Афродіта — богиня краси й кохання; за однією міфічною версією — вийшла з морської піни і вперше ступила на землю на острові Кіпрі (звідси її епітет — Кіпріда), за другою — дочка Зевса й Діони. За Гомером — дружина Гефеста, за іншими міфами — дружина Арея. Мати юного бога кохання Ерота, має ще ім'я Кітереї — від місця її культу на острові Кітери.
Ахеї — одне з найдавніших грецьких племен, що, прийшовши з півночі, завоювали корінне плем'я пелазгів і змішалися з ними. В Го-мера це (так само як назви "аргеї" або "данаї") — назва греків взагалі, — зустрічається багато разів майже у всіх піснях поеми.
Ахерон — річка в підземному царстві мертвих, через яку тіні померлих переправляються в Аїд. Назва взята від річки Ахеронта в Епірі, яка швидко біжить у темних ущелинах. — X. 513.
Ахілл, або Ахіллес — син фессалійського владаря Пелея і морської богині Фетіди, внук Еака, головний герой "Іліади". Щоб Ахіл-лові не могла пошкодити ніяка зброя, Фетіда ще немовлям викупала його у водах Стіксу, держачи сина за п'ятку, якої таким чином не торкнулась чудодійна вода. Після багатьох подвигів під Троєю Ахілл все ж був убитий стрілою Паріса, яку Аполлон спрямував у єдине вразливе місце на тілі Ахілла — п'яту (звідси вислів — "ахіллесова п'ята"). — III. 106 та ін.; IV. 5; VIII. 75; XI. 467, 546 та ін.; XXIV. 15, 72 та ін.
Аякси, або Еанти — див. Еант великий, Еант малий. — Дружба братів Еантів часто була сюжетом творів мистецтва. В переносному розумінні два Аякси — нерозлучні друзі.
Борей — північній вітер. — V. 296, 328 та ін.; IX. 81; X. 507; XIV. 253, 476 та ін.; ХІХ.200.
Волопас — сузір'я, що видно недалеко від Воза (Великої Ведмедиці). — V. 272.
Воронячі скелі — мис на острові Ітаці. — XIII. 408.
[546]
Всеахеї — спільна назва всіх греків гомерівського часу. — І. 239; XXIV. 32.
Галій — син Алкіноя. — VIII. 119, 370.
Гарпії — богині вихору, крилаті страховища з жіночими головами, що хапали й викрадали людей. В переносному розумінні гарпія — лиха жінка. — І. 241; XIV. 371; ХХ..77.
Геба — дочка Зевса і Гери, вічноюна богиня молодості; під час бенкетів на Олімпі розливала богам божественний напій нектар, що давав їм вічну молодість і безсмертя. — XI. 603.
Геліос (Гелій) — бог сонця, син титана Гіперіона, брат Еос — богині світанку, і Селени — богині місяця, пізніше ототожнюваний з Аполлоном. — І. 8; V. 479; VIII. 271, 302; X. 138, 191; XI. 109; XII. 128, 322 та ін.; XIX. 276 та ін.; XXIII. 329; XXIV. 12.
Геллеспонт — протока поміж Європою та Малою Азією (тепер — Дарданелли). Названа за ім'ям Гелли, дочки орхоменського володаря, що упала тут у воду зі спини барана, на якому тікала від лихої мачухи. — XXIV. 82.
Гера — старша дочка Кроноса і Реї, сестра і дружина Зевса, шлюб з якою триста років був таємним, аж поки Зевс не оголосив її своєю дружиною і владаркою богів. її шанували також як покровительку шлюбного життя. У Троянській війні Гера підтримує греків, ображена тим, що Паріс оддав перевагу Афродіті. — IV. 513; VIII. 465; XI. 604; XII. 72; XV. 112, 180; XX. 70.
Герест — мис і гавань у південній частині острова Евбеї. — III. 177.
Гермес — син Зевса і німфи Маї, бог скотарства, торгівлі і ремісництва; вісник богів і покровитель подорожніх, — на дорогах в Аттіці ставились присвячені йому стовпи (герми) з головами бородатого Гермеса та написами. Був також провідником тіней померлих у підземне царство. — І. 38 та ін.; V. 28, 145 та ін.; VII. 137; VIII. 322 та ін.; X. 277, 302; XI. 626; XII. 390; XIV. 435; XV. 319; XIX. 396; XXIV. 1, 10, 99.
[547]
Герміона — дочка Єлени й Менелая, дружина Ахіллового сина Неоптолема. — IV. 13.
Гвфест — кульгавий син Зевса й Гери, бог підземного вогню в областях з діючими вулканами (Лемнос, Сицилія); взагалі — бог вогню й ковальського ремесла, єдиний серед олімпійців, що не цурався фізичної праці; дружиною його була Харіта, а в "Одіссеї" (VIII пісня) — Афродіта, шо зрадила його з Ареєм. Римляни ототожнювали Гефеста з Вулканом. — IV. 617; VI. 233; VII. 92; VIII. 268-359; XV. 117; XXIII. 160; XXIV. 71,75.
Гея — земля, богиня землі. — XI. 576.
Гіганти — велетні, сини Геї — Землі, та Неба — Урана, із зміями замість ніг, наділені величезною силою. Гея дала їм цілюще зілля, що оберігало їх від небесних стріл, і вони розпочали боротьбу з олімпійцями за владу над світом. Ця боротьба (гігантомахія) тривала довго, і тільки з допомогою смертного Геракла боги подолали гігантів. — VII. 59, 206; X. 120.
Гілак — батько Кастора, вигаданого Одіссеєвого батька. — XIV. 204.
Гіпересія — ахейське місто при Корінфській затоці. — XV. 254.
Гіперея — міфічна вітчизна феакіян ("за краєм світу"), з якої вони переселились у Схерію. — VI. 4.
Гіперіон — титан, батько Геліоса, Еос і Селени. Гіперіоном ("той, що ходить над нами") називали також і самого Геліоса. — І. 8; XII. 346. ,
Гіппот — батько Еола, бога вітрів. — X. 2, 36.
Гірейські скелі — скелі біля Евбеї; під ними загинув у хвилях Еант. — IV. 501-507.
Горгона — крилате жіноче страховисько із зміями замість волосся і поглядом, який обертав у камінь кожного, хто на неї гляне. Гомер знає лише одну Горгону, у пізніших міфах — їх три. Одна з них, Медуза, була смертна: аргоський герой Персей відрубав їй голову. — XI. 634.
Гортіна — місто на острові Криті. — III. 294.
Дамасторід — син Дамастора. Див. Агеяай.
Данаї — одне з грецьких племен; цим ім'ям, нарівні з іншими назвами (аргеї, ахеї), Гомер називає греків взагалі. — І. 350; IV. 278, 725 та ін.; V. 306; VIII. 82, 578; XI. 470, 551 та ін.; XXIV. 18, 45.
[548]
Девкаліон — син критського володаря Міноса, батько Ідоменея. — XIX. 180.
Деїфоб — один з троянських героїв, син Пріама, після смерті Паріса — чоловік Єлени. — IV. 276; VIII. 517.
Делос — один з островів у Егейському морі; за міфологічним переказом, тікаючи від ревнощів Гери, блукав по хвилях річки Лето, що породила на ньому Аполлона й Артеміду. Поряд з Дельфами Делос був одним із центрів культу Аполлона. — VI. 162.
Деметра — богиня землеробства й родючості землі, дочка Кро-носа і Реї, сестра Зевса, від котрого вона породила Персефону. — V. 125.
Демодок — сліпий феакійський співець. — VIII. 43, 106, 255, 472 та ін.; XIII. 28.
Демоптолем — один із женихів, убитих Одіссеєм. — XXII. 242.
Дімант — феак, з дочкою якого подругувала Навсікая. — VI. 22.
Діокл — син Орсілоха, внук Алфея, володар міста Фер у Мес-сенії. — III. 488; XV. 186.
Діомед — син Тідея з Аргоса, упокірник коней. — III. 180; IV. 280.
Діоніс — бог рослинності, виноградарства і винарства, син Зевса й Семели. Культ Діоніса, пов'язаний з п'яними веселощами (вакханаліями) та екстатичними оргіями, в гомерівську епоху ще не був поширений у Греції (хоч і був уже відомий, про що свідчать недавно знайдені пілоські таблиці, які відносяться до II тисячоліття до н. є.); отже, ті місця "Одіссеї", де зустрічається ім'я Діоніса, вважаються пізнішими вставками. — XI. 324; XXIV. 74.
Дія — невеликий островок недалеко від Криту; за іншими даними — давня назва острова Наксосу в Егейському морі. — XI. 325.
Дметор — син Іаса, кіпрський володар. — XVII. 443.
Додона — місто в Епірі з оракулом Зевса. — XIV. 327; XIX. 296.
Долій — Одіссеїв слуга. — IV. 736; XVII. 212; XVIII. 322; XXII. 159; XXIV. 222, 387,411 та ін.
Доряни (дорійці) — одне з основних грецьких племен, вирізнялось особливим дорійським діалектом. — XIX. 176.
Дуліхій — один із сусідніх з Ітакою островів, важко встановити — який саме. — І. 246; IX. 24; XIV. 335, 397; XVI. 123 та ін.; XVIII. 396; XIX. 131, 292.
Еак — син Зевса, батько Пелея й Телемона, дід Ахілла та Еанта великого. — XI. 538.
Еакід — внук Еака. Див. Ахілл.
[549]
Еант великий — син саламінського володаря Теламона, один з найславетніших героїв троянського походу. — III. 109; XI. 469, 550 та ін.; XXIV. 17.
Еант малий — син локрійського володаря Ойлея: повертаючись з-під Трої, загинув біля Прейських скель. — IV. 499, 509.
Евант — батько жерця Марона. — IX. 197.
Евбея — великий острів на схід від Греції. — III. 174; VII. 321.
Евенор — батько Леокріта, одного з женихів. — II. 242; XXII. 294.
Евмей — свинопас, вірний Одіссеїв слуга. — XIV. 55, 165, 360, 440 та ін.; XV. 304, 381 та ін.; XVI. 7, 60 та ін.; XVII. 199, 264, 305, 508 та ін.; XX. 169, 238; XXI. 82, 203 та ін.
Евмел — син фессалійського владаря Адмета і Алкестіди, що добровільно зійшла в Аїд замість свого чоловіка, але Геракл її визволив (на сюжет цього міфа написана трагедія Евріпіда "Алкестіда"); чоловік Пенелопиної сестри Іфтіми, один з видатних героїв "Іліади". — IV. 798.
Евпейт — батько жениха Антіноя. — І. 383; IV. 641 та ін.; XVI. 363; XVII. 477; XVIII. 42, 284; XX. 270; XXI. 140, 256; XXIV. 422, 465, 523 та ін.
Евр — східний або південно-східний вітер. — V. 332; XII. 326; XIX. 206.
Евріад — один із женихів, убитих Телемахом. — XXII. 267.
Евріал — кращий з борців феакійських. — VIII. 115, 396 та ін.
Еврібат — Одіссеїв оповісник, співучасник троянського походу, був негарний із себе, але відданий Одіссеєві, який поважав його більше ніж інших супутників за гострий розум. — XIX. 247.
Еврідамант — один із женихів Пенелопи. — XVIII. 297; XXII. 283.
Еврідіка — дружина Нестора. — III. 451. — Слід відрізняти від німфи Еврідіки, дружини Орфея, міф про якого, пов'язаний з культом Діоніса, виник пізніше.
Евріклея — неня Одіссея й Телемаха. — І. 429 та ін.; II. 347 та ін.; IV. 742; XVII. 31; XIX. 15, 357 та ін.; XX. 128 та ін.; XXI. 380; XXII. 391, 480 та ін.; XXIII. 1, 39,177 та ін.
Еврілох — небіж і супутник Одіссея. — X. 205, 429 та ін.; XI. 23; XII. 195, 294 та ін.
[550]
Еврімах — один із женихів Пенелопи. — І. 399 та ін.; II. 177 та ін.; IV. 628; XV. 17, 519; XVI. 345 та ін.; XVII. 257; XVIII. 65, 244, 325 та ін.; XXI. 186, 245, 320 та ін.; XXII.