французькому військовому, на ім'я, здається мені, Ґерші. – Клод‑Луї де Реньє граф де Ґерші (помер у 1769 р.) – офіцер, відзначився в боях у Фландрії та Богемії.
... називав таких протиотрутою на Гюе, Ніколів, Боссюе. – П'єр Даніель Гюе (1630-1721) – французький літератор, який належав до духовного стану. П'єр Ніколь (1625-1695) – автор‑мораліст янсеністського напряму. Жак Бенінь де Боссюе (1627-1704) – відомий богослов, проповідник, автор "Надгробних промов".
... я виховувалася у Сен-Сір... – Сен-Сір – містечко близько Версаля, де того часу був інститут для виховання убогих шляхтянок.
... наче б усе життя прожили в манастирі Франціска Сальського. Чи не були ви квієтистом? – Франциск Сальський (1567-1622) – видатний представник квієтизму. Квієтизм (від лат. "quies" – спокій) – релігійно‑етичне вчення, яке пропагувало споглядальний спосіб життя, байдужість до власної долі. Виникло у XVII столітті як опозиційне вчення по відношенню до єзуїтського ордену. Церковна комісія, яку очолив Боссюе осудила квієтизм як єресь.
Вільжюїф – містечко за 8 кілометрів від Парижа.
Пан: ... Ви согрішили проти правил Арістотеля, Горація, Віда і Ле Боссюе. Господиня: Я не знаю ні горбатого, ні стрункого... — Гра слів: по-французькому bossu — горбатий. (Примітка перекладача). Віда Маріо Джіроламо (1480-1566) – італійський єпископ, автор художніх творів та праць з поетичного мистецтва, а також віршованого трактату латинською мовою "Поетичне мистецтво". Боссюе (1631-1680) – автор класицистичного "Трактату про епічну поему", до якого схвально поставився Буало.
... пан Тіссо... — Мова про популярного тоді автора книжки "Поради народові про здоров'я", швейцарського лікаря С.-А. Тіссо. (Примітка перекладача). Повне ім'я – Сімон Андре Тіссо (1727-1797).
... вступив до чину премонстрантів. – Премонстранти ("Орден регулярних каноніків-премонстрантів", лат. Candidus et Canonicus Ordo Praemonstratensis, OPraem) – католицький чернечий орден, заснований 1120 року святим Норбертом Ксантенським в абатстві Премонтре, що знаходиться неподалік від Пікардійського міста Лан. Ім'я орден отримав за назвою абатства, члени ордена також іменувалися норбертанцями або норбертинцями за ім'ям засновника.
... там панував невігласний янсенізм... – Янсенізм (лат. Iansenismus) – релігійний рух в католицькій церкві XVII-XVIII століть, засуджений згодом як єресь. Підкреслював зіпсовану природу людини внаслідок первородного гріха, а отже – приречення і абсолютну необхідність для порятунку божественної благодаті.
Angelus Domini nuntiavit Mariae... – Янгол Божий сповістив Марії... (латин.)
... з-під протекції двору й єпископа Мірпуа... – Мірпуа – епископ Мірпуанський (Жан Франсуа Бойє, 1675-1755) – переслідувач янсеністів.
... визнання булли Unigenitus... – Unigenitus (з лат. – "Єдинородний Син") – назва папської булли, оприлюдненої 1713 року, яка була спрямована проти деяких положень янсенізму і зіграла велику роль в історії цієї секти.
... у розповіді про розмови Пірона... – Алексіс Пірон (1689-1773) – французький поет та драматург. Найбільшою популярністю з його творів користувалася комедія "Метроманія", поставлена у 1738 році в "Комеді Франсез", в якій дотепно висміювалась графоманська пристрасть молодих авторів з третього стану. Пірон не стояв на будь‑якій політичній позиції, його дотепні епіграми висміювали однаково і дворян, і Вольтера, і енциклопедистів.
... однеси цей сюжет Фраґонарові... – Жан Оноре Фраґонар (фр. Jean-Honoré Fragonard, 1732-1806) – французький живописець і гравер. Працював у стилі рококо. Створив понад 550 картин (не рахуючи малюнків і гравюр).
Данте, який написав твір під назвою: "Комедія про пекло, чистилище і рай". – Мається на увазі поема "Комедія" італійського поета Данте Аліґ'єрі (1265-1321), більш відома під назвою, котру дав їй іншій італійський класик, Джованні Бокаччо (1313-1375) – "Божественна комедія".
Єресіярхів він замикає у вогненних трунах... – Єресіарх (грец. Αἱρεσι-άρχης від грец. Αἵρεσις – "школа, вчення, секта" і грец. Ἀρχή – "початок, підстава, влада") – в період античності – глава філософської школи (в цьому значенні слово вжито, наприклад, у Секста Емпірика); в християнський час – засновник або глава єретичного вчення. Як правило, поняття вживається представниками великих християнських конфесій (православ'я, католицизм, протестантизм) по відношенню до засновників або керівників релігійних напрямків в ранньому християнстві, які в подальшому були визнані єретичними.
Це було б, як перша глава в євангелії Луки — безконечна літанія, той народив і т. д. ... – Жак сплутав Євангеліє від Луки з Євангелієм від Матфея, де у першій главі викладена докладна генеалогія ветхозавітних святих (Авраам народив Ісака, Ісак народив Якова, Яков народив Юду і т. д.).
... нечистий може явитися вам у тій самій подобі, що й Ферраґусові. – Ферраґус – герой поеми "Рікардетто" Фортеґеррі. Він був кастрований. Перед смертю йому з'явився сам Люцифер для того, щоб показати втрачене.
Парох – парафіяльний піп.
... тобі не до вподоби слово Біґр. – Bigre – вигук обурення на подобу: дідько б його взяв! (Примітка перекладача). Слово це вживається по‑французьки як лайливий вигук і походить від bougre – мужоложець. Але як іменник слово bigre означало в старовину пасічника, що збирав у лісах бджільні рої.
Коли ви вимовляєте прізвище Буль, вам пригадується найвизначніший з усіх столярів, яких ви знали. – Ш.-А. Буль – ебеніст, поставник королівського двору. (Примітка перекладача). Андре-Шарль Буль (фр. André-Charles Boulle, 1642-1732) – французький художник, різьбяр по дереву, гравер, малювальник, позолотник, найбільший майстер-мебляр своєї епохи, творець особливого стилю художніх меблів. Ебеніст – столяр високого класу у XVIII ст., який майстрував багато інкрустовані художні меблі.
Конде – Конде – французький аристократичний рід. Тут йдеться про видатного французького полководця принца Луї II Конде (1621-1686).
Коли я кажу просто Вільгельм, — це не буде ні завойовник Великої Брітанії, ні торговець сукном з "Адвоката Патлена". – Завойовник Великобританії – йдеться про Вільгельма І Завойовника (біля 1027-1087), який підкорив Англію та встановив панування нормандської знаті. "Адвокат Патлен" – трьохактна комедія Огюстена Брюеса (1640-1723), створена на основі однойменного французького фарсу.
... поведуся з тобою, як лорд Четтем з членами парляменту... – Лорд Четтем – Уільям Пітт Старший (1708-1778), англійський державний діяч за короля Георга III, керівник угрупування "Патріотів" (Вігів) в парламенті, прибічників активної колоніальної політики. Під час Семирічної війни 1756-1763 pp. сприяв захопленню Англією майже всіх колоніальних володінь Франції в Індії та Північній Америці.
... от що значить бути едукованим! – Едукований – вихований; від латин. educatio – виховання.
... і слово futuo не менше відоме, ніж слово хліб... – Futuo – їбати (латин.)
... це Монтень. Lasciva est nobis pagina, vita proba. – Сторінка наша непристойна, життя чисте (латин.) Тобто, від того, що ми написали хтиву сторінку, не стає менш чистим наше життя. Висловлення давньоримського поета Марка Валерія Марціала. Монтень процитував його у своїх "Нарисах", книга II, розділ V.
... він віддає перевагу ворожбитству Бакбука... – Бакбук – пляшка-оракул у епопеї Франсуа Рабле "Ґарґантюа та Пантаґрюель".
... пошану до священика з Медону... – За два роки до смерті Франсуа Рабле отримав посаду священика у містечку Медон поблизу Парижа.
Останнього він називав єретиком-енґастримітом... – Енґастриміт – черевомовець.
Рабле, ля Фар, Шапель, Шольє, Ляфонтен, Мольєр, Панар, Ґалле, Ваде. – Французькі поети XVII-XVIII ст., перераховані тут поряд з Рабле, Лафонтеном, Мольєром, були послідовниками епікурейського вчення в його гедоністичному трактуванні (культу чуттєвої насолоди).
... Помм-де-пен, Танпль і Ґінґетту... – відомі корчми. Пом‑де‑Пен ("Ялинова шишка") – улюблена корчма французького поета Франсуа Війона.
... хтось з нащадків Нодо, президента Бросса, Фрайнсгайма чи отця Бротье колись виповнить її. – Нодо – автор літературної містифікації, начебто знайденого ним у Белграді повного тексту роману Петронія "Сатирикон". Шарль де Бросс (1709-1777) – французький історик, археолог, співробітник "Енциклопедії", автор "Історії VII століття Римської республіки", в якій намагався реконструювати фрагменти "Історії" Саллюстія, що відносяться до подій 78-66 pp. до н. е. Іоганн Фрейнсгеймський (1608-1660) – німецький філософ, філолог, коментатор творів римського історика Квінта Курція. Габріель Бротьє (1723-1789) – коментатор та перекладач Тацита.
... не люблю романів, за винятком хіба-що Річардсонових. – Семюел Річардсон (англ. Samuel Richardson; 1689-1761) – англійський письменник, родоначальник "чутливої" літератури XVIII і початку XIX ст. Популярність йому принесли його три епістолярних романи: "Памела, або нагороджена доброчесність" (1740), "Кларисса, або Історія молодої леді" (1748) й "Історія сера Чарлза Ґрандисона" (1753).
Bravo, bravo, mio саго maestro! – Браво, браво, мій любий пане! (іт.).
Пані Ріккобоні... – Марія Жанна Ріккобоні (1713-1792) – актриса театру "Італійської комедії" в Парижі, поетеса і драматург. Тут міститься натяк на помсту Ріккобоні коханцеві за зраду: вона оприлюднила в романі "Листи міс Фані Бетлер" інтимне листування з коханцем‑зрадником.
...