ОТара, незважаючи на молодість, уже показав себе як дуже цінний працівник. У нього була яскраво виражена нехіть до праці власними руками — якість, що становить неодмінну передумову великої кар'єри. Макхіт відразу помітив у ньому цю рису; нею молодий помічник був схожий на нього самого. Кар'єра ОТари почалась десь глибоко на дні суспільства. В шістнадцять років він заробляв на прожиток тим, що сходився зі злодійками та повіями, які потім, завагітнівши від нього, брали на себе чужі злочини: завдяки своїй вагітності вони могли сподіватися на не дуж£ суворий вирок. Але він не любив, коли йому нагадували про ті часи й про тодішню його професію.
Фанні ставилася до нього досить стримано. На її думку, він був занадто зіпсутий жіночою увагою. Вона не довіряла йому. Крім того, він же був Гручевим конкурентом, а Макхіт після ліверпульської невдачі помітно охолов до Груча. Наради їхні відбувалися в Лембеті. Потім Макхіт завжди йшов додому вдвох з ОТарою, з чого Фанні зробила висновок, що й він не д же довіряє цьому хлопчиськові. Одного разу ОТара повернувся переночувати в неї, і Фанні довелося вжити вельми енергійних засобів, щоб відпровадити його.
Особливо не подобалося /їй в ОТарі його цинічне, експлуататорське ставлення до товаришів. Він був справжньою п'явкою. Він радий був обшахрати їх під час розрахунку, навіть коли сам не мав із цього ніякого зиску. Цілими ночами він лежав без сну, вигадуючи нові способи, як видушити зі своїх підлеглих чимбільше грошей. Фанні завжди заперечувала проти цього. Вона вважала, що так робити нерозумно з ділової точки зору.
ОТара з зухвалою посмішкою почав описувати бурхливу сцену в складах на Нижньому Блексмітському майдані. Фанні різко перебила його. Тут нема нічого смішного, сказала вона. Якщо часом і доводиться вдаватись до такого, то треба пам'ятати, що це захід дуже серйозний і до того ж страшенно прикрий.
— Заіе хазяїн сам відвідав Роберта в камері й потиснув йому руку,— глузливо відказав ОТара, позирнувши скоса на Макхіта. Той і справді після арешту Пилки ходив до нього в тюрму і пообіцяв, що не покине його в біді. В таких дрібничках виявлялась його натура природженого вождя.
Але Фанні Крайслер це здавалося звичайнісіньким цинізмом. І в маленькій квартирці розгорілася запекла сварня. Макхіт слухав усе мовчки, затиснувши в губах тонку чорну сигару. Словесна баталія розважала його. Він завжди ревнував, навіть коли не був закоханий, і тепер його тішило, що ОТара не має успіху в Фанні.
А та твердила, що після арешту Роберта Пилки обурення в банді не стихав і саме через це зірвалося кілька операцій. Просперечавшися з ОТарою добру годину, вона таки домоглась того, що вирішили принаймні на якийсь час облишити видавання своїх людей поліції. Вона зуміла навіть добитись від схильного до широких жестів Макхіта згоди на те, щоб захист арештованих членів банди доручили одному відомому адвокатові.
— їм потрібен постійний заробіток,— сказав він замислено,— становище найманого робітника їм більше до вподоби. Вони хочуть спати спокійно, не турбуючись про те, звідки в кінці місяця взяти грошей заплатити за помешкання. Розумію їх, хоч у мене спершу були інші погляди на наші взаємини. Я хочу сказати, що уявляв собі немовби кревний зв'язок із своїми хлопцями, так би мовити — разом і в щасті, й у біді. Тобто — коли хазяїнові доводиться затягувати пояс тугіше, то й робітники роблять те саме, розумієш? Але вони матимуть те, чого хочуть. Коли вже вони, як видно, хочуть твердої платні — вони матимуть тверду платню. Крапка.
Він добре знав, що тверда платня вийде йому багато дешевше; адже тепер, щоб зацікавити банки своїми крамницями, він мусив розгорнути закупівлю дуже широко. Банда сприйняла нову систему твердої оплати як свою перемогу, і Фанні здобула неабияку популярність серед райд-стрітської компанії, бо Груч, на цревелику досаду ОТари. співав їй гучні дифірамби: це, мовляв, вона примусила хазяїна взяти весь ризик на себе, і він хоч-не-хоч мусив погодитись, бо вона йому потрібна й він боїться дратувати її.
Після реорганізації члени банди ОТари з самостійних дрібних підприємців стали найманими працівниками великого підприємства. Віднині кожен з них міг працювати тільки в співробітництві з іншими. Серед них були фахівці, які виношували задуми нових операції; іншим, "комівояжерам", доручено було розвідку, ще інші складали детальні плани. Обов'язком певних осіб було підготування сховищ для товарів, забезпечення алібі для всіх учасників операції. Таким чином, "скупник", який мав під час пограбування магазину відбирати потрібні товари й тому мусив бути фахівцем-товарознавцем; без жодних перешкод проникав із своїми вантажниками всередину магазину, просто до полиць. Працювати за такою новітньою, вдосконаленою системою було дуже приємно, і повернутися до при-. мітивніших методів стало для цих вузьких спеціалістів, майже неможливо, хоча б із чисто психологічних причин. Само зрозуміло, що несамостійний характер їхньої роботи викликав необхідність регулярної зайнятості чи принаймні регулярної одлати. Проблеми збуту їх зовсім не обходили, і якщо в збуті наставала затримка, вони все одно діставали свою платню.
— Ти ж тепер триматимеш їх у руках іще міцніше,— сказала Фанні Макхітові, коли ОТара, хоч було дуже пізно, пішов на Нижній Блексмітський майдан.—— Тобі не треба більше погрожувати їм ножем чи револьвером, ти просто володієш знаряддями їхньої праці. Не треба й виказувати їх поліції; дисципліну серед них підтримуватиме голод. Повір мені, так буде краще. Так роблять усі сучасні * підприємці.
Макхіт замислено кивнув головою. Без піджака, в самій жилетці, він ходив по голубому китайському килиму — гордості Фанні. Побрязкуючи в кишені кількома монетами, він час від часу виймав їх і підкидав на долоні.
Він уже трохи оклигав від удару в спину, завданого йому Півтора Сторіччями, і укладав нові плани.
Хоч які вони були грандіозні, породжував їх зовсім не надмір сил у Макхіта. Вони були просто необхідні йому, щоб не опинитися під колесами. Закупівля тепер процвітала, в крамниці ринув потік товарів. Дощані полиці вгиналися під їх вагоФ. Не одна й це дві Мері Свеєр до пізньої ночі сиділи за роботою. З паків шкіри робилися черевики. Вовна під руками цілих сімей перетворювалась на светри. Голі нори крамниць були вщерть напхані килимами й музичними інструментами, лампами й письмовим приладдям.
Але Макхіт знав, що грошей, позичених у Брауна, вистачить для фінансування закупівельної кампанії ОТари не довше ніж на півтора місяця.
Врятувати його могли тільки плани наполеонівського розмаху.
РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ
On s'engage et puis on voit1.
Наполеон
— Але ж дощ надворі!
— Але ж,крокви вже зайнялись! Краще чуба намочити,
Ніж живцем спектись!
Саперсьпа пісня
Наполеопівські плани
У одній великій кам'яниці в Сіті якийсь молодик заорендував цілий поверх. Орендний контракт він підписав ім'ям лорда Блумзбері й опорядив чотири чи п'ять кімнат під контору. Меблі він привіз досить старі, витерті, але вони зразу надали приміщенню вигляду старої, солідної фірми. Розставляти меблі й розсаджувати персонал допомагала йому молода жінка з золотаво-смаглим обличчям.
— Знаєте,— сказала вона, коли він невдоволено оглядав щойно привезені меблі,— в отаких старих підприємствах є якийсь особливий чар. їхній поважний вік доводить, що вони ще ні разу ні в чому не прогрішились, а це, своєю чергою — запорука того, що й у майбутньому їх навряд чи спіймають на чомусь.
У найбільшій кімнаті влаштували залу для засідань. На скляних дверях парадного входу з'явились великі золоті літери "ЦЗТ", а нижче, дрібнішим шрифтом — "Центральне закупне товариство".
1 Почнімо, а там видно буде (франц.).
Перше засідання засновників нового Товариства тривало недовго. Два відомих у Сіті адвокати, один молодий комерсант, на прізвище ОТара, лорд Блумзбері й щойно згадана жінка, місіс Крайслер, обрали президентом Товариства оптового торговця Макхіта. Віце-президентом став лорд Блумзбері. Макхіт познайомився з ним у тому самому домі в Танбріджі, де звик відпочивати ввечері кожного четверга. Йому досить легко вдалося завербувати до себе на службу цього нікчемного, але симпатичного молодика, бо той перебував у постійній фінансовій скруті й цілковитій залежності від Дженні Монт г— найкращої спеціалістки закладу місіс Лексер. Він був дуже дурний, але вмів красномовно мовчати й усміхатися з виглядом безмежної зверхності, для якої, правду кажучи, не мав аніяких підстав. Він справляв чудове враження і з цього жив.
Першою операцією Товариства було укладення двох угод. У першій містер ОТара зобов'язався постачати ЦЗТ великі партії дешевих товарів. Друга угода надавала містерові Макхіту переважне право на купівлю товарів у ЦЗТ. Потім містер Макхіт передав офіційне керівництво Товариством своєму приятелеві лорду Блумзбері й попросив усіх присутніх, як вони вже домовились, поки що не розголошувати перед широкою публікою факту його президентства в ЦЗТ.
Засновники Товариства, задоволені, розійшлись, і контора ЦЗТ під керівництвом місіс Крайслер розпочала свою діяльність.
Контора підтримувала зв'язок із кількома агентами в провінційних містах Англії, й на континенті, які закуповували для ЦЗТ запаси товарів у збанкрутілих фірм, а також організовувала транспортування цих товарів до складських приміщень у Сохо. Рахунки на закуплені товари й розписки на виплачені за них гроші акуратно підшивали — в різних папках, завважте. Надходження до складів реєструвалося теж окремо, і знову ж таки окремо провадився облік постачання Д-крамниць.
Не минуло ще й двох тижнів, відколи ЦЗТ розпочало свою діяльність, як до одного з банків Сіті — Комерційного банку — прийшли два джентльмени, містер Макхіт і лорд Блумзбері, і попросили провести їх до директорів банку.
Комерційний банк — заклад, що мав чудово налагоджені ділові зв'язки з домініонами,— містився в ще досить новому, гарному будинку на Грейт-Рассел-стріт.