Автоноя — служниця Пенелопи. — XVIII. 182.
Агамемнон — син Атрея (Атрід), володар Мікен та Аргоса, брат спартанського владаря Менелая, вождь греків у Троянській війні. Після зруйнування Трої, захопивши у здобич Кассандру (див. однойменну драму Лесі Українки), вертається додому й падає жертвою Егіста, що став коханцем його дружини Клітемнестри. Месником за батька став син його Орест, що вбив свою матір Клітемнестру (ця історія стала сюжетом Есхілової трилогії "Орестея"). — 1. 30; III. 143, 156 та ін.; IV. 532 та ін.; VIII. 77; IX. 263; XI. 168, 387 та ін.; XIII. 383; XIV. 70, 117, 497; XXIV. 20 та ін.
Агелай — син Дамастора, один із женихів, убитих Одіссеєм. — XX. 321, 339; XXII. 131, 212, 327 та ін.
Адреста — служниця Єлени, дружини Менелая. — IV. 123.
Аедона (гр. "соловей") — дочка Пандарея, дружина Зета, Амфіо-нового брата, мати Ітіла. З заздрощів до Ніоби, дружини Амфіона, вирішила вбити одного з її синів, але помилково в темряві заколола свого власного сина Ітіла. Зевс обернув Аедону в солов'я, спів якого — безнастанний плач матері за своїм сином. — XIX. 518.
Аїд (невидимий) — син Кроноса й Реї, брат Зевса. Після перемоги над титанами одержав підземне царство, де й владарював над тінями мертвих разом із своєю дружиною Персефоною. Друга назва Аїда — Плутон, бо він володіє глибинами землі, звідки люди здобувають свої багатства. Молячись Аїдові, вдаряли руками об землю; в [541] жертву йому приносили чорних тварин, одвертаючи при цьому свої обличчя. Слово "АХд" означає також підземне царство мертвих. — НІ. 410; IV. 834; VI. 11; IX. 524; X. 175, 491 та ін.; XI. 47, 151, 211, 426, 571, 625 та ін.; XII. 17, 21, 383; XIV. 156, 207; XV. 350; XX. 208; XXIII. 252, 322; XXIV. 204, 264.
Акроней — один з юнаків феакійських. — VIII. 111.
Апектор — житель Спарти, з дочкою якого одружився Мега-пент, син Менелая. — IV. 10.
Алібант — місто в Південній Італії. Вигадана батьківщина Одіссея. — XXIV. 304.
Аліферс — син Мастора, друг Одіссея, ітакійський ворожбит, що віщував з льоту птахів. — II. 157, 253; XVII. 69; XXIV. 451.
Алкандра — дружина фіванця Поліба. — IV. 125.
Алкім (дужий) — батько Ментора. — XXII. 235.
Алкіной — онук бога морів Посейдона, мудрий володар феаків — міфічного народу моряків, що жили на казковому острові Схерії. Він гостинно прийняв Одіссея, викинутого бурею на берег, і допоміг йому вернутися додому. На острові Керкірі, який ототожнювали зі Схерією, існував культ Алкіноя. — VI. 12, 139, 299 та ін.; VII. 10, 132, 208, 308 та ін.; VIII. 2, 118, 235, 370 та ін.; IX. 2; XI. 346 та ін.;ХШ. 3,64, 171таін.
Алкіппа — служниця Єлени. — IV. 124.
Алкмена — дочка мікенського владаря Електріона, дружина Ам-фітріона. Від Зевса, який поєднався з нею, прибравши вигляд Ам-фітріона, породила славетного героя Геракла, а від чоловіка — смертного сина Іфікла. — II. 120; XI. 266.
Алкмеон — син Амфіарая й Еріфіли, вождь так званих епігонів (нащадків) у поході на Фіви. — XV. 248.
Алоей — син Посейдона, бог обмолоту зерна (алое — тік; від цього й походить ім'я), чоловік Іфімедеї, батько гігантів — Ота й Ефіальта, які щороку виростали на цілий сажень. Брати Алоеди (сини Алоея), домагаючись кохання Гери й Артеміди, задумали вилізти на небо, а для цього — звалити гору Оссу на Пеліон, але були вбиті стрілою Аполлона. Алоеди тримали в ув'язненні бога війни Арея, якого тільки на тринадцятому місяці визволив Гермес. — XI. 305.
[542]
Амітаон — син Кретея і Тіро, брат Есона й Ферета. — XI. 259.
Амніс — гавань на північному узбережжі Крита, в гирлі ріки з такою ж назвою. — XIX. 188.
Амфіал — найкращий із стрибунів феакійських. — VIII. 114, 128.
Амфіарай — володар Аргоса й ворожбит, правнук Мелампода (див. прим, до XI. 326-327). Після невдачі походу сімох аргейських вождів проти Фів (міф про події, пов'язані з цим походом, ліг в основу епічних поем "Фіваїда" й "Епігони", які не збереглися, і використовується також у трагедіях Есхіла, Софокла й Евріпіда) Амфіарай під час втечі був поглинутий землею, але боги дарували йому безсмертя. Культ Амфіарая з оракулами в присвячених йому храмах існував у багатьох містах Греції. — XV. 244.
Амфілох — син Амфіарая й Еріфіли, брат Алкмеона, віщун ар-госький, учасник походу епігонів на Фіви, один з претендентів на руку Єлени і учасників Троянської війни. — XV. 248.
Амфімедонт — один з женихів, убитий Телемахом. — XXII. 242, 277 та ін.; XXIV. 103 та ін.
Амфіном — син Ніса з Дуліхію, найрозсудливіший і найчесні-ший з женихів. — XVI. 351, 394; XVIII. 119, 395 та ін.; XX. 244; XXII. 89 та ін.
Амфіон — а) владар в Орхомені, син Іаса, батько Хлоріди, яка в шлюбі з Нелеєм стала матір'ю Нестора. — XI. 283; б) син Зевса й Антіопи, що разом із своїм братом заснував Фіви. — XI. 262.
Амфітея — дружина Автоліка, бабка Одіссея. — XIX. 416.
Амфітріта — морська володарка, дочка морського бога Нерея й Доріди — дружина Посейдона, поряд з яким возсідала з тризубцем у руках на колісниці, запряженій тритонами. Культ її — дуже давнього походження. — III. 91; V. 422; XII. 60, 97.
Амфітріон — чоловік Алкмени, матері Геракла. — XI. 266, 270.
Анабесіней — один з юнаків феакійських. — VIII. 113.
Андремон — етолійський вождь, батько Фоанта. — XIV. 500.
Антікл — один із грецьких воїнів, що в дерев'яному коні увійшли в обложену Трою. — IV. 286.
Антіклея — дочка Автоліка, дружина Лаерта, мати Одіссея, що вмерла після його від'їзду в Трою. — XI. 85.
Антілох — старший син пілоського володаря Нестора, друг Ахіл-ла після загибелі Патрокла. Наприкінці Троянської війни загинув [543] від руки Мемнона, прикриваючи собою батька. — III. 111; IV. 187 та ін.; XI. 468; XXIV. 16 та ін.
Антіной — син Евпейта, найзухваліший з женихів Пенелопи; робив замах на життя Телемаха, упав першою жертвою від руки Одіссея. — І. 383; II. 84 та ін.; IV. 628 та ін.; XVI. 363 та ін.; XVII. 374 та ін.; XVIII. 34 та ін.; XX. 270; XXI. 84 та ін.; XII. 8, 48; XXIV. 179, 424.
Антіопа — дочка Асопа, мати Амфіона й Зета. — XI. 260.
Антіф-списоборець — а) син Египтія з Ітаки, один із супутників Одіссея, що загинули в печері Поліфема. — II. 19; б) старий ітакієць, друг Одіссея.
Антіфат — а) міфічний владар лестригонів. — X. 106 та ін.; б) віщун, син Мелампода, батько Оїкла, дід Амфіарая. — XV. 242.
Анхіал — а) один із феаків. — VIII. 112; б) батько тафійського вождя Мента. — І. 180, 418.
Апірея — казкова країна, батьківщина Еврімедуси, служниці Аре-ти. — VII. 8.
Аполлон (Феб) — син Зевса й богині Лето, батько Орфея, брат Артеміди, одержав від Гермеса винайдену останнім ліру і став богом муз, звідси його прізвисько — Мусагет. У Троянській війні допомагав троянцям. Згадується дуже часто — майже в усіх піснях "Одіссеї".
Аргеї — жителі Аргоса (Пелопоннеса); у Гомера — спільне ім'я для всіх греків, що брали участь у Троянській війні. Багато разів згадуються в багатьох піснях поеми.
"Арго" — корабель, на якому аргонавти на чолі з Ясоном їздили в Колхіду по золоте руно. — XII. 70.
Аргос — за гомерівських часів — Арголіда, область на Пелопоннесі, а пізніше й головне місто Арголіди; Аргосом називали також увесь Пелопоннес, що північно-східною його частиною, з головним містом Мікенами, володів Агамемнон, а рештою — Діомед. — І. 344; III. 251 та ін.; IV. 99, 562, 816 та ін.; XV. 80, 224 та ін.; XVIII. 246.
Аргос пеласгічний — Фессалійська рівнина біля річки Пенея, володіння Ахілла. — XXIV. 37.
Аргос (проворний) — ім'я собаки Одіссея. — XVII. 291, 300, 326.
Арей (Арес) — син Зевса й Гери, грізний бог війни. — VIII. 115, 267, 309, 517 та ін.; XI. 537; XIV. 216; XVI. 269; XX. 50.
Арет — син Нестора. — III. 414, 440; XVI. 395; XVIII. 413.
[544]
Арета — дочка Рексенора, племінниця і дружина Алкіноя. — VII. 54, 141, 231, 335; VIII. 423 та ін.; XI. 335; XIII. 57 та ін.
Аретуса — джерело на острові Ітаці. — XIII. 408.
Аріадна — дочка критського володаря Міноса. Давши Тесеєві провідну нитку, вона допомогла йому вибратися з лабіринту, де він убив страховище Мінотавра, і втекла разом з ним, але Тесей покинув її на острові Наксосі; тут вона стала жрицею і дружиною Діоніса й загинула від стріли Артеміди. В "Одіссеї" (XI. 321) Артеміда вбиває Аріадну з волі самого Діоніса.
Арібант — сідонянин, дочка якого викрала юного Евмея. — XV. 426.
Аркесій — батько Лаерта. — XIV. 182; XVI. 118.
Арктос — сузір'я Великої Ведмедиці (або Віз) і Малої. (Див. прим, до V. 272-275).
Арней — див. Ір.
Артакійські джерела — криниці в країні лестригонів. — X. 107.
Артеміда — дочка Зевса й Лето, сестра Аполлона, богиня-мис-ливиця, вважалась також богинею рослинності і родючості, пізніше стала богинею Місяця й ототожнювалася з Селеною. Озброєна луком із стрілами, так само як і її брат Аполлон.
Асоп — річка в південній Беотії та північно-східній Аттіці, а також бог цієї річки, батько Антіопи. — XI. 260.
Астеріда — невеличкий острів у протоці між Ітакою й Самою. — IV. 846.
Асфаліон — служник Менелая. — IV. 216.
Атлант — титан, брат Прометея, батько німфи Каліпсо. За гомерівським міфом, підтримує стовпи, що підпирають небосхил, за іншими — тримає небо на своїх плечах. Місце його перебування — крайній захід, звідси й назва Атлантичного океану і гірського пасма в північній Африці (Атлас). — І. 52; VII. 245.
Атрей — батько Атрідів. — IV. 462, 543; XI. 438.
Атріди (сини Атрея) — Агамемнон і Менелай. — III. 136; V. 307; XVII. 104; XIX. 183; XXIV. 35. (Див. прим, до І. 35.)
Афідант — вигаданий батько Одіссея, син Поліпемона. — XXIV. 305.
Афіна — Зевсова донька, богиня наук, мистецтва і ремесла, переможної війни і мирного процвітання, покровителька Аттіки й Афін; [545] весь час допомагала Одіссеєві в його блуканнях; згадується майже у всіх піснях "Одіссеї". Див. також Паллада Афіна.
Афіни — головне місто Аттіки, священне місто богині Афіни, з найдавніших часів основний центр її культу, з VI ст.