Ця робота була понад її сили.
Звернутися по допомогу до хазяїв Марта не наважувалась. Жінка мучилась кілька днів і ночей. І, майже зовсім знесилівши, вирішила розповісти про все Йосифові. Вона сподівалася, що тільки цей скромний юнак допоможе їй.
Ганка близько взяв до серця Мартине горе. Тої ж ночі він пішов з нею в підземелля. Йому було заборонено виходити з круглої вежі, але ключі од дверей зберігалися в Марти. Кілька ночей підряд, ніби змовники, Марта і Ганка ходили в підземелля. Нарешті, шлях було розчищено, і жінка знову знайшла свій скарб. Ганка ще ніколи в житті не бачив, щоб людина так раділа, як раділа Марта, притискуючи до грудей оковану залізом скриньку. Юнак не сумнівався, що Марта відтепер — його найвірніший друг.
Стара відплатила Ганці тим, що було для нього зараз найдорожче, — своїм довір'ям і відвертістю.
Вона призналася, що професор Оскар Губерман — страшна й небезпечна людина. В Штутгарті він знався з впливовими фашистами, приїжджали до нього й генерали, а двічі його викликав до себе сам фюрер, і Губерман дуже пишався з цього. Марта випадково дещо підслухала, і в неї виникла підозра, що вибух в лабораторії і загибель Фрея влаштували фашисти. Губерман теж брав у цьому участь, принаймні знав про це.
— Ти повинен остерігатися доктора Губермана, синку.
Незабаром Марта відкрила Ганці ще одну таємницю.
До цього замка вони приїхали не одразу після Штутгарта. Спершу поселилися в пустельній місцевості в Тіролі, так само в лісі, серед гір, в самітному будинку. Там Губерман почав робити свої небезпечні досліди з вогненними кулями. В нього був служник, такий юнак, як оце Ганка. Губерман примушував його вмикати машину, а сам стояв віддалік. Одного разу вогненна куля вбила юнака. Цю смерть приховали від Нори, труп закопали, а на місце вбитого юнака найняли іншого. Та цей також загинув з тої самої причини.
Оскар Губерман наказав Гансові та Марті через поставників, що забезпечували їх продуктами, пустити серед місцевого населення чутку, нібито хлопці виявилися злодіями, обікрали їх і втекли. Але в тій місцевості було вже незручно лишатися і наймати інших людей, і Губерман переселився в цей старий замок.
— Послуга за послугу, — сказала Марта. — Я тобі відкрила велику таємницю і дам пораду, яка, може, врятує тебе од смерті. Ти можеш прибирати в лабораторії. Але якщо Губерман накаже тобі ввімкнути струм біля апарата, що, немов мідна гадюка, кільцями здіймається під стелю, не роби цього, коли хочеш жити.
Все почуте від Марти приголомшило Ганку. Він од чистого серця подякував добрій жінці, про яку був такої поганої думки спочатку.
7. БУНТ
Йосиф Танка прибирав у лабораторії рано-вранці, коли апарати було вимкнуто.
Лабораторія займала весь другий поверх круглої вежі. Це була величезна кругла кімната з високою стелею. В цій кімнаті відчинялося тільки одне вікно. Інші були щільно зачинені. Так само щільно зачинялися і єдині вхідні двері: під час дослідів у лабораторії не повинно бути протягів, анінайменшого руху повітря. Губерман охоче зачинив би й оте єдине вікно, що завжди стояло навстіж, але цього не можна було робити: вікно правило за вихід для кулястих блискавок. Протяги могли змінити напрям їхнього руху, а це дуже небезпечно. Остерігався Губерман і пилу, наказуючи Ганці якнайстаранніше висмоктувати його пилососом: адже порошинки пилу можуть нести в собі електричний заряд, можуть іонізувати повітря, і воно стане добрим провідником. У такому разі куляста блискавка піде не визначеним для неї шляхом, а повітряно-пиловим провідником. Тоді начувайся!
"Ці кулясті блискавки такі примхливі, вони ще зовсім дикі, незагнуздані. Потрібно буде ще немало часу, щоб приборкати їх, зробити слухняними. Фрей! Той, мабуть, добився б цього. На жаль, він передчасно загинув. Без нього важко. Та що зроблено, те зроблено!" — так іноді думав Губерман, спостерігаючи роботу Ганки. Часом за роботою Йосифа стежив Ганс — старий дідуган. Але самого Ганку не залишали в лабораторії.
У глибині кімнати, проти вікна, було встановлено генератор на кілька мільйонів вольт. Хоч яка була висока стеля, в ній довелося зробити отвір для мідної трубки, схожої на змійовик, що спіраллю здіймався високо вгору. Велетенські мідні кулі, понад метр в діаметрі, правили за розрядник. Біля стіни, на однаковій відстані од генератора і вікна, містився пульт керування: високий поміст з поручнями, до якого вели легенькі гвинтові сходи. Поміст було захищено від ударів блискавки численними вістрями громовідводів.
Одного разу Губерман запропонував Ганці залишитися в лабораторії під час досліду.
"Залишитися залишусь, але вмикати струм рубильником біля генератора відмовлюсь", — вирішив Танка, пам'ятаючи Мартину пораду.
Ганка був дуже здивований, коли Губерман повів його з собою на поміст і там, на розподільчій дошці, сам увімкнув струм. Можливо, він переніс точку вмикання в це безпечне місце?
Ганці стало моторошно, коли апарат почав працювати. Спалахували електричні лампочки, дрижали й гуділи металеві предмети, на гострих кутах і вістрях з'являлися вогники... Велетенський розряд сколихнув стару вежу. Блискавка пробила відстань між кулями. Але це була не куляста блискавка. Губерман вимкнув струм. Проте на трубах генератора ще лишалась електрика. Губерман зійшов з свого містка, взяв розрядник — довгу палицю з металевими розсішками — і почав відводити решту електрики, тицяючи розсішками в генератор, немов у пащеку звіра. І генератор, наче звір, озивався на кожен рух Губермана сердитим потріскуванням, ніби клацав зубами.
— Оце й усе, — сказав Губерман, остаточно розрядивши апарат. — Нічого небезпечного, хоча без звички, певно, було б страшно!
Проте, як і гадав Йосиф, це було далеко не "все". Губерман на перший раз показав Ганці найпростіше і найбезпечніше — звичайний розряд. "Побачимо, коли справа дійде до осаджування кулястої блискавки!" Ждати довелося недовго.
— Я покажу тобі цікавий дослід, — сказав Губерман. — Як створити справжню кулясту блискавку.
— А навіщо її створювати? — вдаючи наївного простака, запитав Ганка.
— Для того, щоб збагнути таємниці природи, — значуще відповів Губерман.
І він почав готуватися до досліду, попутно роз'яснюючи дещо Ганці.
— Зараз ми виготовимо таке вогненне яблучко, в якому зосереджена сила струму в сотню амперів, а напруга в кілька мільйонів вольтів.
— А де ж генератори, електростанція? — запитав Ганка.
— О! Ти дещо тямиш в електриці, — зауважив Губерман. — Наша електростанція розташована на горищі. А генератори? За генератор править саме небо! — і Губерман скрипуче засміявся.
Ганка трохи образився. Навіщо Губерман знущається з нього? Хоч Ганка й мало знає, та все ж йому зрозуміло, що небо не може бути генератором.
А Губерман готувався до досліду. Він одкривав крани, з яких з шипінням виривався газ чи пара. Встановлював якісь вентилятори, іонізував повітря вузькими пучками радіохвиль. І бурчав:
— Це не жарт створити кулясту блискавку. Розряд відбувається між напівпровідниками, а втім, ти на цьому не розумієшся. У повітрі повинні бути водяна пара і окиси азоту. Проте це для тебе китайська грамота. Куляста блискавка примхлива й своєрідна. Бували випадки, коли вона проходила між тілом і білизною людини, не завдаючи їй шкоди, а бували й такі, коли вбивала на смерть. Вона з'являлася з печі або з душника і вилітала в кватирку. А іноді розривалася в будинку, спалюючи і будинок, і мешканців. З нею треба пильнувати. От і готово. Тепер слухай уважно. Ти станеш ось у цій ніші. Тут безпечно. В ніші розподільчий щит. Кожен важіль має номер. Дуже просто. Я піднімусь на місток верхнього пульта керування. Ввімкну установку. Куляста блискавка з'явиться ось тут. Вона повинна вийти на середину лабораторії. Я показуватиму тобі номери, і ти повертатимеш відповідний важіль. Ми виведемо блискавку прямісінько у вікно. Зрозумів?
— Зрозумів.
— Ставай у нішу.
— В нішу я не стану, пане професор, і рубильників не чіпатиму, — рішуче відповів Ганка.
— Тобто як це не будеш? — з великим подивом спитав Губерман. — Чому?
"Як пояснити Губерману, не виказуючи Марти?" — подумав Ганка і одразу ж відповів тоном простака:
— Тому що я боягуз, пане професор. Я боюся кулястої блискавки. У мене вже тепер тремтять руки й ноги.
Така відвертість трохи заспокоїла Губермана. Він навіть посміхнувся і промовив:
— Зроду б не подумав, що такий бравий хлопець може бути боягузом. Соромся, Ганка! Страхи твої безпідставні. Куляста блискавка — безпечна штука. Зовсім безпечна, запевняю тебе!
Ганка заперечливо похитав головою.
— Ти не віриш мені? — запитав Губерман.
— Ви ж самі казали, пане професор, що куляста блискавка капризна й примхлива.
Губерман розсердився. Він не сподівався, що "цей чеський тюхтій", як він називав Ганку поза очі, вміє запам'ятовувати, робити висновки і заперечувати, користуючись його ж, Губермановими, словами.
— От віслюк! Виходить, ти нічого не зрозумів. Адже я говорив про природну кулясту блискавку, а це ж штучна...
— Проте сила струму в ній сотня тисяч амперів, — не здавався Ганка, — а напруга — мільйони вольтів...
— Але ж ми керуємо нею! — гарячкував Губерман.
— Ще не досить успішно, — зауважив Ганка і прикусив губу. Здається, він бовкнув зайве.
Губерман насторожився. Жмутки його темних брів зійшлись до перенісся. Він навіть трохи зблід і запитав глухим голосом:
— Звідки ти можеш про це знати?
— Я на власні очі бачив ваші кулясті блискавки, коли блукав лісом, — відповів Ганка. — Досить хоч трошки щось тямити, і стане зрозуміло, що вони найчастіше летіли туди, куди їм, а не вам бажається.
Губерман хотів заперечити Ганці, довести йому, ніби блискавки підкорялися його наказам, але промовчав. Йому стало ясно, що словами нічого не вдієш. Ганка виказав твердіший характер, ніж можна було сподіватись, більшу кмітливість. До того ж, може, йому дещо відомо... Хіба не міг він з високого дерева побачити, як куляста блискавка убила служника — його попередника? Ні, Губерману не потрібні такі помічники. З Ганкою треба покінчити...
— Зухвалий хлопчисько! — закричав Губерман. — Ти мусиш беззаперечно виконувати всі мої накази!
— Посилати себе на смерть я не дозволю! — в свою чергу крикнув Йосиф.
Губерман розлютився.