Він привалив до верху, щоб ніхто звідтіль
Не вивів полонянки.
Трігей
А скажи мені,
Що з вами він робити наміряється?
Гермес
Того не знаю. Але стій... Учора він
Притяг під вечір ступу дивних розмірів.
Трігей
230 А що це він затіяв, як ти думаєш?
Гермес
Міста товкти в ній хоче. Ну, пора мені.
Здається, він надходить: шум оглушливий
Зсередини розлігся.
Трігей
Ой, біда мені!
Ану, дам ходу звідси. Наче й сам я чув
Глухі удари ступи войовничої. [251]
ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ
З'являється Полемос з величезною ступою в руках.
Полемос
О смертні, смертні! Горе вам, страждальники!
Ух, і заниють зараз ваші щелепи!
Трігей
(заховавшись)
Владико Фебе! Це ж не ступа — жах один!
І Полемос, як гляне — кров стинається.
240 Так ось хто нас постійно переслідує —
Страшний, що всіх на землю ницьма кидає.
Полемос
(нахилившись над ступою)
Спартанці часникові, о нещасні ви
Стократно й многократно, вам — кінець уже!
(Кидає в ступу часник).
Трігей
А наша хата з краю. Нам і байдуже.
Не ми в біду попали, а лаконяни.
Полемос
Мегаро, гей, Мегаро! Я й тебе умить
Зімну, стовчу в цій ступі, в порошок зітру.
(Кидає цибулю).
Трігей
Гай-гай! Ото Мегара буде плакати,
Пекучими сльозами заливатися!
Полемос
250 Тепер на тебе черга, гей, Сициліє!
(Кидає сир).
Трігей
Таку країну та й оберне в місиво! [252]
Полемос
Ану, ще меду піділлю аттичного.
(Доливає меду).
Трігeй
(перелякано)
О ні, благаю, тільки не аттичного,
Чотири ж він оболи нині коштує!
Полемос
Гей, Постраху, — до мене!
Пострах
Ось я. Слухаю.
Полемос
(тицяє йому кулаком у ніс)
Забув, чим пахне? Чом без діла швендяєш?
Трігей
Ну й кулачина!
Пострах
(плаче)
Ой, не бий, хазяїне!
Трігей
(сам до себе)
Невже цибулю взяв у жменю Полемос?
Полемос
Товкач мені потрібний. Ну, чого стоїш?
Пострах
260 Ми тут лиш від учора... Не придбали ще.
Полемос
Тоді мерщій — в Афіни. Там позич його.
Пострах
Еге ж, біжу, щоб знову не заплакати. [253]
Трігей
(до глядачів)
Людці, людці мізерні, що тут діяти?
Загроза явна, бо, як тільки вернеться
Він з товкачем, то зразу сяде Полемос
Міста дробити в ступі запопадливо.
Хай згине, Діонісе, посланець його!
Вбігає Пострах.
Полемос
Гей, ти!
В чім річ?
Полемос
Позичив?
Пострах
Лихо трапилось:
Пропав товкач афінський, шкіряник отой,
270 Що всю Елладу м'яв і перемішував.
Трігей
О владарко Афіно, як доречно він
Сконав на благо міста! Аж не віриться,
Що вже нам не заварить каші свіжої.
Полемос
То гайда в Спарту, пошукай там іншого!
Та швидко!
Пострах
Ну аякже.
Полемос
Не барись мені!
Трігей
(до глядачів)
Ой люди, що то буде? Це ж не жарти вже!
Якщо в самофракійські таїнства хто з вас
Посвячений, то саме час молитися.
Щоб посланець, упавши, ногу вивихнув. [254]
Пострах
(прибігає знову)
280 Ой, ой, нещастя, ой, нещастя трапилось!
Полемос
То як, ти знов без нього?
Пострах
Не моя вина:
Товкач пропав і в Спарті.
Полемос
Як, негіднику?
Пострах
Лакедемонці Фракії позичили.
Коли ж із рук пустили — загуло за ним.
Трігей
О Діоскури, як чудово склалося!
Ще є надія! Смертні, вище голову!
Полемос
Збери ті речі та й назад їх винеси,
А я піду і зладжу товкача собі.
Обидва виходять.
Трігей
(виходить із сховку)
Тепер Датідову згадаймо пісеньку,
290 Який опівдні сам себе розпалював:
"Як любо і приємно, як то солодко!"
(До глядачів).
Пора настала, побратими елліни! —
Закиньмо чвари, і гризню, і сутички!
Звільнім богиню Миру, найдорожчу всім,
Ще поки тут нового товкача нема!
Гей, рільники, торговці, рукодільники,
Ремісники, чужинці, зайшлі жителі,
Всі остров'яни, весь народ, сюди спішіть!
Швидше, швидше! В руки — кайла,
і лопати, і шнурки!
Нині жде на вас робота, —
не баріться, в добрий час! [255]
ПАРОД
На орхестру швидким кроком виходить хор афінських селян.
Між ними також спартанці, беотійці, аргосці
та мeгарці.
Корифей
Гей, сюди, на шлях свободи,
дружно, твердо всяк ставай!
Гей, хто еллін — в гурт єдиний!
Сили всіх — в один кулак!
Гей, забудем про походи,
про війну, що смерть несе.
День заблис, — і можна врешті
чхати всім на Ламаха.
(До Трігея).
Тож кажи нам, що робити,
будь у праці вожаком,
Нині з нас ніхто нізащо
не спочине, вір мені,
Поки важелем і шнуром не повернем волі знов
Наймогутнішій богині, опікунці наших лоз.
Хор починає гучний танець.
Трігей
Цитьте, цитьте, схаменіться,
бо на гамір, тупіт ваш
310 Може Полемос неждано знов присунути сюди.
Корифей
Але ж як тут не радіти,
чи ж не ти нам кинув клич,
Інший, ніж оте: "Прибути,
взявши хліба на три дні!"
Трігей
Та, глядіть, щоб ваших криків
під землею не почув
Кербер та й, оскаженівши,,
як бувало на землі,
Нам богиню увільнити
не завадив нині знов. [256]
Корифей
Ні, ніхто богині Миру
в нас не викраде, ніхто.
Хай лиш нам до рук потрапить.
Не турбуйся. Го-го-го!
(Танцюють безупинно).
Трігей
Ну й погибель мені з вами!
Цитьте, кляті, бо ось-ось
Він примчить і все сплюндрує,
і потрощить, переб'є.
Корифей
320 Хай гуде земля під нами,
шкереберть усе летить —
Ми веселощів сьогодні
не покинем, так і знай!
Трігей
Що за лихо? Що це з вами?
Цитьте, ради всіх богів!
Через ваші крики-скоки піде прахом діло все.
Корифей
Я й не думаю скакати, та на радощах, дивись,
Хоч стою, а ноги скачуть, хочу я того чи ні.
Трігей
Може, хоч тепер доволі? Ну й шалена крутія!
Корифей
От і все, ми зупинились.
Танець триває.
Трігей
Не на ділі — на словах.
Корифей
Ще хоч раз, ще круг останній
і на тому — вже кінець.
Трігей
Згода. Хай ще цей, останній,
але більше — ані руш! [257]
Корифей
330 Лиш тобі знадобимося,
ось тоді — прощай танок.
Трігей
Ти поглянь... Танцюють знову.
Корифей
Вже востаннє, свідок Зевс.
Ми піднімем праву ногу та й опустим.
От і все.
Трігей
Хай по-вашому вже буде, але годі, годі вже!
Корифей
Так, але у нас ще й ліва є нога, не забувай.
Ось і скачу я, радію, і сміюся, і соплю.
Щит відкинув — і, здається,
з ним я й шкіру зняв стару.
Танцюють.
Трігей
Не радійте, поки діла до кінця не довели,
Ось врятуєте богиню — хоч на головах ходіть.
340 Галасуйте, регочіться!
Ось тоді вже буде можна
Вволю пити, жерти, спати,
Обійматись, чепуритись,
Святкувати, ґав ловити,
І гуляти,
і горлати: го-го-го!
СТРОФА
Перша половина хору
О, якби-то вже скоріше
той блаженний день настав!
Натерпівсь не мало я:
Спав не в ліжку — на соломі,
Животів, як Форм іон.
Не дивитимусь з-під лоба,
мов сердитий той суддя.
350 Злагіднію, усміхнусь, [258]
Оживу, відмолоджусь,
Позабувши про війну.
Скільки літ поневірялись ми в походах на війні!
Гонять нас, як баранів:
Із Лікею — до Лікею,
Щит при боці, спис — в руці.
Корифей
Як тобі в пригоді стати, пособити чим, скажи?
Бо ж тебе за верховода добра доля нам дала.
Трігей
Ану лиш гляну, як знести ці камені.
(Підходить до печери).
Гермес
(вибігає із брами палацу)
360 гей, телепню зухвалий, що ти робиш там?
Трігей
Поганого нічого, як і Кіллікон.
Гермес
Загинеш, підлий!
Трігей
Що ж, як жереб випаде...
А ти вже добре знаєшся на жеребах.
Гермес
Вважай, що ти загинув.
Трігей
А якого дня?
Гермес
У цю хвилину.
Трігей
Але ж я не взяв собі
Ні хліба, ані сиру, щоб на смерть іти.
Гермес
Ну, ось, ти вже зітертий. [259]
Трігей
Гей, а як це так,
370 Що й насолоди не відчув я жодної?
Гермес
Хто самовільно б визволяти зважився
Богиню Миру, тому — смерть: так Зевс велів.
Трігей
То я померти мушу?
Гермес
Ще й дивуєшся!
Трігей
Тоді позич три драхми — порося куплю:
Бо ж треба перед смертю посвятитися.
Гермес
О Зевсе-громовержцю!
Трігей
(злякано)
Ради всіх богів,
Лиш не донось на мене, о володарю!
Гермес
І не проси. Не змовкну.
Трігей
Ради м'яса хоч, —
А м'ясо те я щиро дарував тобі.
Гермес
(лагідніше)
380 Дурненький, таж зі мною Зевс
розправиться,
Якщо таке дозволю, не кричатиму.
Трігей
Гермесику, не треба, зглянься, любий наш!
(До хору).
Гей, а ви чого замовкли, стали мов укопані?
Ну, відкрийте рота, кляті! Хочете, щоб він гукав? [260]
АНТИСТРОФА
Друга половина хору
Ні, володарю, Гермесе, ні, не смій кричати, ні!
Змилуйся, якщо хоч раз
Ласував ти поросятком,
Подаруночком смачним.
Не забудь про це сьогодні, віднеси
на користь нам.
Трігей
390 Чуєш, як уклінно просять, о володарю, тебе?
Друга половина хору
Вислухай ласкаво нас,
найприхильнійший для смертних,
Найщедріший із богів, —
нині нам не борони
Викрасти богиню Миру,
намір наш благослови,
Як пиха й шолом Пісандра опротивіли тобі.
Ми ж за це тебе, ласкавий,
Будем жертвами вславляти.
Ти посеред нас, людей,
Матимеш на вік віків
Шану й честь.
Трігей
400 Здійсни нарешті просьби їх, молю тебе.
Поглянь, — вони благають, як ніколи ще.
Гермес
Бо на таку йдуть кражу, як ніколи ще.
Трігей
З тобою поділюся таємницею.
У ній — страшна загроза небожителям.
Гермес
Ану, розказуй. Може, зворушуся тим.
Трігей
Так-от Селена і негідник Геліос
На нас давно вже між собою змовились!
Запродати Елладу хочуть варварам. [261]
Гермес
А то ж навіщо?
Трігей
Свідок Зевс тому лише,
410 Що ми приносим жертви вам, а варвари —
Лиш місяцю і сонцю. Ось тому вони
Надумали усіх нас перенищити
Й забрати жертви, що богам призначені.
Гермес
Так ось чому все крадуть наші дні вони
І знай хитрують, шахраї, на закрутах.
Трігей
Тож помагай нам, любий, не лінуючись,
її на світло денне нині вивести.
Тобі ж Панафінеї ми влаштуємо
Та й інші свята, для богів призначені, —
420 Містерії, Діонії, Адонії.
І всі міста-держави, війн позбувшися,
Спасителя Гермеса шануватимуть.
І всякі інші блага звеселять тебе.
А на початок — ось від мене кухоль цей.
(Подає йому дарунок).
Гермес
О, в золото я змалку був закоханий!
Трігей
(до хору)
А тепер — вже наше діло. Всі сюди!
Гуртом усі!
Кайла в руки — й до роботи. Вибивайте брили ці.
Корифей
Ми готові. Ти ж роз'яснюй, наймудріший із богів,
Що до чого, як робити, словом, працею керуй.
430 д ТОді вже сам побачиш — варті ми чогось чи ні.
Трігей
Тож подай скоріше келих, щоб насамперед богам
Помолитись та й одразу до роботи приступить. [262]
Гермес
(піднімає келих)
Узливання! Узливання!
Всі замовкніть! Всі замовкніть!
Молімось, друзі, хай віднині еллінам
Нарешті усміхнеться доля радісно.
І хто тягтиме що є сил за шнур оцей,
Нехай щита ніколи не торкається.
Трігей
Нехай. Нехай у мирі вік вікує він
440 Із подругою разом біля вогнища.
Гермес
А хто війну воліє, — поки житиме,
Одне заняття, Діонісе, дай йому...
Трігей
Висмикувати стріли з тіла власного.
Гермес
А хто, в похід зібравшись, невдоволений,
Що ти, богине, скоро станеш вільною...
Трігей
Хай буде з ним те саме, що з Клеонімом.
Гермес
Якщо ж ті люди, що торгують зброєю,
Війни захочуть для своєї вигоди...
Трігей
До розбишак попавши, хай ячмінь жують.
Гермес
450 Чи той, хто мріє про воєнні почесті,
Чи раб, готовий стати перебіжчиком...
Трігей
Колесувати клятих! Дати різок їм!
Гермес
А нам — удачі.