Сірією Геродот називає крім власне Сірії також і Палестину. Аравійською затокою в нього називається Червоне море. Червоне море в нього Перська затока Індійського океану. 1000 стадій — тут очевидне перебільшення. Так само перебільшенням є число загиблих єгиптян.
159,1 Трієри почали будувати в Корінфі від кінця VIII ст. до н. є. Тирани Корінфа, Кіпселіди, спілкувалися з фараонами XXVI династії.
159.2. Ідеться про битву при Мегіддо в Палестині (міста, біля якого відбувалися битви єгиптян із сірійцями та ізраїльтянами). Тут згадується про перемоги фараона Нехо. Не встановлено, яке місто називається Кадітіс "великим містом Сірії" (тобто Палестини).
159.3. Очевидно, ідеться про присвяту на знак вдячності карійським найманцям. Святилище Бранхідів було розграбовано персами (кн. І, р. 46) ще до народження Геродота.
160.1. Після Нехо фараоном став Псамметіх II (595-589 до н. є.), який у Геродота називається Псаммій.
160.2. Історик Діодор Сіцілійський пише, що це сталося за царюванням Амасія (570-526 до н. є.), передостаннього фараона XXVI династії. Розповідь свідчить, наскільки розвинуто було почуття безсторонності в греків на їхніх змаганнях.
161.1. Фараон Апріес (589-570 до н. є.), єгип. Уах-іб-Ра.
161.2. Після здобуття Ієрусаліма (587 до н. є.) Навуходоносором II (605-562 до н. є.) він ще обкладав фінікійське місто Тір упродовж 13 років, але без успіху. Після відступу вавілонян Апріес одержав перемогу, про яку тут згадується.
161.3. Ідеться про "Лівійський логос" (кн. IV, розд. 159), але там не наводяться подробиці,
161.4. Під захистом грецьких найманців, яких він не наважувався послати проти грецького міста.
163,1. Місто Момефіс було розташоване десь на каналі, що з'єднував західне Ка-нобське гирло Нілу з озером Мареотідою (Мареотіс), а Марея була фортецею на західному кордоні Єгипту).
164.1. "Родами" (генеа) Геродот називає певні суспільні стани або класи, подібні до каст в Індії, в яких становище людини визначалося становищем її батьків. Проте в Єгипті не було такого строгого розмежування каст, як у давній Індії. Навіть члени однієї родини могли належати до різних станів. Щоправда, деякі професії були спадковими, як професії жерців і воїнів.
164.2. Тут не згадуються деякі інші важливі для суспільства стани, відомі грекам, як, напр., хлібороби та ремесники.
164.3. Такі назви, як каласірії та гермотібії, очевидно, мають бути єгипетського походження. Первісно каласіріями називалися війська, набрані в Нубії, але за часів Геродота первісний зміст цієї назви було вже забуто і обидві згадані назви означали піше військо.
164.4. Поділ країни на номи ("провінції") належав іще до додинастичного періоду єгипетської історії і зберігався аж до часу римського панування. Цей поділ базувався на релігійних, етичних та історичних основах. У єгипетських джерелах налічується 44 номи.
165.1. Тут ідеться про ном у Дельті, а не в Горішньому Єгипті, де було місто Хемміс (Ахмім).
165.2. Кількість населення, очевидно, значно перебільшена.
166,1. З перелічених тут номів Фіванський був у Горішньому Єгипті, а всі інші в Долішньому.
167,1. Геродот цілком правильно тут підкреслює, що зневажливе ставлення до людей фізичної праці було властиве давнім народам. У Спарті всі види фізичної праці було доручено так званим періойкам і заборонено для повноправних громадян.
168.1. Про привілеї жерців було сказано в розд. 37.
168.2. Арура (тобто ділянка орної землі) мала форму квадрата, кожна сторона якого дорівнювала 52,50 м; Єгипетський або самоський лікоть як міра поверхні мав 0,525 м, а царський лікоть — 0,532,8 м.
168.3. Смажена пшениця була звичайною поживою давніх єгиптян.
168.4. "Арістер", або котіла, вміщували в собі 0,275 л.
169,1. Фараон Апріес (589-570 до н. є.) зазнав дві поразки. Після першої він ще залишався номінальним владарем, а після другої він намагався повстати проти Амасія, але був узятий у полон. [461]
169.2. Гробниця Амасія, очевидно, була в самому палаці. Храм і палац становили одну будову.
169.3. Капітелі та стовбури єгипетських колон мали форми квітки лотосу, китиці папірусу або пальм.
170.1. Тут Геродот має на увазі Осіріса (Усіре). "Гробниці" цього бога показували в різних краях Єгипту, де нібито було знайдено частини пошматованого Сетхом тіла Осіріса. Ця множина місць поховання Осіріса пояснюється тим, що коли його культ поширився в усьому Єгипті, багато місцевих богів було ототожнено з ним.
170.2. Штучні озера, або ставки, в священних округах існували в Єгипті. На о. Де-лосі такий ставок був біля святилища Аполлона. Геродот, звичайно, бачив його ще до відвідання Єгипту.
171.1. Єгипетські містерії, як і давньогрецькі, складалися з чотирьох частин: таємні священнодії, жертвоприношення, пантомімні вистави та виголошення священної промови.
171.2. Тесмофорії — аттіцьке свято сівби, яке справлялося від 10 до 13 дня місяця Піанепсіона (це був кінець жовтня). В ньому дозволялося брати участь лише одруженим жінкам. Геродот гадав, що це свято було запозичено Греками з Єгипту, бо він ототожнював грецьку Деметру з єгипетською Ісідою. Обом богиням приписували заведення хліборобства та законів.
172.1. У деяких джерелах Амасій називається шурином Апріеса, але, незважаючи на це, він залишався до свого воцаріння простолюдином.
172.2. Розповідь про таз для обмивання ніг не могла бути єгипетського походження, але зв'язана з грецькими переказами. Про це є згадка і в Арістотеля.
173.1. В давніх греків світла частина дня поділялася на чотири чверті: світанок, базарний час ("агора заповнена людом"), південний час, вечір. Базарний час тривав від 9-ї до 11-ї год.
173.2. Навколо імен Амасія та Креза, як і інших видатних людей свого часу, утворилося багато легенд і анекдотів. Так перегодом Амасія стали вважати чаклуном.
175.1. Статуї було поставлено перед пілонами, тобто перед приворітними спорудами, а сфінкси з обох сторін від брами охороняли вхід. Геродот звернув увагу на те, що єгипетські сфінкси мали голови чоловіків (тобто фараонів), а не жінок, як той сфінкс (правильніше — сфінга) у міфі про Едіпа (Ойдіпода).
175.2. Справді Амасій найбільше дбав про відновлення старих пам'ятників, ніж про будівництво нових.
175.3. Перевезення монолітної "каплиці" (наіскос) із Елефантіни далеко на північ є сумнівним.
176,1. Збереглися пам'ятники, на яких Осіріс лежить на смертнім одрі, а біля його ніг Ісіда та Нефтіда, його сестри, але ці пам'ятники невеликих розмірів. Можливо, що колосальна статуя, про яку тут ідеться, ніколи не стояла на призначеному для неї постаменті.
177,1. Очевидно, приводом для приписування єгиптянам такого закону були регулярні переписи населення та записи про заняття кожного мешканця. Згідно з Плутархом закон про кару за дармоїдство був заведений Драконтом, афінським архонтом, а згодом Солон зробив його не таким жорстоким. Солон не міг запозичити цього закону в Амасія, бо Амасій почав владарювати після того, як Солон запровадив своє законодавство в Афінах. Приблизні дати життя Солона 640-560 до н. є.
178.1. Серед греків, що приятелювали з фараоном Амасієм, називали Піфагора, Солона і Полікрата, самоського тирана. Амасій протегував грекам. Він дозволив їм побудувати в Дельті місто Навкратіду, де були їхні святилища, і вони мали там своїх архонтів.
178.2. "Святилище еллінів" було розташоване на півночі від грецького міста. Таке різнорідне населення міста могло якось підтримувати свою єдність лише через те, що перебувало у "варварському" оточенні. Архонти Навкратіди називалися тімухами (тімухой).
178.3. Перелік міст, які брали участь у заснуванні Навкратіди, вказує на важливе для грецької торгівлі значення цього міста. Лише Егіна (на о. Егіні) була містом континентальної Греції.
180.1. Ця пожежа сталася в 518 р. до н. є. Геродот всупереч іншим своїм сучасникам не вважав, що святилище могли підпалити Пейсістратіди.
180.2. Давній Єгипет був головним експортером галуну, яким просочували дерев'яні частини храмових будов.
180.3. Двадцять мін срібла, або галуну — це був досить скромний внесок. [462]
181.1. Союз із кіренцями був прямою протилежністю політики попереднього фараона Апріеса (розд. 161).
181.2. Очевидно, тут ідеться про Батта II, який почав владарювати в 574 р. до н. є. і переміг військо Апріеса (кн. IV, розд. 159).
181.3. Кірена підкорилася персам без опору (III, розд. 13).
182.1. Ідеться про портрет Амасія, такий, який клали в труну з мумією, тобто такий, як фаюмські портрети греко-римського періоду. Про сятилище Гери (Герайон) на Самосі в кн. III, розд. 60.
182.2. Справжнє значення цих дарів було в тому, що торговельний шлях із Єгипту до Егейського моря проходив через о. Родос і Кіпр. Фаселіда (Фаселіс) — приморське місто Лікії неподалік Памфілійської затоки було важливим портом на цьому шляху.
182.3. Це означає — перший із єгипетських фараонів. Можливо Геродот не знав, що Кіпр завоював ассірійський цар Саргон II (721-705 до н. є.) у 709 р. до н. є. і кіпріоти (Виплачували данину ассірійським царям Асархаддонові та Ассурбанапалові (680-627 до н. є.). Тут кінець "Єгипетського логосу".