Поль сидів за обшарпаним столом, проглядаючи папери, котрі клав перед ним коротенький чоловічок, який поштиво висовувався з-за його плеча.
– Привіт, Нед, – сказав Медвіг, підводячи голову, і додав, звертаючись до чоловічка: – Принесеш мені цей мотлох опісля.
Коротун зібрав папери і зі словами "Слухаю, сер" та "Здрастуйте, містере Бомонт" вийшов із кабінета.
– Що з тобою, Нед? – запитав Медвіг. – Маєш такий виглядд, ніби ти не спав усю ніч. Присядь.
Нед зняв пальто, поклав його на крісло, кинув зверху капелюх і витяг сигару.
– У мене все гаразд. Як життя? Що новенького? – Він усівся на край обшарпаного стола.
– Я хочу, щоб ти побачився з Маклафліном, – сказав Медвіг. – Якщо хто-небудь і спроможний прикликати його до порядку, так це ти.
– Гаразд, а що він?
Медвіг скорчив гримасу.
– Одному Богу відомо. Я думав, він у мене по струнці ходитиме, а він щось крутить.
У чорних очах Неда з'явився зловісний блиск. Він поглянув на Медвіга.
– Отже, і він теж, хм...
Після секундного коливання Медвіг запитав:
– Що ти хочеш цим сказати, Нед?
Однак Нед відповів на питання питанням:
– Скажи, тобі подобається, як ідуть справи останнім часом?
Медвіг роздратовано стенув плечами, його очі продовжували запитально дивитися на Неда.
– Не так вже все погано, чорт візьми, – відповів він. – Обійдемося і без цієї жменьки голосів Маклафліна.
– Можливо, – відповів Нед, піджавши губи, – але нам не виграти, якщо ми будемо і далі втрачати голоси. – Він засунув у рот сигару і вів далі, не виймаючи її з рота: – Ти прекрасно знаєш, що наші справи далеко не так благополучні, як два тижні тому.
Медвіг поблажливо усміхнувся.
– Господи! До чого ж ти полюбляєш припадати, Нед! Невже ти все бачиш тільки у чорному світлі? – І, не дожидаючись відповіді, повчально додав: – У кожній політичній кампанії, а я їх провів немало, завжди настає момент, коли здається, що все летить до бісової матері. Проте нічого, обходиться.
Нед запалив сигару, випустив хмару диму і зауважив:
– Із цього не слідує, що так буде й надалі. – Він тицьнув сигарою в груди Медвігу. – Якщо вбивство Тейлора Генрі не буде розкрито негайно, ти можеш не турбуватися відносно результата кампанії. Хто б не взяв гору, тобі кришка.
Блакитні очі Медвіга затуманилися. Однак на його лиці не здригнувся жоден м'яз і голос звучав, як і раніше, спокійно.
– Куди ти гнеш, Нед?
– Все місто вважає, що це ти його убив.
– Отак? – Медвіг замислено погладив себе по підборіддю. – Нехай це тебе не турбує. про мене говорили речі і гірші.
Нед кисло усміхнувся.
– І які ж тільки випробування не випадали у твоєму житті! – мовив він з іронічним захопленням. – Скажи, а електрикою ти ніколи не лікувався?
– Ні, – розсміявся Медвіг, —— і не збираюся.
– Ти дуже близький до цього, Поль, – тихо промовив Нед.
Медвіг знову розсміявся.
– Господи помилуй! – вигукнув він з удаваним переляком.
Нед знизав плечами.
– Ти зараз дуже зайнятий? – запитав він. – Я тобі не занадто набридаю своєю балаканиною?
– Я слухаю тебе, – спокійно відповів Медвіг. – Мені ще ніколи в житті не доводилося жалкувати, що я слухав тебе.
– Дякую вам, сер! Як на твою думку, з чого б це Маклафлін почав крутити?
Медвіг знизав плечами.
– Він вважає, що з тобою покінчено, – провадив Нед. – Всьому місту відомо, що поліція не шукає вбивцю Тейлора, і це пояснюють тим, що його вбив ти. Маклафлін вирішив, що твоя карта бита. Виборці не підтримають тебе на цей раз.
– Справді? Так він гадає, що вони волітимуть, щоб Шед заправляв містом? Він вважає, що через підозру в одному-єдиному вбивстві моя репутація стала гірша, ніж у Шеда?
– Не второпаю, кому ти морочиш голову, мені чи собі? – розсердився Нед. – Який стосунок до цього має репутація Шеда? Він же не підтримує своїх кандидатів відкрито. А ти підтримуєш. Саме твої кандидати винні у тому, що поліція не розслідує вбивство Тейлора Генрі.
Медвіг знову потер рукою підборіддя і сперся ліктями на стіл. Його красиве, дихаюче здоров'ям обличчя не виражало жодної стурбованості.
– Ось ми все говоримо про те, що думають інші. А ти що думаєш, Нед? Давай поговоримо про це. Ти також вважаєш, що мені кришка?
– Цілком можливо, – рішуче відповів Нед, – а якщо будеш сидіти склавши руки, то напевне. – Він хитро усміхнувся. – А ось твої кандидати переможуть в кожному разі.
– Це потребує пояснень, – флегматично відізвався Медвіг.
Нед перегнувся через стіл і акуратно струсив попіл у мідну плювательницю, що стояла біля стола.
– Вони тебе продадуть, – проказав він абсолютно безпристрастно.
– Справді?
– А чому би й ні? Ти дозволив Шеду переманити у тебе всіх покидьків. Ти вирішив опертися на респектабельних громадян, на вершки суспільства. Так ось, респектабельні громадяни починають коситися на тебе. Тоді твої кандидати розіграють грандіозний спектакль: тебе арештовують за підозрою у вбивстві, і поважні виборці приходять у теляче захоплення від благородства отців міста. Подумати тільки, вони не побоялися запроторити у в'язницю свого боса, коли той переступив закон! Штовхаючись і збиваючи один одного з ніг, вони біжать до виборчих урн, щоб вручити своїм героям бразди правління ще на чотири роки. Втім, і твоїх хлопців не можна звинувачувати. Вони знають, що таким шляхом вони напевне виграють, а з тобою напевне програють.
– Так ти не надто покладаєшся на них, Нед? – запитав Медвіг.
– Рівно стільки, скільки й ти, – усміхнувся Нед. Його обличчя знову стало серйозним. – Це вже не просто здогадки, Поль. Сьогодні вдень я був у Фарра. Мені довелося силою увірватися до нього, він хотів уникнути розмови, роблячи вигляд, що не займається розслідуванням убивства. Потім почав виляти. – Нед зневажливо скривив рот. – Уявляєш, той самий Фарр, котрий у мене через палицю скакав.
– Що ж, це ж тільки Фарр... – почав було Медвіг, але Нед не дав йому договорити.
– Так, тільки Фарр, і цим, до речі, все сказано. Рутледж, чи Броді, чи навіть, Рейні могли б продати тебе на свій страх і ризик, та якщо вже Фарр собі таке дозволяє – отже він певен, що його підтримають решта. – Дивлячись в незворушне лице Медвіга, Нед спохмурнів. – Послухай, Поль, ти можеш у будь-яку мить перестати мені вірити...
Медвіг безтурботно помахав рукою.
– Коли це станеться, я дам тобі знати. Втім, чому тебе понесло до Фарра?
– Мені сьогодні подзвонив Гаррі Слосс. Схоже, що вони з Беном Феррісом бачили, як ти сварився з Тейлором на Китайській вулиці в ніч убивства, принаймні, так вони говорять. – Ні голос, ні погляд Неда нічого не виражали. – Бен пішов з цією історією до Фарра. А Гаррі зажадав гроші за те. щоб не піти. Ось тобі твої соратники, вони уміють тримати ніс за вітром. Я давно вже помічав, що у Фарра здають нерви, і відправився до нього, щоб остаточно в цьому переконатися.
– І ти переконався, що він збирається всадити мені ніж у спину?
– Ага.
Вставши з крісла, Медвіг підійшов до вікна. Він стояв там добрих три хвилини, засунувши руки в кишені і дивлячись на вулицю, і весь цей час Нед не зводив очей з його широкої спини. Не повертаючи голови, Медвіг запитав:
– Що ти сказав Слоссу?
– Та так, поморочив йому голову.
Медвіг повернувся до столу, але не сів. Його рум'яне обличчя налилося кров'ю. Інших змін у ньому помітно не було. Голос звучав рівно:
– Як на твою думку, що нам робити?
– Зі Слоссом? Рівним коштом нічого. Другий хлопець уже все виклав Фарру. Що б не зробив Слосс, нічого не зміниться.
– Я не про те. Що нам робити взагалі?
Нед кинув сигару в плювательницю.
– Я вже сказав тобі. Якщо вбивство Тейлора не буде розкрито негайно, тобі кришка. Це єдине, чим варто зайнятися.
Медвіг перевів погляд з Неда на пусту стіну. Його повні губи були щільно стиснуті. На скронях виступили краплі поту. Глухим голосом він промовив:
– Це не допоможе. Придумай що-небудь і ще.
У Неда затремтіли ніздрі, очі потемніли.
– Другого виходу немає, Поль. Усе решта буде на руку або Шеду, або Фарру і його шайці. Кожен з них роздавить тебе.
– Має ж бути якийсь вихід, Нед, – хрипко прошептав Медвіг. – Подумай, прошу тебе.
Нед встав зі столу і впритул підійшов до Медвіга.
– Другого виходу у нас немає. Це єдиний шлях, і тобі доведеться піти по ньому, хочеш ти цього чи ні, або ж мені доведеться це зробити за тебе.
– Ні, – Медвіг енергійно струснув головою. – Не лізь у цю справу!
– Це єдиний раз, коли я тебе не послухаю, Поль, – відповів Нед.
Поль Медвіг поглянув Неду Бомонту прямо в очі і промовив хрипким шепотом:
– Я убив його, Нед.
Нед втягнув у себе повітря, потім видихнув. Медвіг поклав руки йому на плечі і заговорив глухо, ледве чутно:
– Це нещасний випадок, Нед. Коли я йшов від них, він погнався за мною по вулиці. Розумієш, у мене з Дженет вийшла маленька прикрість, ось він і кинувся на мене з ціпком. Сам не знаю, як це сталося, тільки я вдарив його цим самим ціпком по голові, не сильно – не міг я його сильно вдарити, – а він упав і розбив собі голову об тротуар.
Нед кивнув. Його обличчя стало зосередженим. Напруженим голосом він запитав:
– А ціпок куди ти дів?
– Я відніс його під пальто і спалив. Коли я збагнув, що він мертвий, я пішов до клубу і, раптом, виявив, що ціпок у мене в руках. От я і сховав його під пальто, а потім спалив.
– Що це був за ціпок?
– Масивний такий, сучкуватий коричневий ціпок, дуже важкий.
– А що сталося з його капелюхом?
– Не знаю, Нед. Мабуть, він загубив його в бійці, а потім хто-небудь підібрав його.
– Адже на ньому був капелюх?
– Так, звісно.
Кінчиком пальця Нед розгладив свої вусики.
– Ти не пам'ятаєш, повз тебе проїжджала машина з Феррісом і Слоссом?
– Не пам'ятаю, – покачав головою Медвіг, – але це цілком можливо.
– Ти все зіпсував: у тебе був шанс добитися вироку – убивство з ціллю самооборони.
– Знаю, Нед. Але я хочу оженитися на Дженет понад усе на світі, а якщо це викриється, я не матиму жодних шансів, навіть, якщо вдасться довести, що це був нещасний випадок.
Нед гірко розсміявся в обличчя Медвігу.
– Ти мав би більше шансів, ніж тепер.
Медвіг мовчки поглянув на нього.
– Вона від самого початку вирішила, що це ти убив її брата, – вів далі Нед. – Вона ненавидить тебе. Вона зробила все, щоб відправити тебе на електричний стілець. Це вона перша наслала на тебе підозру анонімними листами, котрі розсилала всім заінтересованим особам.