Завдяки обставинам та й власним своїм нахилам я зацікавився був такими ломиголовками і переконався, що навряд чи хто може загадати таку закручену загадку, якої хтось інший, відповідно спрямувавши свою винахідливість, не зміг би розгадати. Власне кажучи, коли знаки виступили чітко, я вже не мав сумніву, що зумію розшифрувати зміст документа.
У даному разі, як і завжди при шифрованих записах, найперше постало питання про мову. Адже принцип розв'язання криптограми, надто ще коли шифр простіший, залежить від мовних особливостей тексту. Назагал тут немає ніякої іншої ради, як перепробувати одну по одній усі відомі тобі мови, аж поки натрапиш на ту, що треба. Що ж до ось цього шифру, то підпис усував усі труднощі. Зображений кіт означав, що йдеться про капітана Кіда, англійця, котрий, звісна річ, користувався англійською мовою. Якби не це міркування, я почав би з іспанської чи французької мов, до яких,— що й природніше припустити,— вдався б пірат з іспанських морів. Наразі, отже, я зупинився на англійській мові.
Як ви бачите, запис на пергаменті не має поділу на слова, що значно ускладнює завдання. Якби текст не йшов усуціль, я почав би з того, щоб відшукати й зіставити найкоротші слова, і, натрапивши на слова з однієї літери, як-от англійське "І" (займенник "я"), вважав би, що успіху досягнуто. Але оскільки поділу на слова не було, то спершу мені довелося підрахувати, які знаки вжито частіше, а які рідше. Підрахунки дали таку таблицю:
Знак 8 вжито 34 рази
Знак ; вжито 27 разів
Знак 4 вжито 19 разів
Знак ) вжито 16 разів
Знак ∆ вжито 15 разів
Знак + вжито 14 разів
Знак 5 вжито 12 разів
Знак 6 вжито 11 разів
Знак = вжито 8 разів
Знак 1 вжито 7 разів
Знак 0 вжито 6 разів
Знаки 9 і 2 вжито по 5 разів
Знаки : і 3 вжито по 4 рази
Знак ? вжито 3 рази
Знак || вжито 2 рази
Знаки §, — і ] вжито по 1 разу
В англійській мові, як відомо, на письмі найчастіше зустрічається літера е. В міру дедалі меншої частотності літери розташовуються так: a o i d h n r s t u y c f g l m w b k р q х z. Літеру є, одначе, вживають куди частіш проти інших, взагалі важко знайти речення, де б вона не переважала.
Таким чином, уже на самому початку ми маємо основу для чогось більшого, аніж просто гадання. Користь від складеної таблиці очевидна, хоча в даному разі вона допоможе нам лише попервах. Ми почнемо з того, що під найчастіше вживаний знак 8 підставимо літеру є. Щоб перевірити слушність нашої підстановки, пригадаймо той факт, що в англійських словах літера є дуже часто подвоєна (в таких словах, як meet, fleet, speed, seen, been, agree тощо). Коли ми заглянемо в нашу криптограму, то побачимо, що знак 8 тут вжито двічі вряд разів із п'ять, якщо не більше, хоч сам запис коротенький.
Отже, можемо вважати, що 8 це є. Далі, з усіх англійських слів найуживаніше the, означений артикль. Тепер подивімося, чи не знайдемо тут сполучень трьох, щоразу розташованих у тій самій послідовності знаків, з яких останнім знаком було б 8. Якщо знайдемо такі сполучення, вони найімовірніше означатимуть слово the. Приглянувшись, ми й справді знаходимо не менш як сім разів повторене сполучення знаків ; 48. Таким чином, можемо вважати, що крапка з комою це t, 4 це h, а 8 — це є. В цьому останньому ми вже добре пересвідчилися. Це вже посуває нас набагато вперед.
Розшифрувавши ціле одне слово, ми можемо встановити перші й останні літери багатьох інших слів, що дуже важливо. Ось візьмімо хоча б передостаннє сполучення ;48 — це майже на самому кінці. Перший після 8 знак, крапка з комою, як ми знаємо, починає нове слово. З шести подальших, після the, знаків п'ять нам уже відомо. Підставляємо замість знаків літери і, замінивши невідому літеру крапкою, записуємо: t.eeth.
Літери th доводиться відразу відкинути, бо такого закінчення не має жодне англійське слово зі стількох літер, що починається з t. У цьому легко пересвідчитись, підставляючи на порожнє місце одну по одній усі літери абетки. Залишається, отже,
t.ee.
Перебравши, якщо потрібно, усю абетку, знаходимо єдине можливе прочитання — tree, тобто "дерево". Маємо, таким чином, ще одну літеру — г, зображену в шифрі як (, і можемо прочитати вже два слова поспіль:
the tree.
Трохи далі бачимо знову сполучення ;48, тобто the. Випишім тепер цей уривок тексту поміж відомими нам словами:
the tree ; 4 ( А ? 34 the.
Підставивши вже розшифровані літери, маємо:
the tree thr A ? 3h the.
З крапками замість невідомих літер уривок виглядатиме так:
the tree thr ... h the.
Тут відразу напрошується слово through, "через", що дає нам ще три літери — о, и і g, зашифровані відповідно знаками Д ? і 3.
Пильно приглянувшись тепер до сполучень розшифрованих уже знаків у криптограмі, знаходимо неподалік від початку запис
83(88,
тобто egree, що, безперечно, означає слово degree ("градус") без першої літери. Звідси маємо ще одну літеру — d (знак =).
Поминувши чотири знаки після слова degree, бачимо сполучення
;46(;88+,
або ж, якщо під розшифровані знаки підставити літери, а нерозшифрований знак замінити на крапку —
th.rtee.
На думку відразу спадає слово thirteen, тобто "тринадцять", що дає нам ще дві нових літери, і та п, у криптограмі відповідно 6 та +.
Звертаємось тепер до початку шифрованого запису:
53∆∆ =
Після підстановки одержуємо:
.good.
Звідси бачимо, що перший знак це а, неозначений артикль, а перші два слова це
A good ("добрий").
Щоб уникнути плутанини, складім табличку розшифрованих знаків, розташувавши їх за абеткою:
5 означає а
= означає d
8 означає є
3 означає g
4 означає h
6 означає і
+ означає п
∆ означає о
( означає r
? означає t
Розшифровано, отже, десять найважливіших літер. Гадаю, нема потреби докладно зупинятись на тому, як я розшифрував решту. В усякому разі, ви, мабуть, переконалися, що такого роду криптограми не дуже важко розгадувати, знаючи їхню будову. Але майте на увазі, що ця криптограма належить до найпростіших. Залишається дати вам повний текст розшифрованого запису на пергаменті. Отже, прошу:
"A good glass in the Bishop's hostel in the Devil's seat twenty one degrees and thirteen minutes northeast and by north main branch seventh limb east side shoot from the left eye of the death's-head a bee-line from the tree through the shot fifty feet out".
("Добре скло в єпископовім заїзді на чортовім сідалі двадцять один градус і тринадцять мінут північ-північ-схід головний сук сьома гілляка східний бік стріляй з лівого ока мертвої голови пряма лінія від дерева через постріл на п'ятдесят футів"),
— Але загадка поки що так і не розв'язалася,— зауважив я.— Як видобути хоч який-небудь глузд з усіх цих "чортових сідал", "мертвих голів" та "єпископових заїздів"?
— Маєте рацію,— погодився Легран,— як на перший погляд, ясності тут мало. Головне, що я мав тепер зробити,— це розчленувати текст на логічно зв'язані між собою фрази.
— Тобто поставити знаки пунктуації?
— Атож, можна сказати й так.
— І як же вам це пощастило?
— Я бачив, що укладач криптограми зумисне писав усі слова всуціль, щоб важче було її розгадати. Ну, а коли за таке діло береться хтось не аж надто тямущий, він майже неодмінно переборщить. Там, де йому в процесі писання трапиться кінець речення чи слова, він конче намагатиметься дальший знак поставити якнайближче до попереднього. Ось пригляньтеся до криптограми, й ви легко помітите п'ять таких місць. Виходячи з цього, я так помежував текст:
"Добре скло в єпископовім заїзді на чортовім сідалі — двадцять один градус і тринадцять мінут — північ-північ-схід — головний сук сьома гілляка східний бік — стріляй з лівого ока мертвої голови — пряма лінія від дерева через постріл на п'ятдесят футів".
— Проте від цього межування мені зовсім не стало ясніше,— сказав я.
— В перші дні мені теж так само,— відповів Легран.— А тим часом я заходився ревно розпитувати кожного, чи не знає хто поблизу Салівенового острова будівлі під назвою "єпископів заїзд". Нічого не довідавшись, я вже мав намір розширити смугу обстежень і повести їх систематичніше, коли це одного ранку мені раптом спало на думку: а може, цей "єпископів заїзд" якось стосується давнього роду Біскопів, що колись володів старовинною садибою за чотири милі на північ від острова. Я подався на плантацію і розпитав тамтешніх старих негрів. Нарешті одна старенька бабця сказала, що чула про такий собі "єпископів заїзд" і, може, навіть і покаже мені туди дорогу, тільки що то зовсім не заїзд, ані шинок, а просто висока скеля.
Я пообіцяв їй добре віддячити за клопіт, і вона, трохи повагавшись, погодилася провести мене. Знайшли ми те місце без будь-яких труднощів, і, відпустивши негритянку, я став розглядатися довкола. "Заїзд" виявився нагромадженням диких урвищ та скель, найвища з яких стояла трохи осторонь і скидалася на штучну споруду.
Я видерся на вершечок цієї скелі й зупинився, не знаючи, що ж робити далі.
Коли я так роздумував, погляд мій упав на вузький при-скалок на східному узбіччі скелі, десь так за ярд нижче від вершини. Цей прискалок виступав наперед дюймів на вісімнадцять і був не більш як фут завширшки, а заглибина в скелі саме понад ним робила його трохи подібним до крісла з увігнутою спинкою, що були модні за наших прадідів.
Я здогадався, що це і є "чортове сідало", згадане в криптограмі; тепер таємниця була неначебто розв'язана.
"Добре скло", ясна річ, означало не що інше, як підзорну трубу — моряки-бо часто вживають слово "скло" в такому значенні. Отже, тут, як я відразу збагнув, треба було вдатися до підзорної труби, до того ж дивитись у неї з точно визначеної позиції. А "двадцять один градус і тринадцять мінут" та "північ-північ-схід" означали, безперечно, спрямування труби. Страшенно збуджений своїми відкриттями, я поспішив додому, озброївся підзорною трубою й вернувся на скелю.
Зійшовши на виступ, я виявив, що сидіти там можна лише в одній певній позі. Це підтверджувало мій попередній здогад. Я взявся за трубу. "Двадцять один градус і тринадцять мінут" — це, звичайно, була висота понад видимим обрієм, оскільки напрямок по горизонталі недвозначно вказували слова "північ-північ-схід".