє Ось відповідь: вас прийняли, ідіть.
Король Скажіть, відміряли ми сотні миль,
Щоб з нею в танці по траві пройтися.
Бойє Він каже, що відміряв сотні миль,
Щоб з вами в танці по траві пройтися.
Розаліна Спитайте їх, а скільки в милі дюймів?
Якщо відміряли багато миль,
То міру однієї легко взнати.
Бойє Якщо ви зміряли багато миль,
Сюди прийшовши, то скажіть принцесі,
Будь ласка, скільки дюймів має миля?
Бірон Скажи — ми лік вели томливим крокам.
Бойє Вона вас чує.
Розаліна Скільки ви тих кроків
Зробити встигли у важкій дорозі,
Та скільки випадає їх на милю?
Бірон Не лічим те, що робимо для вас!
І наша відданість така безмежна,
Що виявлять її без ліку можем.
Так звольте сонячний свій лик відкрити,-
Ми перед ним, як дикуни впадем.
Розаліна Мій лик — це місяць, хмарами закритий.
Король Блаженні хмари.