Лампіто
240 Що там за галас?
Лісістрата
Чи не говорила ж я!
Жінки заволоділи вже Акрополем
Богині. Швидше, Лампіто, до себе йди
І з вашими жінками все, як слід, владнай.
А тих, що тут, покинь нам у заложниці,
Ми ж увійдемо разом до Акрополя
І браму засувами загородимо.
Калоніка
Гадаєш, проти нас не позбігаються
Мужчини?
Лісістрата
А мені до того байдуже!
Ні сила, ні погрози їх, ні полум'я — [326]
250 Ніщо в Акрополь брами не відчинить їм,
Аж поки так не зроблять, як ми скажемо.
Калоніка
Ніщо, Кіпріда — свідок! А як ні, хай звуть
Гидкими нас і до борні нездатними!
Всі жінки прямують за Лісістратою до Акрополя,
крім Лампіто, яка йде в інший бік.
ПАРОД
Двома групами входять дванадцять старих афінян
з оберемками дров за плечима, в руках у них жаровні
з палаючим вугіллям.
Стрімодор, провідця хору
стариків
Веди, Дракете, кроком всіх! Хай умлівають плечі,
Важкі гілляки несучи зеленої маслини.
Перша половина хору
ОДА І
Багато дивних є речей
В цім житті великім!
Хто сподівався, Стрімодор,
Отаке почути?
260 Жінки, що на свою біду
В домівках викохали ми,
Священну захопили статую,
Й, заволодівши всім Акрополем,
Позамикали брами
На засуви й запори.
Дракет, провідця першої
половини хору
То швидше на Акрополь, в бій!
Філургу, поспішаймо!
Гілля палаючим кінцем оточимо навколо
Всіх, що злочинну справу цю задумали й вчинили.
70 Одним ударом всіх поб'єм, Лікона жінку —
першу. [327]
Друга половина хору
стариків
АНТОДА І
Клянусь Деметрою, не дам
Глузувати з мене.
Бо й Клеомен, що перший став
Місто зневажати,
Пішов з ганьбою відціля,
Тамуючи лаконський гнів
І залишивши зброю всю мені,
В плащі подертому пішов ні з чим,
Брудний, небритий, спраглий,
280 Невмиваний шість років.
Філург, провідця другої
половини хору
Отак я подолав цього бентежливого мужа.
При брамі по сімнадцять в ряд щити його стояли.
А цей ненавидний богам, проклятий Евріпідом,
Занадто вже зухвалий рід — невже не подолаю?
Стоїть же й досі мій трофей
над всім Чотириграддям,
(Зупиняється перед пагорком, що веде до Акрополя).
Друга половина хору
стариків
ОДА II
От і скінчив свою я путь —
Залишається зійти
На пагорок стрімчастий, до Акрополя.
Та як дотягнемо вантаж
Від важкої деревини спина вже давно болить.
Нумо, треба поспішать
Та вогонь свій роздувать,
Щоб перед кінцем дороги він і зовсім не погас.
Ху-хуі
Ну, і диму ж, у-у-у!
Роздувають вогонь. [328]
Друга половина хору
стариків
АНТОДА II
Геракле владний, ну і дим!
Так із горщика і б'є!
зоо Так очі й виїдає, мов скажений пес,
Та що ж, лемнійський це вогонь, —
От і вигадка уся!
Ні, ніщо очей гноїстих ще не роз'їдало так!
Поспішим до міста ми,
Щоб богині помогти.
Вже як не тепер, Лахете, то коли ж їй помагать?
Ху-ху! Ну і диму ж, у-у-у!
Провідця хору стариків
(підбігає до брами)
От і прокинувся вогонь, по волі Зевса дише.
Отож насамперед складім під брамою ці дрова,
310 Лозу над жаром у горшку, мов смолоскип, розпалим,
Завихрим полум'я й гуртом всі
киньмося на приступ.
Якщо й по тому засувів жінки не познімають,
То браму ми підпалимо і димом їх задушим.
Ну, то складаймо свій вантаж.
А диму скільки, леле!
Чи не гукнуть на поміч нам
самоських полководців?
Нарешті на хребет мені давити перестало.
Твоя вже справа, горщику, жарини розбудити,
Щоб смолоскип палаючий я перший міг підняти.
Прийди ж, Звитяго-владарко! Хай на жіноче кодло,
320 На їх зухвалий заколот ми свій трофей поставим.
(Запалює смолоскип).
Вбігає хор жінок з глеками на плечах.
Стратілліда, провідця хору
жінок
Гляньте, жінки!
Бачите — дим, кіпоть і чад
Хмарами б'є.
Он і вогонь вже спалахнув.
Швидше сюди! Поміч подать
Всі поспішім! [329]
Перша половина хору жінок
ОДА Ш
Летом лети, Ніко, сюди!
Палять вогнем подруг моїх,
Каліку дим, Критіллу жар
330 Обіймає.
Смертю грозить лютий закон,
Згубна злоба злих стариків.
Пізно, боюсь, ми біжимо,
Встигнуть би допомогти їм.
Вдосвіта я
До джерела
З глеком ішла по воду.
Біля криниць — гомін і гам,
Регіт і крик,
340 Глеків дзвонистий дзенькіт,
Тиск, метушня, сміх, стусани,
Лайка і виск гнаних служниць.
З глеком важким швидко біжу
Подругам я поміч подать —
Тим, що в огні й чорнім диму,
Воду несу я в глеку.
Друга половина хору жінок
АНТОДА III
Бачила я — в місто бредуть
Дряхлі, глухі, злі старики, —
Дровця, мов скарб, несуть ледь-ледь
350 В оберемках, —
Начебто їм баню топить.
Лайка, грізьба бризкає з уст:
"Спалим вогнем підлих жінок,
Жаром палким підсмажмо".
Зглянься на нас,
Славо богинь, —
Женщин не дай палити!
Хай од війни світ захистять —
Місто й людей
360 Дай врятувать з безумства.
Тим вони в храм твій увійшли,
Мідь твоїх кіс — міста оплот;
Тим я й зову в поміч тебе,
З рік і озер славну Тріто, — [330]
Щойно палить стануть мужі,
Воду носи із нами.
Стратілліда
(підбігає до брами)
Облиште, гей! Якого тут вам лиха, лиходії?
Ні, це не діло для мужів поважних і побожних!
Хор стариків
Ну, халепи такої ми ніяк не сподівались!
з?" На поміч до обложених біжить жіноча зграя.
Хор жінок
Злякались, боягузи? Що, занадто нас багато?
Та ополчень жіночих це лиш тисячна частина.
Хор стариків
О Федрію! Невже ми їм тут лаятись дозволим?
Невже їм рота не заткнем і не поб'єм киями?
Піднімають палиці.
Хор жінок
Поставмо, подруги, і ми всі глечики на землю,
Щоб нам не заважали в рух свої пустити руки.
Ставлять глеки на землю.
Хор стариків
От з них би кожній, далебі, дать в зуби два-три рази,
Як дав Бупалу Пппонакт, то швидко всі б замовкли.
Хор жінок
А спробуй, вдар! От я стою перед тобою! Тільки
380 Не вчепиться і сука так, як я, тобі у стегна.
Хор стариків
Мовчи, а то як стусону, то виб'ю з тебе й старість.
Хор жінок
Ану, хоч пальцем ти посмій торкнутись Стратілліди.
Хор стариків
Я оперіщу кулаком, то чим даси ти здачі?
Хор жінок
Повириваю печінки, ще й вигризу легені. [331]
Зчиняється бійка. Стариків б'ють.
Хор стариків
Ні, бачу, справді, Евріпід — з поетів наймудріший:
Чи є що безсоромніше за тих жінок на світі?
Хор жінок
Ану, линім, Родіппо, їм водички з глеків наших!
Хор стариків
Чи не боїшся ти богів, чого біжиш з водою?
Хор жінок
А ти ж чого розвів огонь? Себе палити маєш?
Хор стариків
390 А я на цьому вогнищі твоїх підсмажу подруг.
Хор жінок
А я вогонь цей загашу водичкою своєю.
Хор стариків
Мені вогонь загасиш ти?
Хор жінок
Та це покаже справа.
Хор стариків
Оцей ти бачиш смолоскип? От припечу тебе я.
Хор жінок
Шукай-но мила! Зараз я тобі влаштую ванну!
Хор стариків
Ах ти, гниличко! Ванну, ти?
Хор жінок
Авжеж, весільну ванну.
Хор стариків
Яке зухвальство, чуєте?
Хор жінок
Була я завжди вільна. [332]
Хор стариків
Я вас від крику відучу.
Хор жінок
Ні, нас тобі не вчити.
Хор стариків
А підпаліть-но коси їй!
Старики кидаються на них з факелами.
Хор жінок
Нам Ахелой поможе!
Жінки обливають стариків водою.
Хор стариків
Ой, лишенько!
Хор жінок
Що, тепло вам?
Хор стариків
400 Та де там!
Годі!
Перестань!
Хор жінок
Поллю тебе — й розквітнеш ти.
Хор стариків
Змок до рубця я, весь тремчу.
Хор жінок
Але ж у тебе є вогонь, —
Ну, й грійся біля нього!
Танець жінок і чоловіків під бубни й тимпани.
ЕПІСОДІЙ ПЕРШИЙ
Афінськмй радник, хор стариків і вартові.
Радник
Чи прийде край розбещенню жіночому,
Гучним тимпанам, оргіям Сабазія, [333]
Адонісіям у жінок на поверсі?
410 Хіба не чув недавно сам у раді я:
Тут Демострат говорить, чи не час пливти
В Сицилію, а там жінки, танцюючи,
Кричать: "Ай-ай, Адоніс!" Пропонує він
З Закінфа збройних набирати воїнів,
Жінки ж сп'яну галасують з поверхів:
"Ой-ой, Адоніс!" Так перемогли вони
Жовч Холозіга, всім богам немилого.
Оце ж вам невгамовна їх розбещеність!
Провідця стариків
А що сказав би ти, якби їх вдачу знав?
420 І лаяли вони нас, і водою з глечиків
Нас обливали, — ось одежу мокру ми,
Немовби пелюшки дитячі, трусимо.
Радник
Клянуся Посейдоном — так і треба нам!
Самі ж бо ми жінкам допомагаємо
Сваволити, розпусти їх самі вчимо,
А потім ще з їх витівок дивуємось.
От інший до золотаря звертається:
"В дружини, вчора ввечері за танцями,
В намисті, золотарю, що ти лагодив,
430 Шпиньок маленький вискочив із застіжки.
А я на Саламін повинен їхати.
Як буде час, зайди до неї ввечері
І той шпиньок їй постарайся вставити".
А інший до чоботаря звертається,
До парубка з природдям недитинячим:
"В моєї жінки, чоботарю, тисне щось
В підйомі і мізинчика їй ніжного
Намуляло. Отож зайди опівдні ти
І розтягни їй трохи, щоб вільніш було".
440 Оце й доводить до таких-от наслідків:
Ось я, ваш радник, я сьогодні йду сюди
Подбати про платню для корабельників,
А тут жінки позачиняли брами всі.
Та справи це не спинить. Дайте лом сюди!
Ох і навчу ж їх я зарозумілості!
(До вартового).
Ти що ж роззявив рота, бевзню, й дивишся?
Оце ти й знаєш тільки, що шинків глядиш? [334]
А підкладіть-но ломик там під брамою
Й підважте звідти разом, я ж ізвідси вам
450 ДОПОМОЖУ-
Ламають браму.
Лісістрата
Даремно ви стараєтесь!
Ось я й сама виходжу. То навіщо ж лом?
Не лома треба тут, а думки й розуму.
Радник
Ну й справді ж ти мерзотниця! Гей, лучник де?
Схопити і зв'язати ззаду руки їй!
Лісістрата
Клянуся Артемідою: рукою-но
Торкни — й заплачеш, хоч і урядовець ти!
Зчиняється бійка. Вартові відступають.
Радник
(до вартового)
А ти й злякавсь? За поперек хапай її!
А з ним і ти! Удвох її здолаєте!
Виступає Калоніка.
Калоніка
Клянусь Пандросою — лиш пальцем ти її
460 Торкнеш — і весь облитий утікатимеш!
Знову бійка. Вартові відступають.
Радник
От, ще й облитий! Де ж це другий лучник дівсь?
В'яжи раніш оту, що розбалакалась!
Лісістрата
Фосфорою клянуся: лиш мізинчиком
її зачепиш — і попросиш вмитися!
Радник
А ще чого? Де ж лучник той? Тягни її!
Я вас вгамую, не втекти від мене вам!
Штовханина. [335]
Калоніка
Клянуся Таврополою — торкнеш її,
То я тобі всі патли повисмикую.
Та ж гра.
Радник
От знов нещастя! Лучник вже й останній зник!
470 Та ми перед жінками не поступимось.
Шикуймось в лави, скіфи, й сміло киньмося
На приступ.
Лісістрата
Знайте ж ви, клянусь богинями,
Жінок у нас в засаді аж чотири є
Загони, з ніг до голови озброєних.
Радник
Скрутіть же, скіфи, руки їм за спинами!
Лісістрата
Сюди, відважні бойові союзниці!
Бублейниці, городниці, перекупки!
Пирожниці, корчмарки і лоточниці!
Тягніть, товчіть їх, всі гуртом їх смикайте.
480 Без сорому їх лайте, рвіть і дряпайте!
З Акрополя вибігають жінки.