Хлопчик
Ану лиш знову спробуй нас вчити стусанами!
Ми ліхтарі погасимо та й пурхнем додому;
Тоді у темряві нічній, без вогню і світла,
Немов та чапля будеш ти болота місити!
Корифей
Овва! Траплялося мені й не таких карати!
Але, здається, я іду просто по баюрах.
260 Тепер, напевне, вже скажу, знову днів чотири
Дощитиме невтомно бог зрання до смеркання.
Поглянь лишень, які гриби на ґнотах насіли, —
Ознака певна, — злива в нас буде неодмінно.
Та й добре, що негода йде: овочі неранні
І вітру з півночі, й дощу дуже потребують.
(Наближаючись до дому Філоклеона).
Але чому назустріч нам не виходить з дому
Наш приятель, суддя старий? Що з ним за пригода?
Він досі млявий не бував. Ні, бувало, завжди
Іде попереду усіх, весело співає,
270 Він дуже Фрініха любив. Станьмо, милі друзі,
Та заспіваймо! Може, він заклик наш почує
І з тої радості хутчій виповзе за двері.
Хор зупиняється біля дверей будинку.
СТРОФА І
Перша половина хору
Що ж за диво, що старий наш не виходить,
Що на голос не озветься?
Може, часом погубив він
Черевики? Може, пальця
збив у пітьмі ненароком,
Та й нога йому напухла?
Все при старості можливе!
Може, пах роздувся в діда?
Був він перше межи нами,
Безперечно, найгостріший,
нічиїх благань не слухав,
А як хто почне просити,
то насупиться, бувало,
АНТИСТРОФА І
Друга половина хору
Чи вчорашній наш підсудний
в тім причинен?
Одурив, не дався в руки,
запевняв, що друг афінян
І що перший сповістив нас
про події на Самосі.
Чи не тим старий лютує,
аж заслаб на лихоманку?
Це людина норовлива!
Встань, товаришу, не сердься,
Не роби собі гризоти!
Є у нас багач підсудний
з перекинчиків фракійських, —
От його і запакуєм!
СТРОФА II
Хлопчик
Татку, татку, подаруєш
те, чого попрошу в тебе?
Корифей
Певна річ, синочку милий!
Говори ж, чого ти хочеш,
Що купити гарне? Певно,
Хлопчик мій про кості мріє?
Хлопчик
От і ні, купи, татусю,
Фіг, вони солодші!
Корифей
Фіг вам?
От і ні, хоч ви повісьтесь!
Хлопчик
Отже, вас не будем більше
проводжати!
Корифей
300 На мою нікчемну плату,
ох-ох-ох! [178]
Мушу я на три душі
М'яса, хліба, дров купити,
А тобі на думці фіги!
АНТИСТРОФА II
Хлопчик
А як архонт не захоче,
Щоб сьогодні суд судив,
Що тоді? Відкіль сніданок
Візьмеш нам? На що надію
Покладаєш? Чи порадиш
Тільки "путь священну Гелли?"
Корифей
310 Ой-ой, горе! Ой-ой, горе!
Присягну, що й сам не знаю,
відкіля обід добудем!
Хлопчик
"Нащо мене бідна мати породила?"
Корифей
Щоб з тобою супокою я не мав,
Хлопчик
О торбинко! "Непотрібна ти окраса,
більш нічого!"
О, о! Наша доля — сльози!
Філоклеон
(за сценою)
Я отут, край вікна,
і сумую давно,
Чую, чую ваш спів,
та не вийду ніяк!
Що робити? Мене
Вороги стережуть,
320 Не пускають до урн
Разом з вами піти —
Засудити когось.
Громовладний наш Зевсе, благаю
тебе, —
Загрими з-під небес, оберни мене
в дим, [179]
У хвалька Проксеніда мене
перекинь,
Або ні — в крутія, сина Селла!
О владарю, зроби мені ласку таку,
Пожалій моїх сліз!
Або блискавки вістрям торкнися
мене,
330 Щоб я попелом став,
А тоді підійми, і далеко завій,
І в солоній киплячій підливі звари,
Або, врешті, хай каменем стану
твердим,
Щоб на нім черепочки лічили.
СТРОФА III
Перша половина хору
Хто ж замкнув тебе та й держить
за дверима? Розкажи нам,
Адже ми товариші!
Філоклеон
Син мій власний! Але тихше, не горлайте!
Ось він спить
Там, на ґанку, перед домом.
Поспускайте паруси!
Корифей
Але за що ж, бідолахо, ображає він тебе?
340 в чому зачіпку знайшов?
Філоклеон
Не дає суддею бути, зла чинити не велить,
У добрі тримати хоче. А мені навіщо те?
Перша половина хору
Ну й негідник! Ну й облудник той...
Демологоклеон!
Все тому, що ти лиш правду ,
говорив про кораблі.
Ні, якби не був він змовник, то ніколи б
так казати не насмів?
Корифей
Коли так, то не можна баритися більш!
Неодмінно нове щось придумай [180]
І знайди собі спосіб дотепний зійти,
потай злої сторожі, додолу.
Філоклеон
Що ж придумати можна? Шукайте самі!
Я на всяку пораду пристану.
Так кортить мені мимо тих лав судових
з черепашкою в жмені пройтися.
Корифей
350 Подивись, чи немає де-небудь діри!
Коли є, то пролізь через неї
Та й, укрившись лахміттям старим, утікай,
як тікав Одіссей хитромудрий.
Філоклеон
Позабивано все, що не можна ніде
й комарові малому промкнутись.
Ні, десь-інде шукайте рятунку мені!
Я ж не можу пролізти крізь шпарку!
Корифей
А згадай же, старий, як колись на війні
ти накрав десь рожнів та й моторно,
Мов по сходах, спустився по них зо стіни;
це було, коли Наксос ми брали.
Філоклеон
Пам'ятаю, та що з того? Час той минув,
а сьогодні не ті уже справи;
Молодий тоді був я і красти митець,
і в усім собі сам давав раду,
І ніхто не стеріг мене, — можна було
Утікати безпечно. Сьогодні не те:
360 Цілий відділ закутих у зброю людей
Заступив усі виходи з дому мого.
Бачу, двоє стоять біля самих дверей
І чатують на мене з рожнами в руках,
Мов на кішку, що м'ясо вхопила.
АНТИСТРОФА III
Друга половина хору
Не барись! Якмога швидше
інші хитрощі придумай!
Бджілко, ранок настає! [181]
Філоклеон
Що тут думати? Зубами перегризти треба сіть!
А мисливиця Діктінна за тенета хай простить!
Корифей
Хто шукає порятунку, той наважиться й на це.
370 Ну, давай зубам роботу!
Філоклеон
(з 'являється на даху)
Перегризено! Готово! Але нишком, не кричіть!
Стережімося, щоб шуму не почув Бделіклеон.
Друга половина хору
Ти не бійсь нічого, друже!
Хай-но тільки
писне він, —
Буде гризти власне серце і тремтіти за життя,
Буде знати, що то значить — гордувати
Найсвященнішим судом!
Корифей
Ну, живенько! Мотузку вчепи до вікна!
Обмотай себе нею круг стану,
380 Пригадай Діопейта й відвагу його та й поволі
спускайся додолу.
Філоклеон
Ну, а що, як ті двоє угледять мене і, піймавши,
неначе ту рибу,
На мотузці потягнуть назад у вікно? Що тоді
почнете ви? Кажіть-бо!
Корифей
Одностайно тобі допомогу дамо, мов дубові,
обстанем за тебе,
І не зможуть вони удержати тебе. Так і зробим,
май певну надію!
Філоклеон
Учиню вашу волю, звіряюсь на вас! Та глядіть,
коли скоїться лихо,
Підійміть моє тіло, оплачте мене, поховайте
в суді край порога. [182]
Корифей
Не страхай себе марно, не буде біди. Не лякайся,
мій друже, нічого,
Сміливіше злізай, лиш отчизним богам не забудь
наперед помолитись!
Філоклеон
О сусіде, герою, владарю наш Лік! Ти так само,
як я, полюбляєш
390 Безнастанні зітхання і сльози людей, що стають
на суді перед нами.
Ти навмисне прийшов оселитися тут,
щоб їх зойками тішити серце,
Ти один із героїв сподобав собі
близь оселі ридання сидіти!
Пожалій же мене і сусіда врятуй у пригоді,
а я присягаюсь,
Що ніколи в горожу твою не зайду ні в малій,
ні в великій потребі.
Філоклеон починає спускатися з даху на мотузці.
Бделіклеон прокидається й будить рабів.
Бделіклеон
Гей, прокинься скоріше!
Ксантій
(прокидаючись)
А що там?
Бделіклеон
Кругом
наче шелест і гомін я чую.
Може, знову надумав старий утекти?
Ксантій
О, нещастя, це ж він на мотузці
Хоче злізти додолу!
Бделіклеон
Негіднику, стій! Все одно ж не втекти
тобі звідси!
(До Ксантія).
Побіжи-но наверх, стань у другім вікні,
та й чухрай його ззаду різками! [183]
400 Може, вчувши удари оливних гілок,
він обернеться знову кормою.
Філоклеона б'ють і тягнуть на мотузці назад.
Філоклеон
Порятуйте ж мене, усі ті, що в суді
засідатимуть в нинішнім році!
Смікітіон, Хремон, Тісіад, Фередейпн!
Розміркуйте самі, як не зараз,
То коли ж мені в помочі станете ви? Чи тоді,
як назад мене втягнуть?
СТРОФА IV
Корифей
Ну, чого ждемо, питаю, і тамуємо свій гнів?
Чи дозволим так безкарно ворушить осиний рій?
Перша половина хору
Нум тугіше, нум тугіше
Напинаймо наші жала,
ворогам несімо помсту!
(До хлопчиків).
Гайда, хлопці, гайда, хлопці, поскидайте
сорочки
І біжіте, і гукайте, і Клеона сповістіть,
410 І сюди його покличте
Проти зрадника, що вартий
Смерті злої, проти того,
Хто зухвало повстає
На суди і суддів.
Бделіклеон
Спершу вислухайте діло, угамуйтесь, не кричіть!
Корифей
До небес підіймем голос!
Бделіклеон
Я старого не пущу!
Корифей
Ну, хіба це не жахливо? Чи ж не тиранія це?
О державо! Феоре-безбожнику й ви,
Брехуни, лестуни, що при владі у нас! [184]
Ксантій
420 О Геракле, й жала мають! Бачиш, мій
господарю?
Бделіклеон
Ними й згублено Філіппа, учня Горгія, в суді.
Корифей
І тобі те саме буде! Оберніться всі сюди,
Вистромляйте мстиві жала, нападайте, тніть, коліть,
Станьте в ряд, сповніться гнівом,
розбудіте в серці лють!
Хай довіку пам'ятає, чий він вулик дратував.
Ксантій
Зевсом свідчуся, як дійде до побою, лихо нам!
Я й поглянути боюся на ті жала-гостряки.
Перша половина хору
Кинь його, відійди, бо позаздриш, клянусь,
Тій черепасі, що в твердому панцирі.
Філоклеон
430 Нуте, судді, люті оси, дорогі товариші!
Нападайте ж бо! Ви спритно постромляйтесь
їм у зад,
Ви ж їх жальте прямо в очі, тніть
у пальці ворогів!
Бделіклеон
(хапаючи старого)
Хай біжать сюди Масінтій, Фріг, Мідас!
Мерщій, мерщій!
Заберіть його й дивіться, щоб ніхто
не відібрав,
Як не хочете сидіти у кайданах без їди!
Чув я часто й добре знаю, як тріщить
горющий лист.
Корифей
(до Бдвліклеона)
Гей, пусти його, бо наскрізь протнемо тебе жалом! [185]
Філоклеон
(захищаючись від рабів)
О Кекропе, наш герою, Драконтіде, змію злий!
Не віддай мене, благаю, на поталу варварам,
440 Що, бувало, їх годую стусанами досхочу!
Корифей
Скільки лиха, скільки горя нам несе похилий вік!
Ось господаря старого живосилом двоє слуг
Відтягають, про минуле спогадати не хотять,
Про кожухи й безрукавки, що, було, купує їм,
Про шапки, про те, що взимку їх від холоду
хистив,
Щоб не мерзли в ноги, в пальці! Та не видно
їм в очах
Ані сорому, ні згадки про взуття оте старе.
Філоклеон
(до Ксантія, який тримає його)
Не пускаєш, зла тварюко? Десь забувся, як тебе
В винограднику попав я на злодійстві, приволік
450 До оливи та гарненько, дуже добре відчухрав, —
Всім на заздрощі? Як бачу, в тебе вдячності нема!
(До обох рабів).
Ну, пустіть мене обидва, поки син мій не надбіг!
Корифей
Постривайте, незабаром нам за все заплатите,
Щоб повік ви пам'ятали, що за норов у людей
Запальних і справедливих, з лютим поглядом очей!
Починається бійка.
Бделіклеон
(прибігаючи на допомогу)
Бий їх, Ксантію, лупи їх, відганяй від дому ос!
Ксантій
Я й жену!
Бделіклеон
(до Сосія)
А ти їм диму, більше диму
підпускай! [186]
Геть! До лиха! Неохота? Ні? То бий же їх
дрючком!
Обкури-но їх Есхіном, сином Селла, обкури!
Ксантій
460 Ну, нарешті пощастило вас погнати звідсіля!
АНТИСТРОФА IV
Бделіклеон
Зевсом свідчуся, так легко не скараскався б
ти їх,
Якби всі вони наїлись тих філоклових пісень!
Хор змушений відступити.
Друга половина хору
Ну, хіба не видно бідним,
Що прокралась непомітно
В наше місто тиранія,
Коли ти — новий Аміній, ти — гультяй і пелехань,
Без ніякої підстави, без улесливих промов,
Самовладно і свавільно
Відірвав нас від законів,
470 Що народ постановив!
Бделіклеон
Чи не можна нам без бійки
Та без криків голосних
Розпочать переговори, згоди доброї дійти?
Корифей
Нам ладнати? З самовладцем,
Що ненавидить народ?
Хто твій друг? Не Брасід? Зраднику!
Носиш ти
Вовняні сорочки, бороди не стрижеш!
Бделіклеон
Зевсом свідчусь, я волів би зовсім батька
відкректись,
Ніж із напастю такою воювати день у день.
Корифей
Де та напасть? Ще до рути та селери
не дійшло, — [187]
Як говорить тригрошева приповіданка.