А ракшас, боячись порушити обітницю, не зміг вискочити брахманові на спину. Ось тому я й кажу:
Якщо чогось не знаєш ти, докладно розпитати слід,-
Колись, питаючи, брахман з ракшасових лабет звільнивсь".
Вислухавши розповідь доглядача жіночих покоїв, раджа скликав брахманів і мовив: "О брахмани, в мене три-груда дочка народилася, а це ж передвіщає лихо, то порадьте мені, що з нею робити?" Ті сказали: "О божественний, зволь вислухати нас:
Якщо народиться дочка без чогось, або з зайвим чимсь,
То чоловіка смерть чека, не тільки смерть, але й ганьба.
Якщо тригруда вже найшлась, то батькові її грозить
Загибель прикра і швидка, у цьому сумніву нема. [264]
Тому, о божественний, тобі не можна дивитись на неї, а коли її хтось візьме за жінку, то треба, не гаючись, вигнати молоде подружжя з країни. Якщо так учиниш, то ні на цьому, ні на тому світі провини не буде". Раджа вислухав їх і звелів повсюди оголосити під барабанний дроб: "Хто візьме за жінку тригруду царівну, той матиме сто тисяч золотих і буде вигнаний з країни!" Чимало води збігло, поки про це оголошували, проте ніхто не бажав одружуватися з тригрудою. Тим часом дівчину ховали від людського ока й пильно охороняли в якійсь криївці. Там вона й стріла розквіт юності.
А в тому місті жив сліпий, який ходив з горбатим повожатим Мантхаракою. Одного разу почули вони барабанний дроб і надумалися так: "Треба доторкнутись до того барабана на знак згоди, тоді, якщо нам поталанить, і дівчина буде наша, і сто тисяч золотих придбаємо. При таких грошах ми житимем у розкоші. А коли через ваду царівни нам доведеться смерть прийняти, то й шкодувати не буде за чим — доволі набідувались на цьому світі. Сказано ж:
Сором'язливість і благородство,
Стійкість перед натиском нещасть,
Щиросердість і любов до близьких,
Шастр знання і світлий розум,
Ніби у наставника богів,
Твердість віри, чистота звичаїв,-
Все оце доступне людям,
Тим, які живуть в достатку".
Потім сліпий пішов до барабана, доторкнувся до нього і мовив: "Гей, візьму я ту дівчину за жінку, якщо раджа віддасть її мені!" Тоді царські слуги доповіли раджі: "О божественний, сліпий чоловік доторкнувся до барабана. То яке буде розпорядження? Що слід робити?" І раджа сказав:
"Недоторканний чи сліпий, прокажений чи глухий
Із віном дівку хай бере й геть з краю рідного іде".
За церевим наказом стражники привели його на берег річки, по законному обряду віддали йому тригруду дівчину із ста тисячами золотих, посадовили на корабель і сказали мореплавцям: "Одвезіть цього сліпого з жінкою та горбатим повожатим у чужий край і висадіть їх в якомусь місті". Як сказали мореплавцям, так вони й зробили. А ті троє купили будинок і стали в ньому щасливо жити собі, поживати. Сліпий здебільшого валявся на лежанці, а горбатий порався в господі. Але по якомусь там часі в тригрудої з горбатим стався гріх. Правду кажуть: [265]
Якщо вогонь бува, як лід,
А повня в небі — мов огонь,
Морська вода — неначе мед,
То і порядні всі жінки.
І ось одного дня тригруда сказала горбатому: "О любий, якби нам цього сліпого зі світу звести, то ми удвох жили б собі щасливо. Може б, ти знайшов десь такої отрути, від якої він не зміг би очей розплющити?" І от, блукаючи містом, горбатий наткнувся на мертву чорну змію. Він на радощах приніс її додому і сказав тригрудій: "Ось, голубко, роздобув я чорну змію. Ти посічи її на дрібні шматочки, змішай їх із сухим імбиром і, оскільки сліпий нічого не бачить, дай йому цього м'яса замість риби, яку він дуже любить. Сліпець тоді відразу ж гигне". Вона розпалила вогонь, порубала чорну змію на маленькі шматочки, поскладала в горщок і поставила його на вогонь. Потім шанобливо сказала своєму чоловікові: "Ось, любий мій, я тобі рибки принесла, яку ти завжди просиш, і поставила її варити. А ти візьми ложку й помішуй, щоб вона не пригоріла, поки я щось інше робитиму".
А в того від радості аж слина покотилася. Він швидко підвівся, взяв ложку й почав мішати м'ясо. Та ось від чудодійної пари, що здіймалася з отруйного м'яса, в сліпого сповзла з очей полуда. Він сприйняв це як велике благо й заходився розтирати очі аж до сліз. Ну, а коли сліпий став зрячий, то відразу ж побачив, що в молоці не риба, а шматки чорної змії варяться. Він подумав собі: "Та що ж це таке? Жінка сказала, що в молоці риба, а тут плавають шматки чорної змії! Невже наміряється тригруда вбити мене? А може, це витівки горбаня або когось іншого?!" Отак поміркувавши, він удав, що, як і раніше, нічогісінько не бачить.
Недоторканний чи сліпий, прокажений чи глухий
Із віном дівку хай бере й геть з краю рідного іде. [266]
Тим часом повернувся горбань і без ніякої остороги почав з тригрудою обніматися, цілуватися та всіляко втішатися. А удаваний сліпець, як побачив це, прожогом зіскочив з лежанки і, не маючи під рукою ніякої підходящої зброї, розгнівано вхопив горбаня за обидві ноги, нап'явся, розмахнувся і вдарив свою милу в саме серце. І ось від того могутнього удару третя грудь у неї сплюснулася і вбгалася всередину, а горбатий, що саме головою влучив у тригруду, став стрункий.
Тож я й кажу:
Недоторканний чи сліпий, прокажений чи глухий
Із віном дівку хай бере й геть з краю рідного іде".
І сказав той, що знайшов золото: "Воістину так! Добро за велінням долі твориться, і справедливі слова людини мають збуватися. Але як не крути, а тобі судилось померти. До того ж:
Народжена з одного лона,
Але коли голів є дві,
Що пожирають різну їжу,
Загине, ніби птах Бгаранда".
Той, що тримав колесо, запитав: "Як же це так?", і той, що знайшов золото, розповів.
Оповідка тринадцята
"Жив на якомусь озері птах Бгаранда, що мав одне воло, але дві голови. Одного разу, коли він ходив берегом моря, хвилі викинули до його лап дивний плід, сповнений чарівної амріти. Птах сказав: "Я його з'їм. Ой, чимало мені довелося скуштувати винесених морськими хвилями плодів з амрітою. А цей, мабуть, неабиякий на смак. Може, він із чарівних небесних дерев париджати або харичандани? Напоєний амрітою плід міг також непомітно впасти з якогось іншого дерева за велінням долі". Поки одна голова так мовила, друга уважно слухала, а тоді сказала: "Коли це правда, то дай і мені шматочок, щоб і я відчула той смак на язиці!" Усміхнувшись, перша голова їй відповіла: "Та в нас же з тобою спільне воло і єдиний апетит! То [267] навіщо ж кожній ковтати? Краще вже нехай одна вдовольниться їжею!" Але поласувавши плодом, вона, віддала рештки його другій голові. А та зраділа й почала обіймами та поцілунками виявляти свої почуття. Відтоді друга голова повсякчас відчувала заздрість і голод. Та ось одного разу першій голові трапився плід, напоєний отрутою. Друга голова побачила це і мовила: "О жорстока, нікчемна істото, ти завжди нехтуєш іншими! Ось ухопила отруйний плід і тримаєш! Із ненависті до тебе я його з'їм!" Суперниця їй сказала: "Дурненька, не смій цього робити! Якщо ти його з'їси, то ми обидві загинемо". Тому я й кажу:Народжена з одного лона,
Але коли голів є дві,
Що пожирають різну їжу,
Загине, ніби птах Бгаранда".
Той, що тримав колесо, мовив: "Воістину так! Ну, то йди собі додому, а я тут залишуся. Неспроста ж кажуть:
Не слід солодке їсти одному,
Не слід не спать, коли всі інші сплять.
Не слід виходить в мандри одному,
Не слід багатства одному шукать.
А також
Хоч попутник і паскудний у дорозі попадеться,
Все ж корисний: краб-попутник врятував життя брахману".
Той, що знайшов золото, запитав: "А як же це?" І той, що тримав колесо, розповів.
Оповідка чотирнадцята
"В одному селищі жив брахман, котрого звали Брахма-датта. Коли він зібрався йти в село у якійсь там справі, мати йому сказала: "Чого це ти, синку, сам-самісінький у дорогу вирушаєш? Знайди собі попутника. Він на те мовив: "Не бійся, матусю, ця дорога спокійна, а йду я сам лише тому, що справа того вимагає!" Тоді мати пішла до ставка, впіймала краба і сказала: "Ну, синочку, коли так, [268] то візьми з собою за попутника оцього краба і йди вже". Вислухавши материні слова, брахман поклав краба в коробочку з камфорою, сховав її в торбину та й подався собі.У дорозі, зморений спекою, він ліг під деревом і заснув. А з дупла вилізла чорна змія й стала підкрадатися до нього. Почувши запах камфори, вона залізла через дірку в торбину і від жадібності проковтнула коробочку з камфорою, але краб, який сидів там, упнувся своїми клішнями їй у горлянку. Коли брахман прокинувся, то побачив біля себе мертву змію і здогадався: "Це краб її задушив!" Він дуже зрадів і подумав: "Авжеж, правду сказала моя мати — не можна йти в дорогу без попутника. Воістину золоті слова мовила вона — завдяки їм краб урятував мене від чорної змії.
Як добре сказано:
У дії наших заклинань, відвіданнях святих купань,
Зв'язках з брахманом, віщуном від почуттів залежить все".
По цих словах брахман попростував своєю дорогою. Ось тому я й кажу:
Хоч попутник і паскудний у дорозі попадеться,
Все ж корисний: краб-попутник врятував життя брахману".
А потім чоловік, що знайшов золото, діставши дозвіл того, який тримав колесо, пішов до своєї домівки.
На цьому закінчується п'ята тантра, що має назву "Несподівані діяння".
І на цій п'ятій тантрі, що називається "Несподівані діяння", закінчується книга, яку створив достойний Вішнушарман під назвою "Панчатантра".
Ось і завершується на цьому "Панчатантрака" — книга про здоровий глузд.
СЛОВНИК ІМЕН І НАЗВ
Авангі — одне з шістнадцяти великих царств стародавньої Індії; столиця його — місто Удджайїні.
аджа — коза, призначена для жертви.
Амараваті — столиця Індри, місто-фортеця, посеред якого стоїть блискотливий палац Вайджаянта.
Амбіка — зменшене ім'я Амби, дружини Шіви.
амріта — напій безсмертя.
анджалі — молитовно складені долоні; ознака шаноби, вітання.
анекашакті — букв, "всемогутній".
антахпур — жіноча половина палацу, гарем.
Арджуна — один з п'яти братів, головних героїв великої індійської епопеї "Махабгарата", хоробрий воїн.
артхашастри — твори, що трактують питання держави, політики, економіки.
Аушанас — одне з імен мудреця Шукри, наставника й лікаря асурів і дайтьїв, супротивників богів-девів.
ашадг — місяць індійського календаря, від середини червня до середини липня.
Ашваттхаман — один з персонажів великої індійської епопеї "Махабгарата".
бабуль — широко розповсюджене в Індії дерево, що йде на паливо та виготовлення сільськогосподарського знаряддя.
балакхільї — легендарні мудреці-пігмеї, які оточують колісницю бога Сонця.
Балі — цар з роду асурів, у країні якого всі люди були щасливі.