до вигоди Сполученого королівства.
— О, — вставляє Івернес, — Англія або Німеччина, чи не все одно...
— Ні, сину мій, — відповідає настоятель, — тут є істотна відмінність...
— А як же з королем Маліетоа?
— Короля Маліетоа знову скинули, і знаєте, який претендент мав дуже багато шансів виявитися його наступником?.. Англієць, людина, що користується на островах великим впливом, а за професією — письменник...
— Письменник?
— Так, Роберт Льюїс Стівенсон, автор "Острова скарбів" і "Нових арабських ночей".
— Ось куди може завести літературна діяльність! — вигукує Івернес.
— Який приклад для наших французьких романістів! — втручається Пеншіна.
— Подумайте! Наприклад — Золя Перший, король самоанців, визнано і підтриманий британським урядом на троні Тупуа і Маліетоа... династія його змінює династію тубільних монархів!.. Чудово! Настоятель повідомляє ще деякі подробиці щодо моралі, характерні для цих островів, і на цьому розмова закінчується. Додає він також, що хоча більшість тубільців — протестанти весліанського толку, католицтво, мабуть, теж робить деякі успіхи: церковка місії вже мала, а до школи скоро доведеться робити прибудову, що явно радує старого, гості цілком йому співчувають.
Стоянка Стандарт-Айленда в Уполу тривала ще три дні.
З'явившись до французьких музикантів з візитом, місіонери оглянули Мільярд-Сіті і прийшли в захоплене здивування. У залі казино Концертний квартет виконав для гостей дещо зі свого репертуару.
Старий настоятель так розчулився, що навіть сплакнув: він — великий любитель класичної музики, але, на свій превеликий жаль, на святах на острові Уполу йому не доводиться її чути.
Напередодні від'їзду Себастьєн Цорн, Фрасколен, Пеншіна, Івернес — цього раз в супроводі вчителя грації і манер — ще раз відвідали місію.
Прозвучала зворушливе прощання один з одним людей, які зустрілися лише на кілька днів і ніколи більше не побачаться; старий розцілував співвітчизників і дав їм своє благословення.
Двадцять третього грудня на світанку комодор Сімкоо закінчив все приготування до відплиття, і Стандарт— Айленд рушив в дорогу, оточений цілою свитою пиріг, які повинні були супроводжувати його до сусіднього острова Саваї.
Цей острів відділений від Уполу лише протокою шириною у сім —вісім льє.
Але порт Апіа розташований на північному березі, і щоб дістатися до протоки, треба протягом цілого дня плисти вздовж цього берега.
Згідно маршруту, виробленому губернатором, передбачається не огинати Саваї, а пройти між ним і Уполу, щоб звернути на південний захід до архіпелагу Тонга.
Тому Стандарт-Айленд рухається з дуже помірною швидкістю, щоб не йти в нічній темряві по вузькій протоці між двома острівцями — Аполіма і Маноно.
На ранковій зорі комодор Сімкоо проводить Стандарт-Айленд між цими острівцями; на першому з них налічується лише двісті п'ятдесят жителів, на другому — тисяча. Ці тубільці користуються заслуженою славою самих хоробрих і найчесніших самоанців архіпелагу. Звідси можна споглядати Саваї у всій його красі. Незламні гранітні скелі захищають острів від люті морських валів, які під час зимових ураганів, смерчів і циклонів обрушуються на нього з грізною силою. Він покритий густим лісом, над яким здіймається древній вулкан заввишки в тисячу двісті метрів. На схилах його розкидані залиті сонцем селища, осяяні гігантськими пальмами, де спадають галасливі водоспади, зяють глибокі печери, в яких гулко віддаються удари морських валів об прибережні скелі.
Якщо вірити легендам, Саваї — справжня колиска полінезійської раси, тип якої зберігають у всій чистоті одинадцять тисяч жителів цього острова. В давнину острів називався Саваікі — це був Едем маорійських богів.
Стандарт-Айленд повільно віддаляється від нього і ввечері 24 грудня втрачає з виду його останні вершини.
3. КОНЦЕРТ НА ДОМУ В КОРОЛЯ-АСТРОНОМА
Провівши деякий час над тропіком Козерога, сонце 21 грудня відновлює своє видимий рух на північ, віддаючи ці краї зимовим негодам і відводячи літо в Північну півкулю.
Стандарт-Айленд зараз знаходиться на відстані ледве одного десятка градусів від тропіка. Спустившись на південь до островів Тонгатабу, плавучий острів досягне найдальшої точки свого плавання і потім поверне на північ, залишаючись таким чином весь час в найсприятливіших кліматичних умовах. Правда, йому не уникнути надзвичайно спекотної погоди, поки розпечене сонце стоїть у зеніті, але спека буде стримуватися морським бризом і спаде з віддаленням світила, що служило її джерелом.
Між архіпелагом Самоа і головним островом Тонгатабу налічується вісім градусів, тобто близько тисячі кілометрів. Тому не варто поспішати. Стандарт —Айленд повільно пливе по безтурботно тихому морю, спокійного, як саме повітря над ним, яке ледь збурюється рідкісними і короткими грозами. Треба прибути в перших числах січня до Тонгатабу, постояти там тиждень, потім рушити до островів Фіджі. Звідти Стандарт-Айленд знову підніметься до Нових Гебрідів і висадить команду малайців; потім, повернувши на північний схід, він досягне широти бухти Магдалени, і друге плавання буде закінчено.
Мирний плин життя в Мільярд-Сіті нічим не порушується. Це звичайне життя великого міста Америки чи Європи — постійне спілкування завдяки пароплавам і телеграфним кабелям з новим континентом, звичні візити, якими обмінюються сім'ї громадян, явне зближення, що відбувається між обома частинами міста, прогулянки, ігри та концерти квартету, які незмінно користуються успіхом у любителів музики.
Настають різдвяні дні. "Крісмас" настільки дороге серцю і протестантів і католиків, з великою пишнотою святкується у палацах, в особняках і в будинках торговельного кварталу. З цієї урочистої нагоди святкове пожвавлення охопить весь острів на цілий тиждень, з 25 грудня по 1 січня.
Газети "Стандарт-кронікл" і "Нью-геральд" продовжують пригощати своїх читачів останніми, внутрішніми і закордонними, новинами. Одна така новина, відразу після повідомлення обома листками, дає поживу найрізноманітнішим коментарям. Справді, в номері від 26 грудня газети надрукували, що король Малекарлії з'явився в ратушу, де був прийнятий губернатором. Яку мету мав візит його величності?.. Яку причину?.. Найрізноманітніші розповіді ходили по всьому місту, і без сумніву виникли б найнеймовірніші домисли, якби на другий же день газети не опублікували точних відомостей на цей рахунок.
Король Малекарлії просив місця в обсерваторії Стандарт-Айленда, і вища адміністрація негайно ж задовольнила його клопотання.
— Чорт забирай, — вигукнув Пеншіна, — треба жити в Мільярд-Сіті, щоб спостерігати подібні речі!.. Монарх, що стежить в телескоп за зірками!
— Земне світило, яке перемовляється зі своїми небесними побратимами!.. —відповідає Івернес.
Проте це так, і ось причина, чому його величність змушений був клопотати про таку посаду.
Король Малекарлії був добрим королем, а дружина його — доброю королевою. Вони зробили все, що в державі Центральної Європи можуть зробити монархи освічені і навіть ліберально налаштовані, які не претендують на божественне походження своєї династії, хоча вона і була однією з найстаріших в Європі. Король займався науками, цінував мистецтва і пристрасно любив музику. Будучи вченим і філософом, він не закривав очі на долю, чекаючу європейських монархів. Тому він давно приготувався покинути своє королівство в будь —який час, як тільки народ не захоче більше короля.
Прямих спадкоємців у нього не було, і він не заподіяв б ніякого збитку своєї сім'ї, якщо б вважав за необхідне відмовитися від престолу і зняти королівський вінець.
Для цього прийшла пора три роки тому. Втім, в королівстві Малекарлії справа обійшлася без революції, в усякому разі без революції кривавої. Договір між його величністю і підданими за спільною згодою був розірваний. Король перетворився на просту людину, піддані стали громадянами, і він поїхав зі своєї країни самим звичайним способом, як будь —який мандрівник, взявши залізничний квиток і надавши можливість новому режиму замінити старий.
У шістдесят років король був ще повний сил, але крихке здоров'я королеви вимагало такого клімату, який не знав би різких коливань температури.
Оскільки переїжджати в гонитві за гарною погодою з одних широт в інші було б занадто утомливо, вони обрали своєю резиденцією Стандарт-Айленд, — де ж було шукати рівного клімату, як не на Стандарт-Айленді? Напевно плавучий острів надавав своїм мешканцям всі переваги такого роду, якщо вже найбагатші набоби Сполучених Штатів обрали його своєю новою батьківщиною.
Ось чому, як тільки був побудований плавучий острів, король і королева Малекарлії вирішили оселитися в Мільярд-Сіті. Вони отримали на це дозвіл, з умовою, що будуть жити, як прості громадяни, не користуючись ніякою особливою увагою або привілеями. Втім, можна не сумніватися в тому, що вони й не збиралися жити інакше. Їм здали в правобортній частині міста, на тридцять дев'ятій авеню, невеликий особняк, оточений садом, який прилягав до парку. Там і проживає царствене подружжя, осторонь від усіх, ні в найменшій мірі не втручаючись в інтриги і чвари ворогуючих частин острова і цілком задовольняючись своїм скромним існуванням. Король занурився в заняття астрономією, до чого він завжди відчував найсильнішу схильність. Королева стала вести майже самітницький спосіб життя, не маючи можливості присвятити себе справам милосердя, оскільки на "перлині Тихого океану "злидні невідомі.
Така історія колишніх повелителів королівства Малекарлії, — історія, яку пан директор розповів нашим артистам, додавши, що король і королева наймиліші люди, хоча кошти у них відносно вельми скромні.
Бачачи, з яким філософським спокоєм сприймають свою долю ці монархи, що позбулися престолу, квартет сповнився до них співчуттям і повагою. Замість того щоб поселитися у Франції, цієї другій батьківщині всіляких вигнаних королів, їх величності віддали перевагу Стандарт-Айленду, як якісь багаті люди заради свого здоров'я вибирають Ніццу або Корфу. Втім, адже їх не вигнали з батьківщини, вони могли б залишитися в Малекарлії або повернутися туди тепер і жити як прості громадян, але вони цілком задоволені мирним існуванням на Стандарт —Айленді і живуть тут, підкоряючись всім правилам і законам плавучого острова.
Дійсно, короля і королеву Малекарлії не назвати багатими, якщо порівнювати їх з більшістю мільярдців і якщо виходити з вартості життя в Мільярд-Сіті.