Квартирмейстер, слід віддати йому належне,— стрілець пристойний, але він уже далі не піде, а от ти, Джаспере, справді маєш до того кебету і одного чудового дня зможеш кинути виклик будь-кому з-поміж стрільців прикордоння.
— Диви, диви! — вигукнув М'юр.— По-вашому виходить, що "пощербити голівку цвяха — всього-на-всього пристойне влучання, а не справжнє мистецтво?! Та вам перший-ліп-ший простак скаже, що делікатний дотик — то справа рук майстра, а ваші удари з плеча — то грубість і невченість. Зрештою, Слідопите, якщо вже на те пішло, в тисячу разів краще тільки поранити, хоч і не забити, ніж взагалі не влучити в ціль.
— Найкращий спосіб розв'язати цю суперечку— провести додатковий тур-змагань,— зробив висновок майор Ланді.— Що ж, стрілятимемо в картоплину. Знаю, що, як шотландець, ви, М'юре, радніше погодилися б замість картоплини мати ячну перепічку чи пишну квітку будяка та закони прикордоння говорять на користь американського овоча, тож хай це буде картоплина.
1 Будяк (ланцетолистий)—національна емблема' Шотландії.
В той час, коли майора Данкена вже явно брала нетерплячка, М'юр проявив неабияку тактовність: він, щоб не затягувати змагання, утримався від подальших суперечок і почав старанно готуватися до важкого поєдинку. Коли казати правду,, то квартирмейстер мало або й зовсім не вірив у свій успіх цього разу, і якби йому знаття, що дійде до стрільби в рухому ціль, то він ще з самого початку подумав би, чи встрявати в змагання. А майор Данкен, попри всю шотландську серйозність своєї вдачі, любив крім усього й пожартувати, і тому потай від квартирмейстера розпорядився влаштувати для нього ще й це випробування, явно з метою осоромити його, бо шляхтич Ланді не міг примиритися з думкою, щоб офіцер, який сміє навіть претендувати на джентльменство, раптом осоромив честь усієї офіцерської касти своїм одруженням з нерівнею. Отож коли все було приготовано, першим викликали М'юра, на якого вже чекали з картоплиною. А що про цей вид змагання читач, можливо, чує вперше, не зайве буде описати його в кількох словах. Робилося це так:: вибирали чималеньку картоплину, і той, хто мав її підкинути, ставав ярдів за двадцять від позиції. Потім на команду "кидай!", подавану самим' стрільцем, картоплину легенько підкидали вгору, і доки вона ще була в повітрі, в неї потрібно було влучити з першого пострілу. Із сотні спроб, які квартирмейстер зробив за своє життя, йому пощастило тільки один раз упоратися з цим важким завданням; .тому тепер він одважив-ся спробувати щастя хіба в сліпій надії на успіх, якій не судилося, одначе, справдитися. Картоплина злетіла в повітря, пролунав постріл, та летюча мішень упала недіткнута.
— Праворуч кру-гом, і геть з рядів, квартирмейстере! — скомандував Ланді, радий, що йому вдалася ця хитра витівка.— Честі виборювати шовковий капор удостоєні лише двоє: Джаспер — Прісна Вода і Слідопит.
— А як буде визначений переможець, пане майоре,— звернувся Слідопит,— попаданням у дві картоплини відразу на льоту чи за влучнішим пострілом в одну?
— Приз дістанеться тому, хто прошиє картоплину посередині, а якщо жоден з вас не влучить хоч біля середини, будете стріляти по черзі у дві на льоту.
— Це для мене жахлива мить, Слідопите!— признався, бліднучи від хвилювання, Джаспер, коли вони підходили до позиції.
Слідопит пильно глянув Джасперові у вічі і, погірохавши майора Данкена трішки зачекати, відвів свого приятеля вбік, щоб їх ніхто не почув.
— Ти, бачу, щось дуже береш усе це до серця, хлопче? — промовив Слідопит, пильно вдивляючись Джасперові у вічі.
— Признаюся: ніколи в житті я ще так не горів бажанням виграти, як цього разу.
— Невже тобі й справді заманулося взяти гору наді мною, твоїм давнім і вірним приятелем, та ще в стрільбі по рухомій цілі, де я взагалі не маю суперників? Ти ж не забувай, хлопче, що стріляти — справжнє моє покликання, і ніхто не може рівнятися зі мною!
— Я це дуже добре знаю, Слідопите, але...
— Але що, друже Джаспере? Кажи відверто, адже я — твій щирий друг.
Джаспер міцно стиснув губи й хутко змахнув рукою сльози: він то червонів, то 'бліднув, немов та дівчина перед освідченням у коханні. Потім, стиснувши міцно руку приятеля і, здавалось, переборовши свої бурхливі почуття, він з усією серйозністю промовив:
— Слідопите, я віддав би руку за одну можливість піднести цей капор Мейбл Дангем.
. Похнюплений і, очевидно, в глибокій задумі від того, що він допіру почув, вертався мисливець назад до позиції.
— Ніколи тобі не влучити на льоту в дві картоплини, Джаспере,— промовив Слідопит.
— Я це добре знаю, тому й боюся...
— Що за створіння — смертна" людинаї їй обов'язково дай те, чим природа її обділила, а те, чим її насправді обдарувало провидіння, вона просто-напросто не цінує. А втім, . гаразд, Джаспере. Ставай лишень на своє місце, а то майор уже чекає; але затям собі, хлопче: моя куля повинна хоча б лушпайку здряпнути на картоплині, бо як і цього не зроблю, то тоді мені хоч на очі не навертайся нікому із залоги.
— Що ж, віддамся на суд своєї долі,— промовив Джаспер, знову мінячись на обличчі.— Але я мушу влучити або вмерти!
— Що воно — смертна людина! — повторив про себе Слідопит, відступаючи назад, аби дати Джасперові змогу краще прицілитися.— Заздрять хистові інших, а своїх природних переваг і не помічають!
Злетіла вгору картоплина, Джаспер вистрілив, і гучний вигук випередив звістку, що куля пройшла крізь середину, в кожному разі досить близько від середини, щоб виправдати той вигук захвату.
— Ось вам, Слідопите, гідний суперник! — скрикнув захоплено майор Данкен, коли провідник підійшов до 'Позиції.— Чого доброго, ще будемо свідками захопливого змагання в стрільбі по двох картоплинах.
— Що за створіння все-таки людина! — повторив Слідопит, цього разу в такій глибокій задумі, що, здавалося, він уже не помічав того, що діялося довкола.— Кидай!
Картоплина злетіла вгору, пролунав постріл,— саме в ту мить, коли темна грудочка, здавалося, заклякла в повітрі, бо Слідопит чомусь як ніколи старанно цілився,— і на обличчях у тих, що підхопили картоплину, з'явилися подив і розчарування.
— Обидва в те саме місце? — поцікавився майор.
— Тільки подряпина! — крикнули йому у відповідь.— Тільки лушпайка здерта!
— Як це так, Слідопите? Невже Джаспер — Прісна Вода забере цього разу приз?
— Віддайте йому приз,— відповів, кивнувши головою, Слідопит і неквапом рушив від позиції.— Що за створіння людина! Ніколи не цінує того, чим її обдарувала природа, а завжди зазіхає на те, чого їй не дано провидінням.
Що Слідопит навіть не прострелив картоплини, а лише здер лушпинку, то приз одностайно присудили Джасперові. 'Коли Джаспер уже тримав капор у руках, до^ нього підійшов квартирмейстер, з удаваною щиросердістю привітав з перемогою і, ніби між іншим, додав:
— Ну от, хлопче, ти виграв цей очіпок, а нащо він тобі? З нього ж ні паруса, ні навіть корогви не зробиш. Хіба ж не вигідніше було б, Прісна Водо, одержати вартість оцього капора блискучими королівськими срібняками?
— Його за гроші не купити, поручнику,— відрізав Джаспер, чиї очі аж горіли з щастя й радощів.— Для мене цей очіпок дорожчий за п'ятдесят новісіньких вітрил для "Вітрогона".
— Ну, ну, ну, хлопче! Ти, бачу, такий само божевільний, як і всі тут. Та, коли хочеш, я тобі за цю дрібничку не пожалкую навіть півгінеї', аби тільки вона не валялась у твоїй каюті, щоб потім, зрештою, прикрасити голову якої-небудь скво.
Хоча Джаспер^ і гадки не мав, що лукавий квартирмейстер пропонував йому менше половини .справжньої ціни"капора, він з байдужістю вислухав пусті його балачки. Похитавши заперечливо головою, матрос попрямував до помосту, викликавши неабияке збудження у всіх без винятку офіцерських дам, кожна з яких уже вирішила про себе прийняти дарунок, коли хлопець буде такий галантний і піднесе його їй. Але Джаспер горів бажанням подарувати капор панні свого серця, та й, бувши від природи сором'язливий, ніколи не поквапився б на таку честь — улещати осіб, які в його розумінні належали до хтозна-якого високого світу.
— Мейбл,— промовив він,— цей приз для вас, коли ви тільки не...
— "Коли я тільки не" що, Джаспере?..— спитала дівчина, яка так хотіла допомогти
1 Гінея — стара англійська золота монета високої вартості (дорівнювала 21 шилінгу).
вкрай зніяковілому хлопцеві, що поборола навіть власну сором'язливість, хоч обоє вони до .того зашарілися, що мало не виказали своїх почуттів.
— Коли ви тільки не погордуєте взяти його з рук людини, яка, може, не годна й сподіватися, що ви приймете від неї цей подарунок.
— Я приймаю його, Джаспере; хай він буде мені па спогад про ті небезпеки, які довелося мені пережити разом з вами, і на знак великої вдячності вам,— вам і Слідопитові за ваші турботи про мене.
— Я тут ні до чого, я тут ні до чого! — запротестував Слідопит.—Джаспер виграв приз, і він його дарує, отож йому і.віддайте належне, а моя черга буде іншим разом, моя та квартирмейстерова,— он він, здається, місця собі не знаходить через те, що приз дістався Джасперові, а не йому, хоча я ніяк не можу зрозуміти, навіщо йому цей капор: адже в нього нема дружини, щоб зробити їй подарунок.
— А в ^Джаспера — Прісної Води хіба є? Чи, може, "у вас самого, Слідопите, вона є? А може, я хотів за допомогою цього капора знайти собі дружину чи просто повісити' його на згадку про те, що в мене була-колись дружина, або щоб усі бачили, як. я люблю .представниць ніжної статі, або хоча б тільки тому, що капор — предмет жіночого • туалету; та й ще з деяких інших, не менш поважних міркувань... Обмеженій людині ніколи не збагнути далекоглядної, а крім того, щоб ви зна-
ли: якщо чоловік одразу ж по смерті своєї дружини шукає собі нову подругу життя, це — найкращгТй доказ того, що він був' їй справжнім чоловіком. Любов — це великий дар божий, і якщо чоловік одразу ж після смерті любої дружини шукає собі нову подругу життя — значить,'він цим даром наділений особливо щедро.
'— Може й так, може.й так; я людина в цьому зозсім .недосвідчена і не буду сперечатися з вами. Хай ось^Мейбл, сержантова донька, краще відповість вам... Ну, Джаспере, хоч ми з трбою вже й відстрілялися, але давай подивимося, як там інші орудують рушницею.