Гомер — Одіссея (аналіз, паспорт твору)

Автор. Гомер (жив у 8-7 ст. до н. е.) – давньогрецький поет.

Літературний рід. Епос.

Жанр. Сімейно-побутова і пригодницька поема.

Тема. Зображення довгих мандрів і поневірянь Одіссея у наполегливому прагненні повернутися на батьківщину.

Ідея. Любов до батьківщини, заради якої Одіссей здатен на героїчні вчинки, виявляє розум, винахідливість, фізичну та духовну силу.

Сюжет. У поемі викладені події після закінчення Троянської війни, зокрема повернення Одіссея до рідної Ітаки на десятий рік його блукань. Поема охоплює 40 днів із 10 років, докладно описано 9 днів.

Система віршування. Поема складена поетичним розміром гекзаметром. Особливістю гекзаметра було те, що він не мав рими, ритм був суворо регламентований дактилічною стопою, а в середині поетичного рядка була цезура – логічна пауза, що посилювала метричну розмаїтість вірша, робила його гнучкішим. Гекзаметр – це шестистопник, що складається з п'яти дактилів та останнього спондея. Проте Гомер часто порушує класичний гекзаметр, свідомо випускаючи в багатьох рядках один якийсь (переважно в 1-4 стопах) ненаголошений склад, дактилічна стопа перетворюється на хореїчну, і це надає більшої гнучкості самому розмірові.

Художні особливості. Речитативне виконання, постійні епітети, розгорнуті порівняння, навмисне сповільнення розвитку описуваних подій (ефект уповільнення, повтори), особливий поетичний метр – гекзаметр.

Головний персонаж. Одіссей – цар невеличкого острова Ітака, що в Іонійському морі поблизу Коринфської затоки. Він активна, заповзятлива, оптимістична, сильна тілом і духом людина. Одіссей мусить протистояти надприродним силам, які, здавалося б, перемогти неможливо. Хитрість, здатність до обману – якості в Одіссея природні, такою є його натура. Часом він починає брехати навіть тоді, коли немає ніякої потреби, заради самої брехні. За розум та інші чесноти його високо цінує богиня Афіна, але вона радить йому позбутися крутійства. Образ Одіссея надзвичайно складний, тому однозначно, тільки як хитруна і прагматика його кваліфікувати не можна. Розумний і далекоглядний, здатний орієнтуватися у найскладніших обставинах, енергійний і красномовний, практичний в усіх своїх вчинках, Одіссей утілює ті нові зміни, що відбувалися в суспільстві (новий період родового суспільства, зародження торгівельних відносин, поява рабовласництва, приватної власності). Це дістає свій вираз і в надзвичайній кмітливості й діловитості, фантастичній спритності, що контрастує з прямолінійними подвигами інших героїв. Він зі спритністю пропливає через Скіллу і Хабріду, повз підступних і звабливих сирен, обдурює і осліплює Поліфема, детально розробляє план знищення женихів. Розсудливий хазяїн, він ніколи не випустить з рук те, що йому належить. Обачливий розум завжди спрямований на досягнення практичної мети. Він ніколи не забуває про свою вигоду. Але до практицизму героя домішується ще й допитливість. Одіссей – справжній дослідник: у невідомих країнах його цікавить все. Гомер неодноразово нагадує і про страждання Одіссея: туга за батьківщиною, переслідування богами. Герой дозволяє собі сльози у німфи Каліпсо, коли слухає пісні Демодока. Заспокоюється герой лише тоді, коли дістається рідної домівки. Можна зробити висновок, що образ Одіссея – один із найскладніших у гомерівських поемах. Носій головної риси – пристрасно-фанатичної вірності вітчизні і дружині, – він разом з тим має і ряд інших якостей, властивих уже новій епосі – епосі самого Гомера.

Інші персонажі. Афіна – богиня війни і мудрості, допомагала Одіссею. Гермас – вісник богів і покровитель подорожніх. Телемах – син Одіссея. Пенелопа – дружина Одіссея. Лаерт – батько Одіссея. Євмей, Філотій – раби Одіссея. Евріклея – годувальниця Одіссея. Зевс – верховний бог. Посейдон – бог моря. Кіркея – чаклунка. Каліпсо – німфа. Антіной, Єврімах – женихи Пенелопи.