Вона повела Тома до їдальні й показала на великого білого стола, що ним вона дуже пишалася.
— Порубай стола на дошки, — сказала вона.
Поприбиравши речі, що лежали на ньому, Том перекинув стола й почав відбивати верхні дошки.
Коли він покінчив роботу й труна була готова, одна жінка сказала, що домовина має надто злиденний вигляд, і тая жінка розпорола свою чорну спідницю, що в ній вона їздила верхи, й загадала Томові вкрити домовину отим крамом.
У селищі мався єдиний повіз — стара Мартінова підвода; тож десь під другу годину Пет Мартін прив'язав свого старого коня Дубліна до голобель пошматованими клаптями упряжі й старими віжками, та й потяг Дубліна, підводу і все інше до Мейсонової хатини.
Маленьку домовину винесли й поставили на підводі, а поруч домовини — два ящики з-під джину, щоб місіс Мартін та місіс Грімшоу мали на чому сидіти; обидві й посідали на тих ящиках у скорботнім мовчанні.
Пет Мартін сягнув у кишеню по люльку, та схаменувсь і стеребився на голоблю. Мейсон почепив колодку на двері своєї хатинки.
Оперезавши кілька разів сухореброго Дубліна батогом, Пет вибив з нього дрімоту. Похитнувшись праворуч, а потім ліворуч, Дублін рушив з місця, і незабаром маленький похоронний провід зник, спускаючися дорогою, що вела до "міста" й кладовища.
Місяців за шість по тому Том Гопкінс поїхав десь не на довгий час і повернувся з високим на зріст бородатим молодиком. Він і Том прибули, як надворі вже геть споночіло, й подалися просто до Мейсонової хатини. Там світилося, та як Том постукав — ніхто не відповів.
— Заходь, не бійся, — сказав він до свого товариша.
Незнайомий молодик пхнув рипливі двері й зупинився, простоволосий, на порозі.
Над вогнем кипів без догляду казанок. Мейсон сидів край столу, лице в долоні втуливши.
— Батьку!
Відповіді незнайомець не дочекався, але від химерного світла, що блимало у коминкові, йому привиділося, наче Мейсон нетерпляче здвигнув плечима.
Незнайомець постояв якусь мить вагаючись, а тоді підійшов до столу і, поклавши руку на Мейсонове плече, лагідно сказав:
— Батьку! Чи маєте ви потребу в другому товаришеві?
Але батько спав і не мав у ньому потреби — принаймні на цім світі.
Примітки
[1] Т и м о н — герой Шекспірової трагедії "Тимон Афінський"
[2] Б а л л а р а т та Б е н д і г о — міста в провінції Вікторії, де 1851 року було знайдено великі поклади золота; ця знахідка спричинилася в Австралії до золотої лихоманки.
Переклад: Ірина Стешенко