Зміїв кінь зібрав усю свою силу і, наче вітер, полетів за братом. Летить, летить і вже бачить його, от-от наздожене. Змій аж кипить із люті, раз по раз підострожує коня, щоб він летів ще швидше, і думає про те, яку ж то він страшну смерть заподіє Янкові і прекрасній Уляні. Але раптом менший брат кричить старшому:
— Не женися брат за братом, кінь за конем! Скинь із себе цю потвору і ходи з нами!
Почув це старший брат, труснув собою, і змій полетів сторч головою в безодню. Красуня Уляна пересіла на вільного коня, і коні-брати понесли закоханих просто до замку Янкового батька.
Старий король уже давно звелів на знак жалоби увесь замок чорним сукном обтягти. Він і королева не сподівалися більше побачити свого сина живим. І раптом їхній Янко разом із прекрасною нареченою на крилатих конях до замку під'їжджають!
У всьому королівстві настала неймовірна радість. Чорне сукно із замку негайно зірвали, а натомість обтягли його червоним, справили бучне весілля, а потім старий король посадив на трон Янка, і той зажив із своєю Уляною у щасті й злагоді.