Бо багато прийдуть в ім'я моє, кажучи: "Це я, і час наблизився". Та за ними не йдіть!
9 І як про війни та розруху почуєте ви, не лякайтеся, бо перше статися належить тому. Але це не кінець ще".
10 Далі він сказав до них: "Повстане народ на народ і царство на царство.
11 І будуть землетруси великі та голод, і мор місцями, і страшні та великі ознаки на небі.
12 Але перед усім тим вас переслідуватимуть, хапатимуть і видаватимуть вас у синагоги й в'язниці, і поведуть вас до царів та правителів через ім'я моє.
13 Але це стане вам на свідоцтво.
14 Отож, покладіть у серця свої наперед не думати, що вам відповідати,
15 бо дам я вам мову та мудрість, що не зможуть противитися чи суперечити їй усі супротивники ваші.
16 І видаватимуть вас і батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас заподіють і смерть.
17 І за ім'я моє усі вас ненавидітимуть.
18 Але й волосина вам з голови не згине!
19 Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете.
20 А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення.
21 Тоді ті, хто в Юдеї, хай у гори втікають, хто ж у середині міста, хай вийдуть, хто ж в околицях, хай не повертаються в нього!
22 Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане.
23 Лихо ж вагітним та тим, хто годує грудьми в ті дні, бо буде велика скрута на землі та гнів над цим людом!
24 І вони поляжуть під гострим мечем, і заберуть їх до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган...
25 І будуть ознаки на сонці і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль,
26 коли люди мертвітимуть від страху й чекання того, що йде на весь світ, бо сили небесні порушаться.
27 І побачать тоді Сина Людського, що йтиме хмарами з силою й великою славою!
28 Коли ж стане збуватися це, то випростуйтеся і підіймайте свої голови, бо наближається ваше визволення!"
29 І розповів він їм приповість: "Погляньте на фігове дерево, і на інші дерева:
30 як вони вже розпукуються, то бачачи це, ви знаєте, що близько вже літо.
31 Так і ви, як побачите, що коїться це, то знайте, що Боже царство вже близько!
32 Запевняю вас, що за цього роду все це станеться.
33 Небо й земля зникнуть, а слова мої будуть!
34 Зважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерливістю та п'янством, і життєвими клопотами, і щоб день той до вас не прийшов несподівано,
35 немов сітка, бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні землі.
36 Тож пильнуйте, і завжди моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутися, та стати перед Сином Людським!"
37 За дня ж він у храмі навчав, а на ніч виходив та перебував на Оливній горі.
38 А зранку всі люди до нього приходили в храм, щоб послухати його.
Вiд Луки 22
1 Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.
2 А старші священики й книжники стали шукати, як би вбити його, та боялися народу...
3 Сатана ж увійшов у Юду Іскаріота, одного з дванадцятьох.
4 І він пішов, і почав домовлятися зі старшими священиками та старшими храму, як він видасть його.
5 Ті ж зраділи і погодилися дати йому срібняків.
6 І він пообіцяв знайти відповідний час, щоб їм видати його без народу...
7 І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.
8 І послав він Петра та Івана, сказавши: "Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми".
9 А вони запитали його: "Де тобі приготувати"
10 А він їм відповів: "Як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що несе в глекові, ідіть за ним аж до будинку, до якого він увійде.
11 І скажіть до господаря будинку, що вчитель запитує його: "Де кімната, в якій я міг би спожити з учнями своїми пасху?"
12 І він вам покаже велику встелену світлицю, там приготуйте".
13 І вони пішли, і знайшли, як він їм казав, і почали там готувати пасху.
14 А коли настав час, сів він до столу з апостолами.
15 І промовив до них: "Я мав велике бажання спожити цю пасху з вами, перш ніж муки прийму.
16 Бо кажу вам, що вже не споживатиму її, поки виконається в Божому царстві все належне їй".
17 Взявши ж чашу і подякувавши, він промовив: "Візьміть її, і поділіть між собою.
18 Кажу ж вам, що віднині не питиму я від цього плоду виноградного, доки Боже царство не прийде".
19 Взявши ж хліб і подякувавши, поламав і дав їм, промовляючи: "Це тіло моє, що за вас віддається. Це робіть на згадку про мене!"
20 По вечері так само взяв чашу і сказав: "Оця чаша — це новий заповіт на моїй крові, що за вас проливається.
21 За столом ось зі мною рука мого зрадника.
22 Бо Син людський іде, як призначено, але лихо тій людині, що його видає!"
23 А вони почали між собою запитувати, котрий з них мав би це вчинити.
24 І сталася між ними й суперечка, котрий з них вважатися має за більшого.
25 Він же промовив до них: "Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями величаються.
26 Але не так ви, хто найбільший між вами, хай буде, як менший, а старший — як слуга.
27 Бо хто більший між тих, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А я серед вас, як слуга.
28 Ви ж оті, що випробувані зі мною у випробуваннях моїх,
29 і я вам заповідаю царство, як Батько мій мені заповів,
30 щоб ви в царстві моєму споживали й пили за столом моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих".
31 І далі сказав Господь: "Симоне, Симоне, ось Сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.
32 Я ж молився за тебе, щоб не зменшилася віра твоя, ти ж, коли повернешся, зміцни братів своїх!"
33 А той відповів йому: "Господе, я з тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!"
34 Він же сказав: "Кажу тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся мене"...
35 І він їх запитав: "Як я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого?" Вони ж відповіли: "Нічого".
36 Тоді він сказав їм: "Хто має калитку, хай візьме, теж і торбу, хто ж не має, хай продасть одяг свій та й купить меча".
37 Кажу бо я вам, що виконатися на мені має й це ось написане: "До злочинців його зараховано". Бо те, що написано про мене, виконується".
38 І сказали вони: "Господе, ось тут два мечі". А він їм відповів: "Досить!"
39 І він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за ним пішли учні його.
40 А прийшовши на місце, сказав їм: "Моліться, щоб обминуло вас випробування".
41 А він сам, відійшовши від них на відстань кинутого каменя, на коліна припав та й молився,
42 благаючи: "Батьку, як твоя воля, пронеси повз мене цю чашу! Та проте не моя, а твоя хай станеться воля!"...
43 І ангел з неба з'явився до нього, і додавав йому сили.
44 Перебуваючи в смертельній тривозі, ще старанніше він молився. І піт його став, немов краплі крові, що спадали на землю...
45 І помолившись, він до учнів прийшов, і знайшов їх сплячими...
46 І промовив до них: "Чого ви спите? Вставайте й моліться, щоб оминуло вас випробування!"
47 І коли він ще промовляв, ось народ з'явився, і один з дванадцятьох, що Юдою кличуть, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати його. Бо він знака їм дав був, кого поцілує, то він!
48 Ісус же промовив до нього: "Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?"
49 А ті, що були з ним, як побачили, що має статися, сказали йому: "Господе, чи мечем нам не вдарити?"
50 І один з них рубонув слугу одного із старших священиків, та й відтяв праве вухо йому.
51 Та Ісус сказав: "Залиште, вже досить!" І доторкнувшись до вуха того, зцілив його.
52 А до старших священиків, старших сторожі храму та старшин, що прийшли по нього, промовив Ісус: "Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...
53 Як щоденно я з вами у храмі бував, не піднесли на мене ви рук. Та нині ваша година і влада темряви"...
54 А схопивши його, повели в будинок першосвященика. Петро ж неподалік ішов слідом.
55 Як розклали ж вогонь серед двору, то сидів і Петро поміж ними.
56 А служниця одна його вгледіла, як вогонь освітив його, і придивившись до нього, сказала: "І цей був з ним!"
57 І відрікся від нього він, стверджуючи: "Не знаю я, жінко, його!"
58 Незабаром же другий побачив його та й сказав: "І ти з отих". А Петро відповів: "Ні, чоловіче!"...
59 І як часу минуло з годину, хтось інший сказав: "Таки й цей був з ним, бо він галілеянин".
60 А Петро відповів: "Чоловіче, не знаю, про що ти кажеш"... І як він ще промовляв, заспівав півень.
61 І Господь обернувся й подивився на Петра. А Петро згадав слово Господнє: "Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від мене".
62 І вийшовши звідти, він гірко заплакав!
63 А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з нього та били.
64 І закривши йому обличчя, запитували: "Скажи, хто то вдарив тебе?"
65 І багато іншого зневажливого казали на нього вони...
66 А коли настав день, то зібралися старшини народу, старші священики й книжники, і повели його в синедріон свій,
67 і казали: "Коли ти Христос, скажи нам". А він їм відповів: "Коли я вам скажу, не повірите ви.
68 А коли й запитаю вас я, не дасте мені відповіді.
69 Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!" Тоді всі запитали: "То ти Божий Син?" А він їм відповів: "Самі кажете ви, що то я"...
71 А вони сказали: "Нащо потрібні ще свідки нам? Ми чули самі з його вуст!"
Вiд Луки 23
1 І піднялися всі їхні збори, і повели до Пилата його.
2 І почали звинувачувати його промовляючи: "Ми підтверджуємо, що цей підбурює народ наш, і забороняє податок давати кесареві, і каже, що він, Христос, цар".
3 І Пилат запитав його: "Чи ти цар юдейський?" А він відповів йому: "Сам ти кажеш"...
4 І Пилат сказав старшим священикам та до народу: "Я не знаходжу жодної провини в цій людині".
5 А вони наполягали, промовляючи: "Він підбурює народ, навчаючи по усій Юдеї, від Галілеї почавши і аж до цьго місця".
6 А Пилат, почувши про Галілею, запитав: "Хіба він галілеянин?"
7 І дізнавшись, що він під владою Ірода, відіслав його Іродові, бо той у Єрусалимі також перебував тими днями.
8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давно мав бажання його побачити, багато за нього чув, і сподівався побачити чудо яке від нього.
9 І багато запитував його, та нічого не відповідав він йому.
10 І стояли тут старші священики й книжники, та затято його звинувачували.
11 Тоді Ірод з військом своїм зневажив його й поглузував, і одягнувши його у блискучі шати, відіслав до Пилата.
12 І з того дня стали Ірод з Пилатом за приятелів, бо до того ворогували вони.
13 А Пилат скликав старших священиків, старшин і народ,
14 і промовив до них: "Привели ви мені цю людину, як ту, що підбурює народ.