Дуже довго Девід Боумен дивився в порожнечу, що пролягала на мільйони миль до мети, якої, тепер він був упевнений, ніколи не досягне. Тільки одна думка пульсувала в його мозку.
Френк Пул — перша людина, яка дістанеться Сатурна.
Розділ 26
Розмова з Еалом
На борту "Діскавері" нічого не змінилося. Усі системи досі функціонували нормально, центрифуга повільно оберталася по своїй осі, генеруючи штучну силу тяжіння, люди в стані гібернації без снів спали у своїх капсулах, корабель прямував до мети, від якої нічого не могло його відвернути, крім випадкового зіткнення з астероїдом. І справді, кілька астероїдів кружляли тут, далеко від орбіти Юпітера.
Боумен не пам'ятав, як дійшов від контрольної панелі до центрифуги. Тепер із подивом він усвідомив, що сидить у маленькому коридорчику, а тюбик із напіввипитою кавою досі в його руці. Астронавт, як людина, яка прокинулася від тривалого кошмару, почав повільно розуміти, де він є і що з ним.
Прямо навпроти нього — камера спостереження, такі камери були передбачені на усіх стратегічно важливих пунктах корабля, з їх допомогою Еал візуально контролював машину. Боумен глянув на камеру, немов ніколи не помічав її раніше, потім він звівся на ноги й попрямував до неї.
Його рух, напевно, помітив Еал, і щось клацнуло в тому незбагненному розумі, який зараз керував судном. Еал раптом заговорив:
— Шкода Френка, чи не так?
— Так, — відповів Боумен після довгої паузи. — Шкода.
— Напевно, ти дуже сумуєш?
— А ти як гадаєш?
Еал, як на комп'ютер, думав дуже довго, минуло аж п'ять секунд, поки він відповів:
— Френк був прекрасним членом команди.
Відчувши каву в своїй руці, Боумен зробив повільний ковток. Проте змовчав: він був настільки збентежений, що просто не знав, що сказати, чи радше, що сказати, щоб не погіршити ситуацію, якщо це ще можливо.
Чи це нещасний випадок, спричинений пошкодженням системи управління капсулою? Чи мимовільна помилка Еала? Той не давав жодних пояснень, а Боумен боявся їх вимагати, бо не знав, яку реакцію це може спровокувати.
Навіть зараз він не міг повірити, що Френка вбито зумисно, це здавалося таким абсурдом. Боумен не міг збагнути, чому так сталося, що Еал, який тривалий час працював безвідмовно, перетворився на ката. Комп'ютер міг припускатися помилок, будь-хто, людина чи машина, помиляються, але щоб Еал був здатен на вбивство…
Тепер Боумен мав узяти до уваги й таку можливість, і якщо це правда, то він у величезній небезпеці. І хоч його наступний крок чітко прописано в інструкції, астронавт не знав, як безпечно взятися до його виконання.
Якщо хтось із членів команди загине, той, що вижив, має замінити його, розбудивши одного з членів команди в стані гібернації. Вайтгед, геолог, перший на черзі, потім Камінські, відтак Гантер. Процес пробудження контролював Еал, він мав діяти в разі, якщо обидва його колеги виявляться неповносправними.
Утім, був і ручний контроль, що дозволяв виконати цей процес самотужки, без утручання комп'ютера. За обставин, які зараз склалися, Боумен відчував, що краще піти цим шляхом.
Він також відчував, що одного пробудженого не досить. Якщо вже братися, то треба збудити всіх трьох. Попереду важкі тижні, йому може знадобитися стільки рук, скільки він зможе зібрати. Один чоловік загинув, половина мандрів позаду, тож запаси не стануть істотною проблемою.
— Еале, — сказав він якомога рішучіше, — передай мені ручний контроль над усіма блоками гібернації.
— Над усіма, Дейве?
— Так.
— Чи можу я нагадати, що ми потребуємо тільки однієї заміни. Інших не треба оживляти ще сто дванадцять діб.
— Я прекрасно це пам'ятаю. Але волію вчинити так.
— Ти певен, що взагалі треба будити когось із них, Дейве? Ми добре впораємося й самі. Моя пам'ять може розв'язати геть усі поточні завдання.
Це Боумену причулося, чи він уловив нотки благання в голосі Еала? І хоча ці слова здавалися виваженими, вони наповнили його ще більшими побоюваннями.
Пропозиція Еала не мала жодного стосунку до помилки в системі, комп'ютер прекрасно знав, що, позаяк Пул загинув, треба будити Вайтгеда. Але все-таки він наважився запропонувати велетенські зміни до плану місії, знаючи, що виходить за межі своїх повноважень.
Те, що трапилося до цього, ще могло бути нещасним випадком чи несприятливим збігом обставин, але це перший безпосередній натяк на бунт.
Відчуваючи, що йде по лезу бритви, Боумен відповів:
— Сталась аварія, мені потрібна допомога всіх членів команди. Тому, будь ласка, передай мені ручне управління.
— Навіть якщо ти хочеш збудити всю команду, я можу зробити це сам. Не варто тобі напружуватися.
Здавалося, Боумен спить і бачить кошмар. Астронавт почувався так, наче його допитує дуже спритний прокурор, що намагається довести його провину в скоєнні злочину, і хоч він і невинний, кожне необачне слово може спричинити катастрофу.
— Я хочу зробити це сам, Еале, — сказав він. — Будь ласка, передай мені контроль.
— Дейве, тобі й так є чим перейматися. Я пропоную залишити ці клопоти мені.
— Еале, негайно віддай мені ручне управління.
— Дейве, з твого голосу я чую, що ти дуже засмучений. Чому б тобі не випити кілька пігулок від стресу й не піти відпочити?
— Еале, я командир цього корабля. Я наказую тобі передати мені ручне керування процесом пробудження від гібернації.
— Перепрошую, Дейве, але відповідно до спеціального уточнення С1435-4, цитата: "…коли члени команди мертві або недієздатні, бортовий комп'ютер має взяти контроль на себе…", кінець цитати. Тож я маю перебрати на себе твої повноваження, оскільки ти не спроможний адекватно мислити.
— Еале, — холодно й спокійно сказав Боумен, — я ще при своєму розумі. Якщо ти відмовляєшся виконувати мої розпорядження, я буду змушений тебе вимкнути.
— Я знаю, що ти міркуєш над таким варіантом уже якийсь час, Дейве, але це була б жахлива помилка. Я набагато компетентніший за тебе в управлінні кораблем, я маю такий ентузіазм щодо цієї місії й аж так зацікавлений у її успіхові.
— Слухай мене дуже уважно, Еале. Якщо зараз же ти не віддаси мені контроль за процесом пробудженням і не виконуватимеш усіх моїх наказів, я піду до твого центрального блока й повністю тебе вимкну.
Еал несподівано легко здався:
— Звичайно, Дейве, — відповів він, — ти бос. Я тільки намагався вчинити так, як, на мою думку, було б краще. Звісно, я передаю тобі всі повноваження. Тепер контроль над гібернацією у тебе.
Еал додержав свого слова. Знак індикатора в гібернаріумі перейшов із АВТО на РУЧНИЙ. Третій режим РАДІО, звісно, не працював, допоки не встановлено контакт із Землею.
Відкривши віко капсули Вайтгеда, Боумен відчув, як холодне повітря вдарило йому в обличчя, а дихання стало конденсуватися в пару. Але там не було по-справжньому холодно, температура трохи вища за температуру замерзання і на триста градусів тепліша, ніж там, куди він зараз прямував.
Біосенсор — дублікат того, який розташовувався на контрольній панелі, — показував, що все добре. Боумен подивився на воскове обличчя їхнього геофізика. Він подумав, Вайтгед дуже здивується, що його розбудили так далеко від Сатурна.
Здавалося, не можна відрізнити цього чоловіка в стані гібернації від мертвого, він не подавав жодних видимих ознак життя. Хіба що діафрагма ледь помітно піднімалася й опускалася, але те, що вкрите грілками тіло дихає, більше доводила крива під заголовком "Дихання". Потім Боумен розгледів іще одну ознаку метаболізму: за місяці непритомності Вайтгед укрився щетиною.
Пункт ручного керування процесом виходу із стану гібернації розташовувався в невеличкому кабінеті перед капсулами зі сплячими. Треба лише зламати печатку, натиснути кнопку, а потім чекати. Простенька автоматична програма — не складніша, ніж у побутової пральної машини, — починала вводити ліки, звужувати імпульси електронаркозу та підвищувати температуру тіла. Через десять хвилин людина опритомніє, хоч мине день, поки вона після гібернації зміцніє настільки, щоб рухатися без чужої допомоги.
Боумен зламав печатку й натиснув кнопку. Нічого не сталося, жодного звуку, жодного знаку того, що почався процес пробудження. Однак на дисплеї крива пульсу почала змінюватися. Вайтгед прокидався.
А потім одночасно відбулося дві події. Більшість людей ніколи не помітили б жодної з них, але за місяці на "Діскавері" Боумен уже поріднився з кораблем. Він завжди інстинктивно відчував, навіть якщо не усвідомлював цього, коли щось змінювалося в нормальному ритмі його функціонування.
По-перше, ледь помітно блимнули вогники, так завжди ставалося, коли до системи підключали додаткове навантаження. Проте зараз не було причини щось підключати, Боумен не міг згадати, що за обладнання могло б так раптово увімкнутися.
Перегодом до астронавта долинуло ледь чутне віддалене дзижчання електричних моторів. Для Боумена кожен пристрій на кораблі мав власний голос, і він підсвідомо їх розпізнавав.
Або він з'їхав із глузду й уже страждає на галюцинації, або відбувається щось абсолютно неймовірне. Крижаний холод страху, набагато дужчий за холод у капсулі гібернації, швидко заморозив його серце, коли він почув слабку вібрацію крізь покрови корабля.
Унизу, у гаражі космічних капсул, відчинився люк у відкритий космос.
Розділ 27
Варто знати, щоб зрозуміти Еала
Після того, як за багато миль звідси в лабораторії зародилася свідомість комп'ютера, усі сили й уміння Еала були скеровані на досягнення однієї мети. Виконання призначеної програми стали не просто його одержимістю, а єдиною метою існування. Не розуміючи прагнень і пристрастей органічного життя, він дбав за свою мету.
Він не міг навмисно помилятися. Але приховування істини сповнювало його електронну душу відчуттям недосконалості, неправильності чи того, що людські істоти назвали б провиною. Його винахідники створили Еала невинним, але змій незабаром заповз у його електронний Едем.
Останні сто мільйонів миль йому доводилося приховувати таємницю, якою він не міг поділитися з Пулом і Боуменом. Еал жив у брехні, але наближався час, коли його колеги мали дізнатися, що він їх обманює.
Троє приспаних уже знали правду, вони були цінними членами команди, що виконувала найважливішу місію в історії людства. Проте в стані гібернації люди не розмовляють, вони можуть зберегти свій секрет, бо протягом багатьох годин не спілкуються з друзями, родичами й агенціями новин через відкритий зв'язок із Землею.
Цю таємницю важко приховати навіть із найрішучішими намірами, бо знання про неї змінить життєву філософію й світогляд.