Я молода, на вдачу дуже лагідна. Коли ноги мої загояться, у мене сили буде більше, ніж навіть треба для роботи. Я вмію шити, прясти, вишивати й прати. Коли ще була в миру, я сама плела собі мереживо й хутко пригадала б це діло. Я до всього вдатна, ніякою працею не погребую. Маю голос, умію музики й так граю на клавесині, що могла б розважити якусь матір, схильну до цього, а то й учити її дітей. Тільки ж побоялася б зрадити себе цими ознаками добірного виховання. Коли б треба було навчитись робити зачіски, я маю смак до цього, взяла б учителя й здобула б незабаром цю невеличку вмілість. Якесь місце, пане, коли можливо, хоч яке‑небудь, – оце все, що треба мені; більшого я й не бажаю. Щодо моєї моралі, то можете поручитись. Попри мою славу, я таки звичайна, благочестива навіть. Ох, пане, усі мої нещастя скінчилися б і я не мусила б людей боятися, коли б Бог не спинив мене. Скільки разів підходила я до глибокого колодязя, що край монастирського саду! Не кинулась я в нього тільки тому, що мені давали цілковиту волю вчинити це. Не знаю, яка доля мені призначена, та якщо я муситиму колись повернутися до монастиря, я ні за що не відповідаю – колодязі є повсюди. Згляньтеся наді мною, пане, і не готуйте самі собі на довгі роки гризоти.
P. S. Мене гнітить утома, змагає жах, і спокій від мене тікає. Оці спогади, писані похапцем, я перечитала зараз на свіжу голову й помітила, що зовсім ненавмисне показувала себе в кожному рядку справді такою нещасною, якою була, але багато приємнішою, ніж воно є. Може, ми гадаємо, що люди до образу наших чарів чутливіші, ніж до малюнку наших страждань, і що звабити їх легше, ніж зворушити? Я надто мало знаю людей і саму себе вивчала не досить, щоб розібратись у цьому. Проте, коли маркіз, якому приписують такий витончений такт, дійде думки, що я звертаюся не до його добродійності, а до його пороку, – що ж він подумає тоді про мене? Ця думка бентежить мене. Справді, хибно було б приписувати особисто мені інстинкт, що властивий усій моїй статі. Я жінка, може, й трохи кокетна. Але природно й нелукаво.
[1] Монастир св. Марії ймовірно колись насправді існував.
[2] Відомий паризький учитель танців.
[3] Тобто коли вона брала постриг.
[4] Сен‑роський вікарій – вікарій церкви св. Роха в Парижі.
[5] Фейянський монастир знаходиться неподалік від палацу Тюільрі в Парижі.
[6] Льоншан – монастир ордену Сен‑Клер (кларис), одного з найбільш суворих орденів, заснованого у XII ст. Монастир був розташований на місці нинішнього паризького іподрому між Булонським лісом та Сеною. Він був зруйнований під час Великої французької революції.
[7] Сумне лаштування, бліді свічки, і світло страшніше від темряви… – арія з опери "Кастор та Поллукс" композитора Рамо (1734).
[8] "Помилуй" (лат.) – 56‑й псалом Давіда.
[9] Сульпіціанці – католицький чернечий орден, заснований у XVII ст., мав власні навчальні заклади.
[10] Янсеніст – послідовник янсенізму (XVII–XVIII ст.), реформаторського руху в католицькій церкві, заснованого католицьким богословом Янсенієм (1585–1638). Доктрина янсенізму стверджує божественне визначення долі й заперечує свободу волі.
[11] Молініст – прибічник вчення іспанського ієзуїта Луїза Моліни (1535–1600), на відміну від янсеністів, моліністи вважали, що божественна благодать також залежить від вчинків самої людини.
[12] …чи визнаю буллу… – Мається на увазі булла папи Клімента XI "Unigentius" (1713), видана на вимогу ордену єзуїтів. Булла засуджувала янсеністів як єретиків і прокламувала верховенство церкви над державою. Вона розколола Францію на два ворожих табори.
[13] Жорстока двозначність: слово "мир" (лат. pax, фр. раіх) означає також в'язницю в католицьких монастирях.
[14] Ви знаєте, пане, що в четвер святі дари з дарохранительниці переносять на окремий олтар… Йдеться про перенесення так званої євхаристії (св. причастя) з дарохранительниці до тимчасового вівтаря, так званої могили.
[15] Пані де Субіз – йдеться про дружину маршала Субіза, фаворитку маркізи Помпадур.
[16] "Червоними закаблуками" називали придворних.
[17] Пан Манурі – відомий адвокат тих часів.
[18] "Гряди, Создателю!" (лат.) – гімн Творцеві.
[19] Моли Бога за неї (лат.).
[20] Хай спочине у мирі (лат.).
[21] …пансіонерками в Пор‑Роялі… – вихованками в монастирі Пор‑Рояль. Пор‑Рояль – жіночий монастир, заснований у 1204 р. неподалік від Парижа. Його було перенесено до Парижа у 1625 р. і розпущено у 1709 р. У 1636 р. Пор‑Рояль був духовним центром янсенізму.
[22] Жан Жозеф Мондонвіль (1715–1773) – французький композитор, прихильник французького напряму в музиці на противагу італійському.
[23] Франсуа Куперен (1668–1733) – відомий французький органіст, клавесиніст та композитор.
[24] Жан‑Філіпп Рамо (1683–1764) – уславлений французький композитор, органіст, клавесиніст, реформатор опери, прибічник національного стилю в музиці.
[25] Доменіко Скарлатті (1685–1757) – учень свого батька Алессандро Скарлатті, композитор і клавесиніст, видатний представник неаполітанської музикальної школи.
[26] "Радуйся…" (лат.) – початок молитви Богородиці.
[27] Етампський монастир, Етамп – старовинне місто неподалік від Парижа.
[28] "Відступи, сатано, геть, сатано!" (лат) – закляття сатани.
[29] Шпиталь і притулок святої Катерини.