Одначе мету цієї експедиції знати хотілося б, адже я не звик відсиджуватися на палубі" в ролі пасажира, а сержант," .мій шуряк, потайний, як франкмасон — з нього слова не витягнеш. Ти, часом, не знаєш, Мейбл, чого ми туди пливемо?
1 Франкмасон, чи масон (франц.) — послідовник таємного релігійно-філософського вчення, що виникла о АНГЛІЇ у XVIII ст. й поширилося по інших країнах.
— Навіть найменшого уявлення не"маю, дядечку. Та й запитувати в батька про його службові справи якось ніяково: ще, чого доброго, скаже, що це не жіноче діло; я знаю тільки, що ми вирушаємо на цілий місяць, а знімаємося з місця, скоро дозволить сприятливий вітер.
— Може, ви часом, добродію Слідопите, знаєте щось про це, а то воно якось не дуже приємно для старого моряка вирушати в дорогу, не знаючи куди й по що.
— Мета нашої експедиції, а також порт призначення, Солона Водо, зовсім не є таємниця,, дарма що в залозі про це й заборонено розповідати. Я, проте, не солдат і можу говорити про все, що забажаю, хоча, сподіваюся, ніхто не скаже, що я даю своєму язикові багато волі. Одначе позаяк ми от-от маємо відпливати і ви обоє теж їдете з нами, то, по-моєму, вам можна вже сказати, куди нас повезуть. Гадаю, добродію Кепе, "вам відомо, що є таке місце, як Тисяча Островів?
— Та чув, як ви їх називаєте, хоча я більш ніж упевнений, що то не справжні острови, які, скажімо, ми подибуємо в океані, і що тисяча їх тільки на око, як і забитих' та поранених після великих битв, а насправді там їх, може, двійко чи трійко.
— Е ні: у мене до чого добрий зір, та й то я не спромігся порахувати їх усі, хоча брався й не один раз.
— Атож, атож, я знав людей, які не вміли рахувати далі певного числа. Ваші щирі суходільні птиці ніколи не впізнають своїх сідал з моря, навіть якщо ці сідала в них перед носом: вони вам що хочете можуть сказати. Скільки разів, бувало, я вже бачу і надмор'я, і будинки, і церкви, а пасажири на кораблі нічого не можуть побачити, крім води! Та й взагалі уявити не можу, як це на прісній воді можна так.далеко заплисти, щоб і берега не було видко! Мені це здається просто безглуздим і неможливим.
— Ви не знаєте наших озер, добродію Кепе, а то ви так— не казали б. Ми ще не доїдемо до Тисячі Островів, як ви матимете геть іншу думку про те, на що здатна природа в цій закутий і.
— .Проте я сумніваюся, щоб у цьому краю та була така річ, як справжній острів. Чогось мені здається, що в прісних водах не може бути справжніх.островів, принаймні таких, які я відношу до числа справжніх.
— Ми вам покажем,о їх коли й не тисячу, то в кожному разі сотні,— стільки, що їх ні очима'охопити, ні язиком полічити.
— А що вони з себе являють?
— Як що? Землю, оточену звідусіль водою.
— Воно-то так, але яка саме земля і якою водою вона оточена? Б'юсь об заклад, що по ближчому ознайомленні це виявляться півост* рови, миси іі суходільні виступи, хоча для вас, .напевне, всі ці поняття — одне й те саме... Ну, та бог з ним, острови чи не. острови, але яка ж мета нашої поїздки туди, добродію Слідопите?
— Ну, коли ви сержантів шуряк, а прекрасна Мейбл — його донька, і всі ми учасники однієї експедиції, то я розповім, що ми там робитимемо. Сподіваюся, ви, добродію Кепе, як старий мореплавець, чули про такий порт, як Фронтенак?
— А хто про нього не чув?! Не скажу, правда, щоб мені доводилося .бувати в ньому, але пропливати повз нього траплялося не раз.
— То виходить, ви будете ще й у знайомих місцях, хоча я ніяк не доберу, як це можна потрапити туди з океану. Але як би там не було, виїмаєте знати, що всі ці великі озера утворюють своєрідний каскад, у якому води з одного проходять у друге, аж доки, нарешті, доходять до найзахіднішого з них — Ері, яке нітрохи не менше від нашого Онтаріо. Ну, а вже з Ері вода доходить до невисокого кряжа, через гребінь якого і перевалюється...
—.Хотів би я знати, як це в дідька може бути?
— Як може бути? Дуже просто, добродію Кепе, — відказав, посміхаючись, Слідопит.— Підпливає до гребеня, а звідти летить униз. Я'кби я сказав, що вода падає догори, то, може, в цьому Гі було б щось протиприродне, а то що ж у юму дивного, коли вода, та до того ще й прісна, падає згори.
— То так, але ж ви. кажете, що озеро переливається через гребінь, а це щось не по зубах істині, якщо, звісно, в істини взагалі є зуби.
— Ну, не будемо сперечатися про це; що я бачив, те я бачив, а чи є зуби в істини — не скажу, бо не знаю, зате знаю напевне, що вони є у сумління, до того ж ще й вельми гострі. Отож, води з усіх озер, потрапивши в Онтаріо, далі йдуть до моря річкою, а в най-вужчій частині плеса, яке ще не є річка, але вже й не рзеро, і розташовані всі ці Тисяча Островів. Фронтенак же, французький порт, стоїть вище островів, а що французи тримають залогу й нижче островів, то вони, можуть без перешкоди відправляти вгору цією річкою до Фронтенака харчі та амуніцію, якими постачають усіх індіян по берегах' Онтаріо та інших озер, щоб дати ворогам змогу чинити свої лиходійства і здирати скальпи з християн.
— Аз появою нашого загону там всі ці жахи припиняться? — з цікавістю запитала Мейбл.
— Може, припиняться, а може, й ні, як провидіння захоче. Ланді, комендант нашого форту, для того й тримає залогу на одному з цих островів, щоб перехоплювати французькі кораблі зі зброєю. Ми ж вирушаємо,на підмогу тій нашій залозі. Поки що вона там зробила дуже небагато, щоправда, їй пощастило захопити дві баржі з вантажами для індіян, а на тому тижні звідти прибув вістун з таким донесенням, що майор вирішив докласти останнє зусилля, аби перехитрити цих бузувірів. Джаспер знає, як туди проскочити, та й ми будемо в добрих руках, бо сержант обачний, а це дещо значить у засідках. Так, так, він і обачний, і меткий.
— Тільки й усього? — зневажливо кинув Ken.— А я гадав, судячи з приготувань та спорядження, що пахне піратським промислом і що на цьому ділі можна буде гарненько набити собі гаманці чесним робом. Гадаю, здобуті в прісноводих сутичках гроші не діляться?
— Що, що?
— Напевне, всю здобич, яку ви добуваєте у ваших так званих експедиціях та засідках, король загрібає собі?
— Чого не знаю, того не знаю, добродію Кепел Я беру свою частину свинцю й пороху, якщо трапляється така нагода, і не кажу королеві про це ні слова. А якщо кому й перепадає при цьому більше, то в кожному разі не мені, хоч і мені пора б уже подумати про свій дім і про все в домі.
Хоча Слідопит, зробивши прямий натяк на те, що бажає змінити своє життя, сам і не насмілився глянути Мейбл у вічі, проте він віддав би все.на світі, аби лише дізнатися, чи вона прислухалась до його останніх слів і що виказувало її обличчя. Але Мейбл і не гадала підозрювати щось у Слідопитових словах, і на її обличчі не було й тіні зніяковіння, коли вона звернула свій погляд на річку, де в цю мить на борту "Вітрогона" з'явилися ніби якісь ознаки приготувань.
— Джаспер збирається виводити тендера,— зауважив провідник, що й сам у цю мить глянув у тому ж напрямку, почувши грюкіт від падіння якогось важкого предмета на палубі корабля.— Певне, хлопець помітив ознаки вітру і хоче бути напоготові.
— Так, зараз нам продемонструють урок мореплавства,— уїдливо зауважив, посміхаючись, Кеп.— Доброго моряка видно вже по тому, як він знімається з якоря, так само, як і справжнього солдата пізнаєш по тому, як він застібає мундир,— згори вниз чи знизу вгору.
— Не скажу, чи Джаспер у всьому може зрівнятися з океанськими моряками,— зауважив Слідопит, щиросердість якого ніколи не затьмарювалася ницими чуттями заздрощів чи ревнощів,— але я одне знаю напевне: він хоробрий хлопець і з таким хистом водить свого тендера, що краще й не треба, принаймні на цьому озері. Ви, добродію Кепе, здається, не вважали його недосвідченим на Освезькому водоспаді, де прісна вода крутить і щомиті може жбурнути тебе з порогів у пінявий вир?
Кеп замість відповіді ляше буркнув щось невдоволено собі під ніс, після чого на бастіоні всі замовкли, зосереджено стежачи за кожним рухом тендера, що було цілком природно для людей, які тепер пов'язували свою долю
з цим суденцем. Довкола ж, як і досі,' був мертвий штиль, і гладінь озера буквально горіла в останніх променях сокця. Тим часом "Вітрогона" підтягли ближче" до якоря, що стримів ярдів за сто вище намитої водою коси, і тепер було вже досить простору, щоб увести корабель у гирло річки, яке служило тоді для Освего гаванню. Та здійснити цей маневр за цілковитого безвітря було практично неможливо, і невдовзі стало ясно, що проштовхнути легеньке суденце крізь вузеньку протоку можна хіба за допомогою весел. Не розпускаючи вітрил, на тендері підняли якір, і тієї ж миті гучно плеснули об воду весла, й суденце, розвертаючись носом проти течії, рушило до середини річки, а тільки-но досяг-ло її, як веслярі перестали гребти і тендера понесло течією до гирла. У вузькій протоці "Вітрогон" ще додав швидкості, і менш як за п'ять хвилин він уже лишив позаду піщані коси, що перегороджували озерним хвилям дорогу в гирло. Судно, не кидаючи якоря, відпливало все далі й далі від берега, аж доки його чорний корпус зупинився на дзеркальній поверхні озера за добру чверть милі від пологого миса," що із східного боку захищав цю своєрідну бухту, чи рейд. Там течія річки остаточно втратила свою силу, і тендер практично став.
— Корабель, по-моєму, дуже гарний, дядечку,— першою відновила розмову Мейбл, яка весь цей час, доки тендер маневрував до нового місця, не зводила з нього очей.— Ви;
т
можливо, й знайдете який ганж у його вигляді чи маневрах, але з погляду такого невігласа в цих справах, як я, у ньому все бездоганне.
— Так, так, дочко... За водою він пливе славно, але за водою й тріска пливе. Та, щоб добачити деталі, такому морському вовкові, як я, окуляри вдягати не треба.
— Ну а я, добродію Кепе,— втрутився провідник,-який рідко пропускав нагоду заступитися за Джаспера,— я не раз чув від бувалих і досвідчених моряків, які плавають на солоних водах, що кращого корабля від "Вітрогона" взагалі нема. Я в цьому ділі, правда, мало що тямлю, але ж людині не заборонено мати свою власну, хай навіть і хибну думку про той чи інший корабель; що ж до ладу на судні, то мене ніхто не переконає, що у Джаспера він гірший, ніж деінде.
— Я не кажу, що тендер зовсім уже незграбний, добродію Слідопите, проте він має вади, та ще й великі.
— А які саме, дядечку? Якби Джаспер їх знав, він би, певне, негайно виправив їх?
— Які саме? Так їх і в п'ять десятків — навіть у сотню не вбереш! Дуже істотні, ще й кричущі вади.
— Будь ласка, перерахуйте, які саме, дядечку, і Слідопит перекаже їх усі своєму приятелеві.
— Перерахувати, кажеш? А хіба так просто перерахувати зірки на небі, коли їх там така гибіль? Тож перерахувати, кажеш? Гаразд, люба моя небого, міс Магніт; ну, що ти, наприклад, скажеш хоча б про цей гік1 на "Вітрогоні"? Як на моє недосвідчене око, то він підтягнутий щонайменше на фут вище, ніж треба; а вимпел який бридкий, а...а...