Справу складну приносили Мойсеєві, а кожну незначну справу судили самі.
27 І відпустив Мойсей тестя свого, і він пішов собі до краю свого.
Вихід 19
1 Третього місяця по виході Ізраїлевих синів з Єгипетського краю, того дня прибули вони на Сінайську пустелю.
2 І рушили вони з Рефідіму, і ввійшли до Сінайської пустелі, та й отаборилися там. І отаборився там Ізраїль навпроти гори.
3 А Мойсей увійшов до Бога. І звернувся до нього Господь з гори, промовляючи: "Скажеш отак оселі Якова, і сповістиш синам Ізраїля:
4 "Ви бачили, що я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до себе.
5 Тож, коли ви послухаєте мого голосу і виконуватимете умови мого заповіту, то станете мені власністю серед усіх народів, бо вся земля — моя вона!
6 А ви станете мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них скажеш Ізраїлевим синам"".
7 І прибув Мойсей, і покликав старшин народу, та й виклав перед ними всі ті слова, що Господь наказав був йому.
8 І відповів весь народ: "Все, що Господь наказав, зробимо!" А Мойсей доніс слова народу до Господа.
9 І сказав Господь до Мойсея: "Ось я до тебе прийду в густій хмарі, щоб чув народ, коли я розмовлятиму з тобою, і щоб завжди вірив і тобі!"
10 І ще сказав Господь до Мойсея: Іди до людей, і освяти їх сьогодні та завтра, і хай вони виперуть одяг свій.
11 І хай вони будуть готові на третій день, бо третього дня зійде Господь на гору Сінай на очах усього народу.
12 І обведеш кордоном народ довкола, промовляючи: Стережіться сходити на гору й доторкатися до неї. Кожен, хто доторкнеться до гори, помре!
13 Хай не доторкнеться до неї рука, бо буде закиданий камінням, або буде прошитий стрілою, чи то худобина, чи то людина, не житиме вона. Як сурма засурмить протяжно, вони вийдуть на гору".
14 І зійшов Мойсей з гори до народу, і освятив народ, а вони випрали одяг свій.
15 І він сказав до народу: "Будьте готові, три дні не входьте до жінок".
16 І третього дня, коли ранок настав, і загриміло, і з'явилися блискавки, і густа хмара над горою, і пролунав гучний голос сурми, то затремтів весь народ, що був у таборі...
17 І вивів Мойсей народ з табору назустріч Богові, і вони стали під горою.
18 А гора Сінай уся вона диміла через те, що Господь зійшов на неї у вогні! І піднявся дим, немов з вапнярки, і дуже затремтіла вся гора...
19 І залунав голос сурми, і він все дужчав, і Мойсей промовляв, а Бог відповідав йому гучно...
20 І зійшов Господь на гору Сінай, на верхів'я гори. І покликав Господь Мойсея до себе. І піднявся Мойсей.
21 І промовив Господь до Мойсея: "Зійди, застережи народ, щоб не рвався до Господа, щоб побачити, бо багато з нього загине.
22 А також священики, що підходитимуть до Господа, хай перше освятяться, щоб не померти їм від Господа".
23 І сказав Мойсей до Господа: "Не зможе народ вийти на гору Сінай, бо ти наказав мені, щоб бвів я кордоном цю гору і освятив її".
24 А Господь сказав до нього: "Зійди, а потім піднімешся ти й Аарон з тобою, а священики й народ хай не рвуться до Господа, щоб не померти їм".
25 І зійшов Мойсей до народу, і сказав їм це все.
Вихід 20
1 І Бог промовляв усі ці слова:
2 "Я — Господь, Бог твій, що вивів тебе з Єгипетського краю, з оселі рабства.
3 Хай не буде тобі інших богів переді мною!
4 Не роби собі різьбленої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді нижче землі.
5 Не вклоняйся їм і не служи їм, бо я — Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить мене,
6 і що дає милість тисячам поколінь тих, хто любить мене, і хто тримається моїх заповідей.
7 Не клич ім'я Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто робитиме це.
8 Пам'ятай день суботній, щоб святити його!
9 Шість день працюй і роби всю працю свою,
10 а день сьомий — субота для Господа, Бога твого, не роби нічого ти й син твій, і дочка твоя, і невільник твій, і невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх.
11 Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого відпочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.
12 Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!
13 Не вбивай!
14 Не вчиняй перелюбу!
15 Не кради!
16 Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!
17 Не бажай оселі ближнього свого, не бажай жінки ближнього свого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані віслюка його, ані всього, що ближнього твого!"
18 І весь народ здалеку чув грім та звук сурми, і бачив полум'я та гору димлячу.
19 І сказали вони до Мойсея: "Розмовляй з нами ти, а ми послухаємо, і хай не розмовляє з нами Бог, щоб нам не померти".
20 І відповів Мойсей народові: "Не бійтеся, бо Бог прибув для випробування вас, і щоб страх його був на ваших обличчях, щоб ви не грішили".
21 І став народ здалека, а Мойсей підійшов до мороку, де був Бог.
22 І промовив Господь до Мойсея: "Отак скажеш до Ізраїлевих синів: "Ви бачили й чули, що я промовляв до вас із небес.
23 Не робіть при мені богів срібних, і богів золотих не робіть собі.
24 Ти зробиш для мене земляного жертовника і приноситимеш на ньому свої цілопалення, і свої мирні жертви, і дрібну худобу свою, і велику худобу свою. Скрізь, де я вкажу, щоб згадували ім'я моє, я до тебе прийду й поблагословлю тебе.
25 А коли робитимеш мені жертовника з каменю, то не обробляй його знаряддям, щоб не опоганити його.
26 І не роби східці до мого жертовника, щоб не оголився на них твій сором.
Вихід 21
1 А оце закони, що ти викладеш перед ними:
2 Коли купиш єврейського раба, хай він працює шість років, а сьомого, відпустиш його на волю дармо.
3 Якщо прийде він сам один, хай сам один і вийде, а коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його.
4 Якщо пан його дасть йому жінку, і вона народить йому синів або дочок, та жінка та діти хай будуть для пана її, а він хай вийде сам один.
5 А якщо раб той щиро скаже, що полюбив пана свого, жінку свою та дітей своїх, не бажає на волю,
6 то хай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом, і він працюватиме в нього повіки!
7 А коли хто продасть дочку свою на невільницю, не вийде вона, як виходять раби.
8 Якщо вона не подобається своєму пану, який призначив був її собі, то хай дозволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її.
9 А якщо призначить її для сина свого, то зробить їй за правом дочок.
10 Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одягу і того, що мала вона за подружнього життя.
11 А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде дармо, без викупу.
12 Хто вдарить людину, і вона помре, той конче буде забитий.
13 А хто ненароком убив, то дам тобі місце, куди той утече.
14 А коли хто буде гніватися на ближнього свого, і підступно вб'є його, то візьмеш його навіть від жертовника мого та передаси на смерть.
15 А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий.
16 А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий.
17 І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий.
18 А коли будуть сваритися люди, і вдарить один іншого каменем або кулаком, і той не помре, а зляже на постіль,
19 але потім встане й ходитиме надворі з ціпком своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки хай дасть за втрачений час його та вилікує.
20 А коли хто вдарить раба свого або рабиню свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той.
21 Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він його гроші.
22 А коли битимуться люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів.
23 А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу,
24 око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,
25 опік за опік, рану за рану, синяка за синяка.
26 А коли хто вдарить в око раба свого, або в око рабині своєї, і виб'є його, той на волю відпустить його за око його.
27 А якщо виб'є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його.
28 А коли віл ударить чоловіка або жінку, а той помре, конче буде забитий камінням той віл, і м'ясо його не буде для їжі, а власник того вола невинний.
29 А якщо віл був бився й раніше, і було те засвідчене власнику його, а той його не пильнував, і заб'є той віл чоловіка або жінку, то будуть той віл і його власник забиті.
30 Якщо на нього буде накладений викуп, то дасть викуп за душу свою, скільки буде на нього накладене.
31 Або вдарить віл сина, або вдарить дочку, буде зроблено йому за цим законом.
32 Коли вдарить той віл раба або рабиню, то власник дасть панові того тридцять шеклів срібла, а віл той буде забитий.
33 А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде туди віл або осел,
34 власник ями відшкодує грошима власникові його, а загинуле буде йому.
35 А коли чийсь віл вдарить вола його ближнього, і вб'є його, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять навпіл, і також забите поділять навпіл.
36 А коли буде відоме, що віл бився й раніше, а власник його не пильнував його, то конче хай відшкодує вола за того вола, а забитий буде йому.
37 Коли хто вкраде вола або вівцю, і заріже або продасть, то відшкодує п'ять штук великої худоби за вола того, а чотири дрібної худоби за ту вівцю.
Вихід 22
1 Коли злодія зловлять на крадіжці, і буде він побитий так, що помре, то нема провини крові на тому, хто побив.
2 Але якщо над ним світило сонце, то є на ньому провина крові. Злодій конче відшкодує, а якщо він нічого не має, то буде проданий за крадіжку.
3 Якщо та крадіжка справді буде знайдена в руці його живою, чи то віл, чи то віслюк, чи то ягня, то хай відшкодує удвоє.
4 Коли хто випасатиме свою худобу на чужому полі або винограднику, відшкодує найкращим з поля свого і найкращим зі свого виноградника.
5 Коли вийде вогонь і потрапить на тернину, і буде спалена скирта, або збіжжя стояче, або поле, конче відшкодує той, хто запалив.
6 Коли хто дасть своєму ближньому срібло або посуд на збереження, а воно буде вкрадене з господи тієї людини, і якщо буде знайдений злодій, хай відшкодує вдвоє.
7 Якщо ж злодій не буде знайдений, то власник господи буде приведений до суддів, на присягу, що не простягав своєї руки на майно свого ближнього.
8 У кожній справі про злочин, щодо вола, віслюка, вівці, одягу, усього згубленого, про яке хто скаже, що це його, хай справа обох прийде до судді.