Вони б, мабуть, просто скалічили малу Бабу Ягу, але Найстарша зупинила їх;
— Годі! Я знайду для неї гіршу кару!
І вона просичала до малої Баби Яги:
— Підеш збирати хмиз для чаклунського вогнища. Сама-одна! Завтра опівночі все має бути готове. А тоді ми прив'яжемо тебе до дерева, і ти стоятимеш там усю ніч — дивитимешся, як інші танцюють!
— А вже як ми трохи потанцюємо, то кинемось усі до цієї малої жаби і висмичемо їй косенята. Ох і весело ж нам буде! — сказала тітка Трам-Бам-Бах. — Цю Вальпургієву ніч вона довіку пам'ятатиме!
Хто сміється останній…
— Ох, нещасний я ворон! — стогнав добрий Абраксас, коли мала Баба Яга розповіла йому, що спіткало її біля червоного каменя. — Це я в усьому винен! Я, тільки я! Я ж радив тобі робити добрі справи! Ох, коли б я міг хоч як-небудь тобі зарадити!— Мабуть, я сама знайду на все це раду. Я сама, — сказала мала Баба Яга. — Ще не знаю яку… Але знаю, що до дерева вони мене не прив'яжуть!
Вона майнула до хатки, дістала з шухляди чаклунську книгу й почала швидко її гортати.
— А мене з собою візьмеш? — спитав Абраксас.
— Куди?
— На Блоксберг! Я б не хотів кидати тебе саму цієї ночі!
— Добре! — погодилась мала Баба Яга. — Я візьму тебе, але з умовою: стули дзьоба і більше мені не заважай!
Абраксас замовк, а мала Баба Яга заглибилась у книгу. Раз у раз вона щось бурмотіла собі під ніс. Того бурмотіння ворон не міг зрозуміти, а спитати не наважувався.
Так було до вечора. Нарешті мала Баба Яга встала, потяглась і весело сказала:
— Тепер я знаю, що робити! Гайда на Блоксберг!
На горі Блоксберг ще не було жодної чаклунки. Вони мали з'явитися рівно опівночі, ані на хвилиночку раніше. Так велів чаклунський закон Вальпургієвої ночі.
Мала Баба Яга сіла на вершечку гори, простягнувши ноги.
— Хіба не пора починати? — спитав Абраксас.
— Починати? — відгукнулася мала Баба Яга. — Що починати?
— Збирати гілляччя? — вигукнув Абраксас. — Тобі треба наносити для вогнища цілу купу дров! Чи я недочув?
— Маємо час! — захихотіла мала Баба Яга.
Але Абраксас не вгавав:
— До півночі лишилася година! — хвилювався він. — Унизу в селі щойно пробило одинадцяту!
— Ще й пів на дванадцяту проб'є! — спокійно сказала мала Баба Яга. — 3 вогнищем я не забарюсь.
— Сподіваюся! — каркнув Абраксас.
Від дивовижного спокою малої Баби Яги йому ставало моторошно. Ох, якби хоч усе добре скінчилося!
Унизу, в долині, пробило пів на дванадцяту
— Починай! — не втерпів Абраксас. — Залишилось півгодини!
— З мене досить і п'ятнадцяти хвилин, — сказала мала Баба Яга.
Коли пробило без чверті, вона вмить підхопилася.
— Тепер почнемо! — крикнула вона.
Мала Баба Яга махнула руками і прошепотіла якесь закляття… Тієї ж миті довкола задзижчало, засвистіло, забахкало, застукало! Трах! Бах! Буме! Щось падало з неба і складалося у величезний стос.
— Ого! — вигукнув Абраксас. — Що я бачу! Та це ж наче мітли?
— Авжеж, мітли! Це чаклунські мітли. Я всі їх сюди викликала… Оця ось довжезна — мітла Найстаршої чаклунки.
— Що… все це означає? — злякався Абраксас.
— Я їх підпалю! — крикнула мала. Баба Яга. — Гадаєш, вони погано горітимуть? Тільки мені треба до них паперу.
І вона знову прошепотіла закляття.
І знов під небом зашуміло, зашелестіло. Ніби зграї велетенських кажанів знялись над лісом і, б'ючи крильми, спускалися на Блоксберг.
— Сюди! Сюди! —.загукала мала Баба Яга. — Сюди! На мітли!
І раптом Абраксас побачив, що то — книги. Чаклунські книги всіх дорослих чарівниць.
— Що ж це ти робиш? — закаркав Абраксас. — Дорослі чаклунки зведуть тебе зі світу!
— Навряд! — озвалася мала Баба Яга і проказала третє закляття.
І третє закляття виявилося найкращим.
Воно з усіх чаклунок водночас зняло їхню чаклунську силу. Віднині вони чаклувати не могли. Усе, що вміли, вони відразу забули. І ніколи більше не навчаться. Бо мала Баба Яга забрала в них чаклунські книги.
В долині пробило північ.
— Так! — задоволено промовила мала Баба Яга. — Ось тепер ми почнемо по-справжньому! Гей-я! Вальпургієва ніч!
Мала Баба Яга клацнула запальничкою, що купила у Якоба Дешевого, й підпалила мітли. Кращого чаклунського вогнища ще не було на світі! Полум'я, тріскочучи, стріляючи іскрами, шугонуло вгору.
До ранку танцювала мала Баба Яга круг великого вогнища. Ворон Абраксас сидів у неї на плечі. Мала Баба Яга була віднині єдина чаклунка на землі!
Тільки вона тепер уміла чаклувати!
А ще ж лише вчора дорослі чарівниці глузували з неї.
Тепер настала її черга сміятися.
— Вальпургієва ніч! — радісно вигукувала мала Баба Яга на весь Блоксберг, — Гей-я, Вальпургієва ніч!
[1] Вальпургієва ніч — у давніх германських племен так звалося свято зустрічі весни, під час якого нібито відбувалися ігрища на горі Блоксберг.
Переклад: Володимир Василюк