Це робіть на згадку про мене!"
20 По вечері так само взяв чашу і сказав: "Оця чаша — це новий заповіт на моїй крові, що за вас проливається.
21 За столом ось зі мною рука мого зрадника.
22 Бо Син людський іде, як призначено, але лихо тій людині, що його видає!"
23 А вони почали між собою запитувати, котрий з них мав би це вчинити.
24 І сталася між ними й суперечка, котрий з них вважатися має за більшого.
25 Він же промовив до них: "Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями величаються.
26 Але не так ви, хто найбільший між вами, хай буде, як менший, а старший — як слуга.
27 Бо хто більший між тих, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А я серед вас, як слуга.
28 Ви ж оті, що випробувані зі мною у випробуваннях моїх,
29 і я вам заповідаю царство, як Батько мій мені заповів,
30 щоб ви в царстві моєму споживали й пили за столом моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих".
31 І далі сказав Господь: "Симоне, Симоне, ось Сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.
32 Я ж молився за тебе, щоб не зменшилася віра твоя, ти ж, коли повернешся, зміцни братів своїх!"
33 А той відповів йому: "Господе, я з тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!"
34 Він же сказав: "Кажу тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся мене"...
35 І він їх запитав: "Як я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого?" Вони ж відповіли: "Нічого".
36 Тоді він сказав їм: "Хто має калитку, хай візьме, теж і торбу, хто ж не має, хай продасть одяг свій та й купить меча".
37 Кажу бо я вам, що виконатися на мені має й це ось написане: "До злочинців його зараховано". Бо те, що написано про мене, виконується".
38 І сказали вони: "Господе, ось тут два мечі". А він їм відповів: "Досить!"
39 І він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за ним пішли учні його.
40 А прийшовши на місце, сказав їм: "Моліться, щоб обминуло вас випробування".
41 А він сам, відійшовши від них на відстань кинутого каменя, на коліна припав та й молився,
42 благаючи: "Батьку, як твоя воля, пронеси повз мене цю чашу! Та проте не моя, а твоя хай станеться воля!"...
43 І ангел з неба з'явився до нього, і додавав йому сили.
44 Перебуваючи в смертельній тривозі, ще старанніше він молився. І піт його став, немов краплі крові, що спадали на землю...
45 І помолившись, він до учнів прийшов, і знайшов їх сплячими...
46 І промовив до них: "Чого ви спите? Вставайте й моліться, щоб оминуло вас випробування!"
47 І коли він ще промовляв, ось народ з'явився, і один з дванадцятьох, що Юдою кличуть, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати його. Бо він знака їм дав був, кого поцілує, то він!
48 Ісус же промовив до нього: "Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?"
49 А ті, що були з ним, як побачили, що має статися, сказали йому: "Господе, чи мечем нам не вдарити?"
50 І один з них рубонув слугу одного із старших священиків, та й відтяв праве вухо йому.
51 Та Ісус сказав: "Залиште, вже досить!" І доторкнувшись до вуха того, зцілив його.
52 А до старших священиків, старших сторожі храму та старшин, що прийшли по нього, промовив Ісус: "Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...
53 Як щоденно я з вами у храмі бував, не піднесли на мене ви рук. Та нині ваша година і влада темряви"...
54 А схопивши його, повели в будинок першосвященика. Петро ж неподалік ішов слідом.
55 Як розклали ж вогонь серед двору, то сидів і Петро поміж ними.
56 А служниця одна його вгледіла, як вогонь освітив його, і придивившись до нього, сказала: "І цей був з ним!"
57 І відрікся від нього він, стверджуючи: "Не знаю я, жінко, його!"
58 Незабаром же другий побачив його та й сказав: "І ти з отих". А Петро відповів: "Ні, чоловіче!"...
59 І як часу минуло з годину, хтось інший сказав: "Здається і цей був з ним, бо він галілеянин".
60 А Петро відповів: "Чоловіче, не знаю, про що ти кажеш"... І як він ще промовляв, заспівав півень.
61 І Господь обернувся й подивився на Петра. А Петро згадав слово Господнє: "Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від мене".
62 І вийшовши звідти, він гірко заплакав!
63 А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з нього та били.
64 І закривши йому обличчя, запитували: "Скажи, хто то вдарив тебе?"
65 І багато іншого зневажливого казали на нього вони...
66 А коли настав день, то зібралися старшини народу, старші священики й книжники, і повели його в синедріон свій,
67 і казали: "Коли ти Христос, скажи нам". А він їм відповів: "Коли я вам скажу, не повірите ви.
68 А коли й запитаю вас я, не дасте мені відповіді.
69 Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!" Тоді всі запитали: "То ти Божий Син?" А він їм відповів: "Самі кажете ви, що то я"...
71 А вони сказали: "Нащо потрібні ще свідки нам? Ми чули самі з його вуст!"
Вiд Луки 23
1 І піднялися всі їхні збори, і повели до Пилата його.
2 І почали звинувачувати його промовляючи: "Ми підтверджуємо, що цей підбурює народ наш, і забороняє податок давати кесареві, і каже, що він, Христос, цар".
3 І Пилат запитав його: "Чи ти цар юдейський?" А він відповів йому: "Сам ти кажеш"...
4 І Пилат сказав старшим священикам та до народу: "Я не знаходжу жодної провини в цій людині".
5 А вони наполягали, промовляючи: "Він підбурює народ, навчаючи по усій Юдеї, від Галілеї почавши і аж до цьго місця".
6 А Пилат, почувши про Галілею, запитав: "Хіба він галілеянин?"
7 І дізнавшись, що він під владою Ірода, відіслав його Іродові, бо той у Єрусалимі також перебував тими днями.
8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давно мав бажання його побачити, багато за нього чув, і сподівався побачити чудо яке від нього.
9 І багато запитував його, та нічого не відповідав він йому.
10 І стояли тут старші священики й книжники, та завзято його звинувачували.
11 Тоді Ірод з військом своїм зневажив його й поглузував, одягнув його в яснобілий одяг та відіслав до Пилата.
12 І з того дня стали Ірод з Пилатом за приятелів, бо до того ворогували вони.
13 А Пилат скликав старших священиків, старшин і народ,
14 і промовив до них: "Привели ви мені цю людину, як ту, що підбурює народ. А я перед вами допитав його, і не знаходжу в людині цій ані однієї провини такої, в яких ви його звинувачуєте.
15 Також Ірод, бо він відіслав його нам. І нічого, що на смерть заслуговувало б, він не вчинив.
16 Отже я покараю його й відпущу".
17 Бо повинен був їм відпустити одного на свято.
18 А народ став вгукувати: "Візьми цього, а відпусти нам Варавву!"
19 А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство ув'язнений був.
20 І знову сказав їм Пилат, бажаючи відпустити Ісуса.
21 Та кричали вони: "Розіпни, розіпни його!"
22 Він же втретє промовив до них: "Що ж лихого вчинив він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на ньому не знайшов. Отже я покараю його й відпущу".
23 А вони ще дужчим криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти його. І взяв гору крик їхній та старших священиків.
24 І Пилат присудив, щоб було, як просили вони.
25 Відпустив їм Варавву, ув'язненого за повстання та вбивство, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
26 І як його вели, то схопили якогось Симона з Кірінеї, що з поля повертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом.
27 А за ним ішов натовп великий людей і жінки з натовпу плакали та голосили за ним.
28 А Ісус обернувся до них та й промовив: "Дочки Єрусалиму, не плачте за мною, за собою плачте й за дітьми своїми!
29 Бо ось дні настають, коли скажуть: "Щасливі неплідні, та утроби, які не народжували, і груди, що не годували"...
30 Тоді стануть казати горам: "Упадіть на нас", — а пагорбам: "Покрийте нас!"
31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?"
32 І вели з ним також двох злочинців інших на страту.
33 А коли прибули на те місце, що кличуть Череповище, розп'яли тут його та злочинців, одного праворуч від нього, а іншого ліворуч.
34 Ісус же промовив: "Батьку, пробач їм, бо не знають, що роблять вони!"... А як його одяг ділили, то кидали жереба.
35 А люди стояли й дивилися... Глузували з нього й старшини, промовляючи: "Він інших рятував, хай сам себе визволить, коли він Христос, Божий обранець!"
36 І вояки глузували з нього. Підходили й подавали йому оцет,
37 і казали: "Коли цар ти юдейський, врятуй себе сам!"
38 Був же й напис над ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: "Це цар юдейський".
39 А один з розп'ятих злочинців став зневажати його й сказав: "Якщо ти Христос? То врятуй себе й нас!"
40 І інший докоряв йому, кажучи: "Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41 Але ми справедливо засуджені, і належну платню за вчинки свої беремо, цей же нічого лихого не вчинив".
42 І сказав до Ісуса: "Згадай мене, Господе, коли прийдеш у царство своє!"
43 І промовив до нього Ісус: "Запевняю тебе, ти будеш зі мною сьогодні в раю!"
44 Наближалася шоста година, і темрява оповила землю аж до дев'ятої години...
45 І сонця не видно було, і в храмі завіса роздерлася навпіл...
46 І скрикнув гучно Ісус: "Батьку, у руки твої віддаю свого духа!" І це сказавши, він духа віддав...
47 Коли ж сотник побачив, що сталося, він Бога прославив, промовляючи: "Насправді праведний був чоловік цей!"
48 І весь натовп, який зійшовся на видовище це, як побачив, що сталося, бив у груди себе та повертався...
49 Усі ж знайомі його й ті жінки, що прийшли були з ним з Галілеї, здалека стояли й дивилися на це...
50 І ось чоловік на ім'я Йосип, що був радником синедріону, людина шанована і праведна,
51 не пристав він до ради та дій їхніх, з Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого царства,
52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
53 І Йосип, знявши його, обгорнув плащаницею, і поклав його в могилу, що в скелі була висічена, і що в ній ніколи ніхто не лежав.
54 Це був день Приготування, і наставала субота.
55 А жінки, що прийшли були з ним з Галілеї, ішли слідом, і вони бачили могилу, і як покладене тіло його.
56 Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.
Вiд Луки 24
1 А дня першого в тижні прийшли вони вранці до могили, несучи наготовані пахощі,
2 та й застали, що камінь від могили відвалений був.
3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 І стояли вони безпорадні від цього, аж ось двоє чоловіків в одязі блискучому з'явилися біля них.
5 Налякані, вони посхиляли обличчя додолу, а ті сказали до них: "Чого ви шукаєте живого між мертвими?
6 Нема його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як він вам казав, коли ще перебував у Галілеї.
7 Він казав: "Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня"".
8 І згадали вони ті слова його.
9 А повернувшись від могили, про все те розповіли одинадцятьом та всім іншим.
10 То були: Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Яковова, та інші з ними, і вони розповіли апостолам це.
11 Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірили їм.
12 Петро ж устав та до могили побіг, і нахилившись, бачить лежать самі тільки покривала...