Але не дивлячись на се, всі звірі по звичці відповіли на заклик і почали збіратися. Де-які вовки кульгали, се трапилось від капканів та куль з рушниць, инші були худі і кволі від того, що не було чого їсти, а де-яких то й зовсім не було видно. Але всі, скільки ще лишилося їх, зібралися на Скелю Ради і побачили смугнасту Шер-ханову шкуру та його величезні лапи, що звисали з гострими кигтями.
— Дивіться уважніше ви, вовки! Чи здержав я своє слово? — промовив Моуглі. І вовки завили:
— Так!…
А один з них, весь оскублений, закричав: — Будь нашим головою, як і давніш, Акело! Будь отаманом нашим, людська дитино! У нас безладдя, ми безсильні і всі ми хочемо знову бути вільною родиною.
— Ні, — замурчала Багіра, — се неможливо. Коли ви будете ситими, то знову показитесь. Не дурно ж звуть вас Вільною Родиною.
— І вовча родина, і людська родина прогнали мене, — сказав Моуглі. — Тепер я буду полювати в нетрях сам.
— Ми також будемо полювати з тобою! — закричало четверо вовченят.
І Моуглі пішов і почав полювати в нетрях з своїми чотирма братами.
——————
Бамбук — ростина, що нагадує наш очерет. (Пер.)