Лісістрата
Спиніться, годі, з трупів не знущайтеся!
Радник
Яке нещастя! Профана баталія!
Лісістрата
А що ж гадав ти? Сподівався стрінути
Рабинь покірних? Чи не знав, що лютою
Буває й жінка?
Радник
Аполлоном свідчуся —
Буває, особливо ж як під чаркою.
Провідця стариків
Багато зайвих тратиш слів, наш раднику поважний!
Навіщо з цими звірами вступати у розмови? [336]
Хіба забув, як нам вони купелю влаштували,
490 Як раптом викупали нас в одежі і без мила?
Провідця жінок
Отож не слід, мій голубе, вам руки простягати
На ближніх! А зачепиш — сам красуйся синяками.
Волію я скромнесенько, як дівчина, сидіти, —
Нікого не покривджу я, не ворухну й билини,
Хай не чіпають лиш мене і, як осу, не дражнять.
АГОН
Хор стариків
ОДА
Батьку Зевс! Як здолать
Зграю цих злих потвор?
Як нам цей стерпіть глум?
Дай в біді поміч нам!
500 Для якої мети
Захопили вони цей Кранаїв уділ —
В кам'янім лоні скель
Недоступну, нерушну твердінь
І святий діви храм?
Танці.
Провідця стариків
і дізнайся про всі їх безчинства.
Адже соромно буде таку нам тепер
залишити без розсліду справу.
ЕПІРРЕМА
Радник
Хочу й сам я, от Зевсом клянусь, про одно
щонайперше у них допитатись —
Нащо місто вони захопили святе
і на засуви там зачинились?
Лісістрата
А для того, щоб золото ваше здобуть
і щоб ви воювать перестали. [337]
Радник
510 То гадаєш, воюєм за золото ми?
Лісістрата
Так, все лихо заховане в ньому.
Лиш для того, щоб міг наживатись Пісандр
і всі інші, що владу тримають,
Колотнечу весь час учиняють вони...
Задля цього нехай метушаться,
Скільки схочеться їм, тільки золота вже
їм ніколи того не вернути.
Радник
Що ж робити ви будете?
Лісістрата
От запитав!
Ми скарбами почнем керувати.
Радник
Керувати скарбами державними — ви?
Лісістрата
Що ж ти дивного в цьому вбачаєш?
А хіба дотепер не уміли жінки
вашим хатнім добром керувати?
Радник
Ні, це зовсім не те.
Лісістрата
А чому ж це не те?
Радник
Для війни нам потрібні ці кошти.
Лісістрата
В тім-то й річ, що нам зовсім не треба війни.
Радник
А інакше нам як захищатись?
Лісістрата
Ми самі захищати вас будемо. [338]
Радник
Ви?
Лісістрата
Ми, звичайно.
Радник
Оце так нещастя!
Лісістрата
Радник
Ой, страшне ти говориш!
Лісістрата
Не гнівайся марно.
Все одно те, що треба, ми зробим!
Радник
Клянусь вам Деметрою — вийде лиш
кривда!
Лісістрата
Ні, рятунок лише.
Радник
Ми не просим його.
Лісістрата
От тому він ще більш вам потрібний.
Радник
І чого це усі про війну і про мир
почали ви тепер турбуватись?
Лісістрата
Ми розкажемо.
Радник
Швидше кажи, щоб до сліз не дійшло.
Лісістрата
Ну, то слухай уважно.
Постарайся і волі рукам не давать. [339]
Радник
Ой, несила, — нелегко-бо, справді.
Від обурення й гніву утримати їх.
Кал о ніка
Стережись, а то вийде ще гірше.
Радник
(до Каноніки)
Ой, на себе, старизно, накаркаєш ти!
(До Лісістрати).
Ну, розказуй же!
Лісістрата
Зараз почну я.
На початку війни нам сутужні часи
перетерпіти всім довелося.
Заважала нам скромність жіноча тоді
у діла чоловічі встрявати.
530 Навіть ремствувать нам не дозволили ви,
хоч не все нам було до вподоби.
Тільки згодом достоту збагнули ми вас,
адже часто, клопочучись дома,
Нам чувати доводилось, як негаразд
вирішали ви справи великі.
І, глибоко у серці ховаючи сум,
мовби з усміхом, вас ми питали:
"До якої ж угоди про мир ви дійшли,
що в ухвалах своїх записали
Ви на зборах сьогодні?" — "Навіщо вам це?" —
огризнуться до тебе мужчини:
"Знай своєї, мовчи". Ми й мовчали весь час.
Калоніка
Ну, а я не мовчала б ніколи.
Радник
Не мовчала б, то охала й вила б.
Лісістрата
А я — в себе дома, я мовчки сиділа.
Та щодалі про гірші доводилось нам
дізнаватися ваші учинки. [340]
І хотіли ми вас розпитати, чому
нерозсудливо так ви вчинили.
540 Та, лиш звисока глянувши, кожен гукав:
"Чи пильнуєш ти пряжі своєї?
Бо гляди, не боліла б тобі голова!
А війна — чоловіча турбота!"
Радник
Справедливо це сказано, Зевсом клянусь!
Лісістрата
Справедливо це? Ах ти, нещасний!
То пораду й тоді ми не годні вам дать,
коли радитесь ви по-дурному?
Та коли на усіх уже людних шляхах
ми почули одверті розмови:
"Вже немає ніде у країні мужчин,
свідок Зевс, не лишилось нікого!"
Лиш тоді ми, всієї країни жінки,
поклялись рятувати Елладу —
І жіночий на те ми з'єднали союз.
Та й чого ще було нам чекати?
І тепер, якщо наших корисних порад
ви натомість послухати згодні
І так само мовчати, як ми перед цим,
то ми вам подамо допомогу.
Радник
550 Допомогу? Ви — нам? О, жахливі які
і нестерпні розмови!
Лісістрата
Замовкни!
Радник
Будь ти проклята! Перед тобою б я змовк,
перед поганню з цим покривалом
На дурній голові? О, ніколи в житті!
Лісістрата
Якщо це лиш тобі на заваді,
То візьми вже собі покривало моє
Та навколо чола чепурненько обвинь
I нарешті мовчи! [341]
Калоніка
А до того ще й плетений кошик візьми,
Підтягни поясок і куделю чеши
Та насіння лузай.
А війна — то жіноча турбота!
Обвиває радника покривалом.
Провідця жіночого хору
560 Покиньмо, любі сестроньки, свої дзбанки і глеки,
Щоб участь з подругами взять у захватному танці.
АНТОДА
Хор жінок
В пісні я не спинюсь
І в танку не втомлюсь,
Для колін це не труд,
Лиш палає вся грудь.
Я готова на все
Задля любих моїх. Задля тих, в кому є
І чеснота, й краса,
І відвага, й снага, й до вітчизни любові
570 І розумні думки.
Починають танцювати.
Провідця жінок
О мужніша з усіх прехоробрих жінок,
з язиком, що жалить кропивок^
Всю відвагу й завзяття нещадне збери
і за вітром пускайся попутним]
АНТЕПІРРЕМА
Лісістрата
А як знову солодкоречистий Ерот
і народжена морем КіпрідЯ!
Нам у груди жагу невимовну вдихнуть,
і жаданням наповнять нам лоно"
І потужність мужам подарують пружну,
і розпалять їх сласним поривом, —*
От тоді, сподіваюсь, в Елладі назвуть
Лісімахами нас по заслузі-
Радник
За які ж бо діла! [342]
Лісістрата
А за те, що ми вас щонайперше відучим казитись
І на ринки вдиратись при зброї усій.
Калоніка
Афродіта Пафійська нам свідок!
Лісістрата
От і зараз поглянь: по гончарних рядах,
між лотками старих зеленярок
580 Вже буянять озброєні чоловіки, наче ті корибанти
шумливі.
Радник
Так і личить мужам — от вам Зевсом клянусь!
Лісістрата
Та це сміх, коли воїн при зброї
І з обличчям Горгони на круглім щиті —
скумбрію почина торгувати.
Калоніка
Свідок Зевс, кучерявого бачила я
на коні старшину військового,
Як він яйця в старої торговки купив
і у мідний шолом свій поклав їх,
А то списом недавно й щитом, мов Терей,
потрясаючи, дужий фракієць
Бідолашну інжирницю перелякав
і всі фіги поїв переспілі.
Радник
Ну, а як сподіваєтесь ви припинить
колотнечу у нашій країні
І заплутаних справ розв'язати вузли?
Лісістрата
Дуже просто.
Радник
А як, розкажи-но!
Лісістрата
Якщо пряжа вузлами зіб'ється у нас,
то, узявши її обережно, [343]
590 Порозплутуєм всі ми потроху вузли,
то відціль, то відтіль потягнувшу
І війну так же само розплутаєм ми,
як не будете нам заважати, —
Договір вкладемо, повноважних послів
і відціль, і відтіль ми пошлемо.
Радник
То як вовну чи пряжу гадаєте ви
і державні розв'язувать справи
За прядінням своїм? Нерозумні жінки! ~
Лісістрата
О, якби ж то були ви розумні,
То й державні діла ви провадили б так,
як ми пряжі пильнуємо й вовни.
Радник
Як же так? Розкажи.
Лісістрата
А насамперед так, як від шерсті овечої в чанах
Віджимаємо спершу весь бруд ми і піт,
слід і вам із державного міста
Повискрібувать нечисть брудну й реп'яхи
всі до одного повиривати;
Що в жмутки, в ковтяхи позбивалося, все
повичісувать дочиста гребенем,
600 Повитрушувать гнид із тепленьких посад
та гуртом їх під ніготь узяти,
А тоді вже усіх до одного коша
громадян позбирать добромисльних,
Поселенців захожих до них приєднать
і чужинців, до нас неворожих.
Хто в державну скарбницю не платить боргів,
їх до спілки також долучити.
І, закликавши в свідки богів, на міста,
що від наших будов розселились,
Подивитись — як смутно поникли вони,
наче вовни розкидані клапті,
Поодинці. їх треба нам всіх позбирать
і одну з них напрясти куделю.
Отоді, поєднавши докупи усіх,
згуртувавши усіх воєдино, [344]
З них великий клубок намотаємо ми —
і хітон для народу зітчемо.
Радник
Це обурливо, справді — державні діла
ви хотіли б тіпати й мотати!
610 Ну, чого б то мішатися вам до війни?
Лісістрата
А ти сам, проклятущий, не знаєш?
Та вона в печінках нам подвійно сидить!
Ми у муках синів породили,
А ще тяжче у військо нам їх виряджать!
Радник
О, замовкни! Не згадуй про лихо!
Лісістрата
А до того ж тоді, коли юність цвіте,
коли радощів хочеш зазнати,
Через брань військову ми самотні спимо,
та не буду про нас говорити.
Я журюся недолею наших дівчат,
що й посивіють в спальнях дівочих.
Радник
А хіба ж і мужчини не сивіють теж?
Лісістрата
Бачить Зевс, це ніяк не те саме.
Хоч і сивий додому повернеться муж,
а дівча за дружину він візьме.
А жіночого віку — недовга пора,
і якщо не взяли її вчасно,
То ніхто не одружиться з нею пізніш,
і сидить вона й марно ворожить.
Радник
620 Та, звичайно, у кого ще сили міцні...
Лісістрата
Ще й оцей буде вчить! І коли ти помреш?
Вже могила готова — купуй лиш труну!
А медяника я приготую сама!
Ось пов'язку візьми похоронну. [345]
Калоніка
І від мене оце ось на саван візьми.
Лісістрата
І візьми ще від мене віночок оцей.
Що ж стоїш ти і ждеш? До човна поспішай!
Тебе кличе Харон, —
Не затримуй йому переправи.
Обвивають Радника стрічками.
Радник
630 І як мені таку образу стерпіти?
От бачить Зевс, — до ради попрямую я, —
Хай всі побачать, що зі мною зроблено.
Лісістрата
Не любо, що тебе ми не оплакали?
Та постривай, на третій день ранесенько
Ми поминки тобі потрібні справимо!
Всі виходять.
ПАРАБАСА
Хор стариків
ОДА І
Нам не слід без діла спати — громадяни вільні ми.
Приготуймося, мужчини, до нелегкої борні.
Пахне тут більшим злом,
Гірших слід ждати справ,
640 Ніж здавалося раніш.
Гіппієву тиранію відчуваю ясно я,
Ой, боюсь, надійшли
Від лаконян сюди,
За намовою Клісфена, злоумисливі мужі
І жінок, богам огидних, встигли хитрістю підбить
Вкрасти нашу казну!
Чим же я без платні
Відтепер проживу?
Провідця стариків
ЕПІРРЕМА І
Жах який! Жінки безтямні мають вчити громадян,
650 Про щити і мідну зброю щось базікають вони, [346]
Ще й беруться нас мирити із лаконськими людьми!
А їм вірити — що вовку, як роззявить пащу він.
Громадяни! Тиранії проти нас плететься сіть.
Та не дам тирану мною керувати — вбережусь.
Гострий меч під віттям мирта я носитиму весь час,
З зброєю на ринок вийду, наче Арістогітон.
Поруч з ним я гідний стати, —
бо презлющій бабі цій,
Що й богам вже остогидла, дати в зуби хочу я.
Зчиняється бійка.
Хор жінок
АНТОДАІ
Отепер і мати дома не пізнає вже тебе.
660 Відкладім, бабуні милі, і своє одіння ми.
Вам тепер мовлю я,
Рать старих громадян,
В честь країни батьків,
Що у радості і щасті змалку виховала нас,
Літ семи я була —
Вже носила я шерсть,
В десять років я молола для владичиці зерно,
Вся в червоному, в Бравроні за ведмедицю була.
Ставши красним дівчам,
670 У коші над чолом
Грона смокв я несла.
Провідця жінок
АНТЕПІРРЕМА І
Як порадою державі можу я допомогти, —
Хоч я й жінкою родилась, не гордуйте мною ви.
Адже й я у спільну справу
вклад свій кращий принесла, —
Наче неба дар прекрасний, я синів вам оддаю.
Ви ж, старі і жалюгідні, що даєте місту ви?
Кажуть, ви перевели вже прадідів мідійський скарб,
А самі й податків навіть у скарбницю не внесли.
Ще дождемо, доведете до загибелі ви нас!
Ще ви смієте щось мимрить? Як зачепить хто мене,
Цим нестоптаним котурном так і дам у зуби я.
Знову бійка.