Той, хто, ідучи на війну, забрав з собою фінікійську жрицю Каму, яка осквернила вівтар. Той, нарешті, — закінчив піднесено Мефрес, — хто вигнав з дому Сару й зробив її невільницею за те, що її син став євреєм.
— Страшні твої слова! — стривожено відповів Сем,
— Злочин ще страшніший, але ми його розкриємо, незважаючи на впертість цієї дурної жінки.
Святий муж і гадки не мав, що дуже скоро його пророкування збудеться. А сталося це так.
Ще не встиг царевич Рамзес, вирушаючи з військом з ПіБаста, вийти з палацу, як начальник поліції вже знав про вбивство Сариної дитини, про втечу Ками і про те, що Сарині слуги бачили, як царевич вночі входив до її кімнати. Начальник поліції був чоловік кмітливий: він одразу збагнув, хто міг вчинити вбивство, і замість того щоб провадити слідство на місці, помчав за місто ловити злочинців, попередивши. Гірама про те, що. сталося.
І в той час, як Мефрес намагався вирвати зізнання у Сари, найспритніші агенти поліції Пі-Баста і всі фінікійці, на чолі з Гірамом, уже ловили грека Лікона і жрицю Каму.
На третю ніч після того, як царевич вирушив у похід, начальник поліції повернувся до Пі-Баста, везучи за собою велику, покриту полотном клітку, в якій нелюдським голосом кричала якась жінка. Не лягаючи спати, начальник поліції викликав офіцера, який провадив слідство, і уважно вислухав його рапорт.
На світанку обидва верховні жерці, Мефрес і Сем, а також номарх Пі-Баста одержали найпокірніше запрошення, щоб зволили негайно, якщо на те буде їхня воля, прибути до начальника поліції. Коли всі троє зібрались у призначену годину, начальник поліції, низько вклонившись, почав просити їх, щоб розповіли йому все, що знають про вбивство дитини наступника трону.
Номарх, хоч був високий сановник, зблід, почувши це покірне прохання, і відповів, що нічого не знає. Те саме повторив і верховний жрець Сем, додавши, що Сара, на його думку, в цьому не винна. Коли черга дійшла до святого Мефреса, він сказав:
— Не знаю, чи ти чув, достойний начальнику, що вночі, коли було вчинено злочин, втекла одна з жінок царевича, на ймення Кама?
Начальник поліції, здавалось, був дуже здивований.
— Не знаю також, — вів далі Мефрес, — чи сказали тобі, що наступник трону не ночував у палаці, а був у будинку Сари. Воротар і двоє слуг упізнали його, бо ніч була досить ясна.
Здивування начальника поліції, здавалось, досягло найвищої межі.
— Дуже шкода, — скінчив верховний жрець, — що тебе не було два дні в Пі-Басті...
Начальник дуже низько вклонився Мефресові й звернувся до номарха:
— Чи не зволив би ти, вельмишановний номарху, ласкаво сказати мені, як був одягнений царевич того вечора?
— На ньому був білий каптан і пурпуровий фартушок, обшитий золотими китицями, — відповів номарх. — Я добре це пам'ятаю, бо був одним з останніх, хто розмовляв з царевичем того вечора.
Начальник поліції плеснув у долоні, й до канцелярії увійшов воротар Сари.
— Ти бачив царевича, коли він заходив уночі до будинку твоєї повелительки? — запитав він..
— Я відчиняв хвіртку його достойності, хай він живе вічно!..
— А ти пам'ятаєш, як він був одягнений?
— На ньому був каптан в жовті й чорні смужки, такий самий наголовник і фартушок, блакитний з червоним, — відповів воротар.
Тепер обидва жерці й номарх почали дивуватися.
А коли допитали обох Сариних прислужниць, які докладно повторили, як саме був одягнений царевич, очі номарха засвітилися радістю, а на обличчі у святого Мефреса з'явилося зніяковіння.
— Я присягнусь, — мовив достойний номарх, — що царевич був одягнений у білий каптан і пурпуровий із золотим фартушок...
— А тепер, — озвався начальник поліції, — звольте, найшановніші, піти зі мною до в'язниці. Там ми побачимо ще одного свідка...
Вони зійшли вниз, у підземелля, де біля вікна стояла велика клітка, покрита полотном. Начальник поліції одкинув палицею полотно, і всі побачили жінку, що лежала в кутку цієї клітки.
— Але ж це Кама!.. — вигукнув номарх.
Це справді була Кама, хвора і змучена, з дуже зміненим обличчям. Коли вона, побачивши сановників, підвелася і стала проти світла, присутні побачили її обличчя, вкрите мідного кольору плямами. Очі в неї були як у безумної.
— Камо! — сказав начальник поліції. — Богиня Ашторет вразила тебе проказою...
— Це не богиня! — озвалась вона здавленим голосом. — Це підлі азіати підкинули мені отруєне покривало. О, я нещасна!..
— Камо, — вів далі начальник поліції, — над твоїм горем змилосердилися найзнаменитіші наші верховні жерці Сем і Мефрес. Якщо ти розкажеш правду, вони помоляться за тебе, і, може, всемогутній Осіріс відверне від тебе це страшне лихо. Ще є час, твоя хвороба лише починається, а наші боги — всемогутні...
Хвора жінка впала на коліна і, тулячись обличчям до грат, промовила надламаним голосом:
— Змилуйтесь наді мною... Я зреклася фінікійських богів І до смерті служитиму великим богам Єгипту... Тільки відверніть від мене...
— Відповідай, але тільки правду,— сказав начальник поліції,— і боги виявлять до тебе ласку: хто вбив дитину єврейки Сари?
— Зрадник Лікон, грек... Він був співаком у нашому храмі іі казав, що кохає мене... А тепер покинув мене, негідник, забравши мої коштовності...
— Навіщо Лікон убив дитину?
— Він хотів убити царевича, але не знайшов його в палаці, побіг до будинку Сари і...
— Як же цей розбійник міг пройти в будинок, який охороняє варта?
— Хіба ти не знаєш, що Лікон схожий на царевича? Вони схожі, мов два листки однієї пальми...
— Як був одягнений Лікон тієї ночі? — питав далі начальник поліції.
— На ньому був... каптан в жовті й чорні смужки, такий самий наголовник і фартушок блакитний з червоним... Але не мучте мене... Поверніть здоров'я... Змилуйтесь... Я вірно служитиму вашим богам! Ви вже йдете?.. О немилосердні!..
— Бідна жінко, — озвався верховний жрець Сем, — я пришлю до тебе могутнього чудотворця, і, може...
— О, нехай благословить вас Ашторет... Ні, нехай вас благословлять ваші боги, всемогутні й милостиві, — шепотіла змучена фінікіянка.
Сановники вийшли з в'язниці і повернулися в канцелярію. Номарх, бачачи, що верховний жрець Мефрес опустив очі й стиснув губи, спитав його:
— Невже ти, святий муже, не радієш чудесним відкриттям, які зробив наш славний начальник поліції?
— Не маю чого радіти, — сухо відповів Мефрес. — Справа не спрощується, а заплутується... Адже Сара весь час каже, що це вона вбила дитину, а фінікіянка відповідає так, ніби її навчено...
— Ти не віриш цьому, достойний отче? — запитав начальник поліції.
— Бо ніколи не бачив двох людей, таких схожих між собою, щоб їх це можна було розрізнити. Тим більше я ніколи не чув, що в Пі-Басті є чоловік, який може вдавати нашого наступника трону, хай він живе вічно!
— Цей чоловік був у Пі-Басті при храмі Ашторет, — мовив начальник поліції. — Його знає тірський князь Гірам і на власні очі бачив наш намісник. Нещодавно він наказав мені схопити його і навіть обіцяв за це велику нагороду.
— Ого! — вигукнув Мефрес. — Я бачу, достойний начальнику поліції, що навколо тебе починають зосереджуватись найбільші таємниці держави. Дозволь мені, проте, не повірити в цього Лікона, поки його сам не побачу...
Розгніваний, він вийшов з канцелярії, а за ним — святий Сем, знизуючи плечима.
Коли їхні кроки стихли в коридорі, номарх, пильно глянувши на начальника поліції, сказав:
— Ну що?
— Справді, — відповів той, — святі пророки вже починають втручатись у такі справи, які ніколи не були в колі їхньої влади.
— І ми це мусимо терпіти!.. — тихо сказав номарх.
— До пори до часу, — зітхнув начальник поліції. — Наскільки я знаю людські серця, всі військові й урядовці його святості, вся знать обурюються сваволею жерців. Все мусить мати межу...
— Ти сказав великі слова, — відповів номарх, потискуючи йому руку. — І якийсь внутрішній голос каже мені, що я ще побачу тебе найвищим начальником поліції при його святості.
Минуло ще кілька днів. За цей час парасхіти набальзамували тіло Рамзесового сина, а Сара все сиділа у в'язниці, чекаючи суду, певна, що її стратять.
Кама теж сиділа у в'язниці, в клітці; її обминали навіть тюремні наглядачі, боячись прокази. До неї справді прийшов чудотворець-лікар, проказав над нею молитву, і дав їй цілющої води. Незважаючи на це, фінікіянку не покинула лихоманка, а мідяні плями на щоках і над бровами проступали дедалі виразніше. Незабаром з канцелярії номарха надійшов наказ вивезти її до східної пустелі, де, відмежована від людей, була колонія прокажених...
Одного вечора до храму Пта прийшов начальник поліції і сказав, що хоче розмовляти з верховними жерцями. З ним були два агенти й чоловік, з голови до ніг закутаний у мішок.
Йому одразу ж відповіли, що верховні жерці чекають його у священному покої під статуєю бога.
Начальник залишив агентів під брамою і, взявши за плече закутаного чоловіка, в супроводі жерця пішов до священного покою. Він застав там Мефреса й Сема, убраних в шати верховних жерців, із срібними бляхами на грудях.
Начальник поліції впав перед ними ниць і сказав:
— Згідно з вашим наказом, я привів до вас, святі мужі, злочинця Лікона. Хочете побачити його обличчя?
Коли вони погодилися, начальник поліції підвівся і зірвав мішок із в'язня.
Обидва жерці скрикнули з подиву. Грек і справді був такий схожий на царевича Рамзеса, що важко було не помилитися.
— Ти Лікон, співак поганського храму Ашторет?.. — спитав зв'язаного грека святий Сем.
Лікон зневажливо посміхнувся.
— І ти вбив дитину царевича?.. — додав Мефрес. Грек посинів від гніву й почав рватися із своїх пут.
— Так! — закричав він. — Я вбив щеня, бо не міг знайти Його батька-вовка!.. Нехай спалить його вогонь небесний!..
— Що зробив тобі царевич, розбійнику? — обурено запитав Сем.
— Що зробив? Забрав у мене Каму і наразив її на страшну хворобу, якої не можна вилікувати... Я був вільний, міг утекти з багатством і життям, але постановив собі помститнсь, і ви спіймали мене... Його щастя, що ваші боги дужчі від моєї ненависті... Зараз ви можете вбити мене... І чим швидше, тим краще!
— Великий це злочинець, — озвався верховний жрець Сем. Мефрес мовчав і вдивлявся в очі грека, що палали люттю.
Раптом він сказав до начальника поліції:
— Можеш іти, достойний пане.