Наші зоряні діадеми вгорі.
Вони промчали крізь безодні, повернулися в порох нижніх світів і раптом побачили Землю, де було темно, наче в льосі, але розгледіти її допомогло їм світло, яке вони несли у своїх душах і яке оточувало їх, немов хмара, де невиразно повторювалася краса неба, що поступово блякла. Це видовище було схоже на те, що колись вразило внутрішній зір пророків. Пастирі різних релігій, кожна з яких запевняла, що вона справжня, королі, утверджені силою й терором, воїни й вельможі ділили між собою народи, вчених і багачів, пануючи над багатостраждальним і гамірливим натовпом, що його вони з галасом топтали своїми ногами; всіх їх супроводжували їхні служники й дружини, всі були вдягнені в золоті, срібні й лазурні шати, прикрашені перлами й коштовними камінцями, видобутими з глибин Землі й з дна морів, яких людство прагнуло впродовж віків, спливаючи потом і зневажаючи Бога. Але ці багатства й ця розкіш, скроплені людською кров’ю, нагадували двом вигнанцям старе лахміття.
— Що ви робите, так вишикувавшись і непорушно стоячи? — крикнув їм Вільфрід. Вони не відповіли. — Що ви робите, так вишикувавшись і непорушно стоячи? — Вони не відповіли. Вільфрід поблагословив їх і крикнув: — Що ви робите, так вишикувавшись і непорушно стоячи? — На якусь мить усі вони водночас розстебнули на собі шати й показали свої висхлі, поточені черв’яками, спотворені, виснажені жахливими недугами тіла.
— Ви ведете цілі нації до загибелі, — сказав їм Вільфрід. — Ви осквернили Землю, спотворили Слово Боже, зганьбили справедливість. Спасши траву на пасовиськах, тепер ви забиваєте овець? Гадаєте, що ви можете виправдати себе, показавши свої рани? Я зараз попереджу тих із моїх братів, хто ще може почути Голос, щоб вони пішли напитися з джерел, які ви сховали.
— Збережімо наші сили для молитви, — мовила йому Мінна. — Тобі ніхто не доручав місії ні пророка, ні зцілителя, ні провісника. Ми ще тільки перебуваємо на межі першої сфери, постараймося подолати ці великі простори на крилах молитви.
— Ти вся будеш моєю любов’ю!
— Ти весь будеш моєю силою!
— Ми мигцем побачили Таємниці Неба, ми одне для одного — єдина поцейбічна істота, з якою радість і смуток будуть зрозумілі; тож молімося, ми знаємо дорогу, вирушаймо.
— Дай мені руку, — сказала Дівчина, — якщо ми постійно йтимемо разом, дорога буде для мене не така важка й довга.
— Тільки з тобою, — відповів Чоловік, — я зможу подолати велику самотність, ні разу не поскаржившись.
— І ми підемо разом до Неба, — сказала вона.
Насунули хмари й утворили темний навіс. Раптом двоє закоханих уклякли навколішки перед тілом, що його старий Давид оберігав від цікавості сторонніх очей і яке він сам хотів поховати.
Надворі пишно квітувало перше літо дев’ятнадцятого століття. Двом закоханим здавалося, що вони чують голос сонячного проміння. Вони вдихали небесний дух серед свіжих квітів і думали, тримаючись за руки: "Величезне море, що блищить удалині, віддзеркалює те, що ми побачили вгорі".
— Куди ви йдете? — спитав їх пан Бекер.
— Ми хочемо вирушити до Бога, — відповіли вони. — Ходіть з нами, панотче.
Женева — Париж, грудень 1833 р. — листопад 1835 р.
Філіпчук Григорій, переклад з французької, 1990.
1
Туаза — старовинна французька міра довжини, дорівнює 1,949 метра. Фут — міра довжини, дорівнює 0,305 метра.
2
Бюффон, Жорж Луї Леклерк де (1707–1788) — французький природознавець, описав багато тварин і висунув твердження про єдність рослинного та тваринного світів.
3
Месмер, Франц (І732-1815) — австрійський лікар, висунув теорію про "тваринний магнетизм", названий згодом "месмеризмом", вважав, що на людину діють планети за допомогою особливої магнітної сили, і людина, заволодівши цією силою, здатна випромінювати на інших людей, сприятливо впливаючи на плин усіх її недуг. Неспроможність його теорії була викрита спеціальною комісією, в складі якої був А. Л. Лавуазье.