Він, 'Макінтош, мовляв, може допомогти йому створити власну корпорацію, яка майже одразу зробить його мільярдером — це коли рахувати в доларах, а коли в ієнах, то трильйонером.
Дзендзі відповів, що мусить цю пропозицію обміркувати.
Та "промацувальна" розмова відбувалася в токійському сусі-ресторані. Сусі — так називали сиру рибу з холодним рисом, досить популярну страву мільйон років тому. Мало кому тоді могло навіть приснитися, що в далекому світлому майбутньому сира риба стане чи не єдиною стравою в харчуванні людей.
Червонопикий, галасливий американський підприємець і стриманий, трохи схожий на ляльку японський винахідник спілкувалися через "Гокубі", бо жоден не володів достатньою мірою мовою співбесідника. Тоді в усьому світі були в роботі вже тисячі й тисячі таких "Гокубі". Що ж до "Мандаракса", то скористатися ним вони не могли — єдиний діючий екземпляр його перебував під суворою охороною в компанії "Мацумото". І великий мозок 'Дзендзі почав прокручувати ідею зрівнятися з найбагатшою людиною в країні, а саме — з японським імператором.
Через кілька місяців після того, у січні наступного року, в тому самому січні, коли Мері та Рой Хепберни гадали, нібито мають за що дякувати долі, 'Дзендзі одержав од 'Макінтоша листа з проханням спочатку погостювати десять місяців на його ранчо поблизу Меріди, штат Юкатан у Мексіці, а потім узяти участь першому плаванні розкішного еквадорського судна "Баіня де Дарвін", в яке Макінтош уклав і свої гроші.
У тому листі, що його для Дзендзі довелося перекладати з англійської на японську, 'Макінтош висловився так: "Використаймо цей шанс, аби по-справжньому пізнати один одного".
Що він хотів одержати від 'Дзендзі — можливо, в Юкатані, а вже напевне під час "Круїзу віку до витоків природи",— то це його підпис на угоді, за якою він, 'Дзендзі, очолить нову корпорацію, чиїми фондами орудуватиме "Макінтош.
Як і Джеймс Уейт, 'Макінтош теж був своєрідний рибалка. Він розраховував на величезний улов вкладників, для яких за наживку правитиме не ярлик на сорочці, а ім'я японського комп'ютерного генія.
І ось тепер мені здається, що моя розповідь завдовжки в мільйон років від початку до кінця не дуже й змінюється. І на початку її, і в кінці я, виявляється, розповідаю про людські істоти, незалежно від розміру їхнього мозку, як про рибалок.
Отже, надворі листопад, і подружжя Хірогуті — в Гуаякілі. За порадою "Макінтоша, "Дзендзі збрехав своєму начальству щодо запланованого маршруту. Він дав зрозуміти, що робота над "Мандараксом" виснажила його і вони з Хісако хотіли б побути кілька місяців разом, у відлюдному місці, де ніщо не нагадувало б про комп'ютери і де нема ніякого зв'язку з навколишнім світом. 'Дзендзі втовкмачив у великі мозки своїх босів таку дезинформацію: він, мовляв, найняв шхуну з командою, і на цій шхуні, назву якої повідомляти не бажає, вийде з одного мексіканського порту, назву якого також повідомляти не бажає, й вирушить у круїз по островах Карібського моря.
І, хоча список майбутніх учасників "Круїзу віку до витоків природи" був широко розрекламований, керівники компанії 'Дзендзі так і не дізналися, що найплідніший їхній службовець разом із дружиною теж будуть на борту судна. Як і Джеймс Уейт, подружжя Хірогуті подорожувало під вигаданим прізвищем.
І, знову ж таки як і Джеймс Уейт, вони наче здиміли! Хто б їх не шукав, знайти не зміг би. Адже будь-який такий пошук, організований великим мозком, був би націлений навіть не на той материк.
12
Сидячи в своєму номері поряд із номером Мері Хепберн, подружжя Хірогуті півголосом перемовлялося про те, що Ендрю Макінтош — справжнісінький маніяк. Це було, однак, перебільшення. "Макінтош був чоловік таки пожадливий, невгамовний і безцеремонний, але аж ніяк не божевільний. Більшість із того, що його великий мозок вважав за реальність, справді відбувалося. Коли він вивозив Селіну з Казашкою та подружжя Хірогуті з Меріди до Гуаякіля своїм приватним літаком "Лірджет", якого сам і пілотував, то вже знав, що в місті буде введено воєнний стан чи щось таке, і всі магазини буде зачинено, і на вулицях вештати-меться дедалі більше голодного люду, і "Баійя де Дарвін" скоріше за все не вийде в плавання за розкладом, і багато чого ще.
Засоби зв'язку, які він мав у своєму юкатанському особняку, давали б йому змогу бути повністю в курсі подій і в Еквадорі, і бозна-де ще, якби це його цікавило. Водночас він тримав подружжя Хірогуті, на відміну від своєї незрячої доньки, можна сказати, в цілковитому невіданні щодо того, чого їм слід чекати.
А справжньою метою його приїзду до Гуаякіля, яку він відкрив знову ж таки дочці, а не японському подружжю, було скупити якнайбільше еквадорських активів за викидними цінами, в тому числі, коли пощастить, і готель "Ельдорадо", й "Баійю де Дарвін", і золоті копальні, й нафтопромисли, й багато чого ще. Ба більше, він мав намір міцніше прив'язати до себе 'Дзендзі Хірогуті, позичивши йому гроші, аби той став співучасником деяких знадливих починань, що перед ними відкривались, а отже, як і він сам, "Макінтош, одним із найбагатших володарів нерухомості в Еквадорі.
Макінтош попросив подружжя Хірогуті залишатись у своєму номері в "Ельдорадо" — невдовзі він, мовляв, принесе їм чудові новини. Він уже кілька годин сидів біля телефону, обдзвонюючи еквадорських фінансистів та банкірів, і новини, які збирався принести, стосувались того, які саме підриємства вони з Хірогуті за день-два зможуть назвати своїми.
А насамкінець він збирався вигукнути: "І к бісу цей "Круїз віку до витоків природи"!"
Подружжя Хірогуті вже навіть не сподівалося почути від "Ендрю Макінтоша хоч якісь добрі для себе новини. Обоє щиро вважали його навіженим, і це помилкове судження за іронією долі навіяло їм власне дітище Дзендзі — його "Мандаракс". Вже існувало десять таких комп'ютерів — дев'ять у Токіо, а десятого 'Дзендзі прихопив із собою в круїз. "Мандаракс", на відміну від "Гокубі", міг не лише перекладати, а й із неабиякою точністю діагностувати тисячу найпоширеніших хвороб, на які страждала homo sapiens, зокрема й дванадцять різновидів нервових розладів.
А втім, у тому, що робив "Мандаракс" у галузі медицини, не було, по суті, нічого складного. Комп'ютера запрограмували діяти так, як діють справжні лікарі, а саме: спершу поставити серію запитань, а після цього, залежно од відповідей, ще кілька запитань, скажімо, таких: "Який у вас апетит?", "Чи регулярно працює ваш кишечник?", "На що схожі ваші випорожнення?" тощо.
У Юкатані подружжя Хірогуті прокрутило цілий букет запитань та відповідей для "Мандаракса", описуючи йому поведінку "Ендрю Макінтоша. І нарешті на екрані завбільшки з гральну карту з'явився напис по-японському, що означав: "Патологія особистості".
На біду подружжя Хірогуті, але не "Мандаракса", який ні відчувати, ні переживати не вмів, комп'ютера не запрограмували розпізнавати досить незначну — порівняно з іншими — недугу, коли хворі на неї люди не тільки вельми рідко потрапляють до лікарні, а й навпаки, вважаються найщасливішими на світі і своєю поведінкою завдають болю лише тим, хто поруч, зате собі — майже ніколи. Справжній лікар, мабуть, сказав би далі, що мільйони людей, яких ми щодня бачимо на вулицях, давно вже перебувають у тій туманній смузі, де неможливо хоча б до певної міри встановити, зазнає їхня особистість патології чи ні.
Але в медицині Хірогуті нічого не тямили й до комп'ютерного діагнозу поставились як до свідчення жахливого захворювання. Через це вони мріяли будь-що позбутися опіки 'Ендрю Макінтоша й повернутись до Токіо. Та поки що, попри всі їхні бажання, вони залежали від нього. Від похмурого адміністратора готелю, з яким Хірогуті спілкувались через "Мандаракс", вони дізналися, що всі планові рейси з аеропорту Гуаякіль скасовано, а компанії, які здійснюють чартерні рейси, замовлень не приймають.
Тож у скутого страхом подружжя залишалися тільки дві можливості покинути Гуаякіль: або на "Лірджеті" 'Макінтоша, або на борту "Баійї де Дарвін", якщо судно, звичайно, і справді завтра відчалить. Але в це Хірогуті вірили все менше й менше.
13
'Дзендзі Хірогуті створив "Гокубі" мільйон і п'ять років тому, а потім, рівно мільйон років тому, цей молодий геній створив "Мандаракса". І коли він працював над "Мандараксом", його дружина саме готувалася народити йому першу людську дитину.
Були певні побоювання щодо генів, які мати, Хісако, могла передати плодові, оскільки її мати, коли Сполучені Штати Америки скинули атомну бомбу на японське місто Хіросіму, зазнала радіаційного опромінення. Тож пробу навколоплідних вод у Хісако було піддано в Токіо аналізу з метою виявити можливі відхилення дитини від норми. До речі, за своєю солоністю ті води були майже ідентичні з водами океану, в якому судилося зникнути "Баійї де Дарвін".
За даними аналізу плід було визнано нормальним.
Водночас визначили його стать. Плід мав прийти у світ маленькою дівчинкою, ще однією самицею в цій розповіді.
Аналіз не міг виявити дрібних дефектів плоду — таких, наприклад, що дитина не матиме, як Мері Хепберн, музичного слуху, або що вона буде вкрита ніжною шовковистою шкірою, як у морського котика. А це справді мало статися.
Єдиною людською істотою, яку вдалося створити 'Дзендзі Хірогуті, була гарненька, але пухнаста донька, яку йому так і не судилося побачити.
Вона народиться на Санта-Росалії, найпівнічнішому з островів Галапагоського архіпелагу. І ймення її буде Акіко.
Коли Акіко досягне на Санта-Росалії повноліття, вона буде дуже схожа на матір усередині, проте матиме іншу шкіру. Еволюційний розвиток від "Гокубі" до "Мандаракса", навпаки, відбувався шляхом радикального поліпшення вмісту комп'ютера, але без істотних змін його зовнішнього вигляду. Акіко мала захист проти засмаги, проти холодної води, коли плавала, а також проти гострих країв застиглої лави, коли воліла сісти чи лягти на неї, тоді як гола шкіра в її матері була зовсім беззахисна проти цих звичних небезпек життя на острові. А от "Гокубі" і "Мандаракс", попри всю їхнію несхожість усередині, були вміщені у майже ідентичні оболонки з особливо стійкого проти ударів чорного пластику — заввишки дванадцять сантиметрів, завширшки вісім і завтовшки два.
Будь-який дурень відрізнив би Акіко від Хісако, та лише фахівець міг відрізнити "Гокубі" від "Мандаракса".
"Гокубі" й "Мандаракс" мали обидва на задній кришці, врівень з її поверхнею, чутливі кнопки, за допомогою яких можна було спілкуватися з усім, що було всередині.