Н е р і с с а. А що ви скажете про французького вельможу, мосьє Ле-Боне?
П о р ц і я. Якщо вже його створив Бог, нехай вважається чоловіком. Справді, я знаю, що насміхатися – гріх. Але цей! Так, у нього кращий кінь, ніж у неаполітанця; а супитись він уміє краще, ніж пфальцграф. Він – усі і ніхто. Варто заспівати дрозду, він починає танцювати. Він ладен фехтувати з власною тінню. В його особі я б мала не одного, а двадцять чоловіків. Якби він нехтував мною, я б вибачила це йому, тому що, кохай він мене до нестями, я ніколи б не покохала його.
Н е р і с с а. А що ви скажете про Фоконбріджа, молодого англійського барона?
П о р ц і я. Ти знаєш, нічого не можу ні про нього, ні йому сказати, бо він мене не розуміє,
а я його теж. Латинської, французької і італійської мови він не знає, а ти можеш присягнути в суді, що я не знаю ні словечка англійською. Він – зразок порядної людини, та хто ж може розмовляти з німою фігурою? І як дивно він одягається! Я думаю, що свій камзол він купив у Італії, широченні штани – у Франції, капелюха – в Німеччині, а манери – в усіх країнах світу.
Н е р і с с а. Що ви думаєте про шотландського лорда, його сусіда?
П о р ц і я. Що в ньому є добросусідське милосердя: він отримав від англійця у позику ляпаса і поклявся, що віддасть його за першої можливості. Здається, француз був його поручителем і підписувався за нього.
Н е р і с с а. Як вам подобається молодий німець, племінник герцога Саксонського?
Н е р і с с а. Та якщо він побажає брати участь у виборі і вгадає скриньку правильно, вам доведеться згодитись на шлюб із ним, або ж ви порушите волю вашого батька.
П о р ц і я. Щоб запобігти цьому, постав, будь ласка, велику склянку рейнського на іншу скриньку. І тоді – хай сам чорт буде всередині, а назовні ця спокуса, – я впевнена, німець обере її. Я піду на все, Неріссо, аби не вийти заміж за п'яницю.
Н е р і с с а. Не бійтеся, синьйоро: вам не дістанеться жоден з цих панів. Вони поділились зі мною своїм рішенням: вони мають намір роз'їхатися по домівках і більше не турбувати вас своїм сватанням, якщо вже не можна домогтися вашої руки якимось іншим способом, крім обраного вашим батьком – за допомогою цих скриньок.
П о р ц і я. Якщо я доживу до віку Сівілли, я помру цнотливою, як Діана, якщо нікому не вдасться здобути мене, як бажав мій батько. Але я дуже рада, що ця партія женихів виявилась такою розсудливою, тому що серед них немає нікого, за ким би я щиро пожалкувала. Хай Творець їм дарує щасливу путь!
Н е р і с с а. А пам'ятаєте, синьйоро, коли ще був живий ваш батько, сюди приїздив з маркізом Монферратським один венеціанець, учений і воїн?
П о р ц і я. Так, так. Це був Бассаніо. Здається, так його звали.
П о р ц і я. Я добре його пам'ятаю; і думаю, що він справді вартий твоєї похвали.
Входить с л у г а.
Що скажеш? Які новини?
С л у г а. Чотири іноземці бажали б відкланятись. А, крім того, прибув гонець від п'ятого – принца Марокканського. Він сповіщає, що принц, його володар, прибуде сюди ввечері.
П о р ц і я. Якби я могла сказати цьому п'ятому "ласкаво просимо" так само охоче, як скажу тим чотирьом "прощавайте", я була б рада його приїзду. Якщо він духом святий, а тілом диявол, то краще б він був моїм духовним батьком, аніж женихом. –
Іди до них, ми за тобою вслід.
Ледь з'їде гість, вже інший край воріт.
Ідуть геть.
Сцена третя
Площа у Венеції.
Входять Б а с с а н і о і Ш е й л о к.
Ш е й л о к. Три тисячі дукатів? Добре.
Б а с с а н і о. Так, синьйоре, на три місяці.
Ш е й л о к. На три місяці? Добре.
Б а с с а н і о. За мене, як я вже сказав, поручиться Антоніо.
Ш е й л о к. Антоніо поручиться за векселем? Добре.
Б а с с а н і о. Чи можете ви мені допомогти? Чи згідні зробити послугу? Можете дати мені відповідь?
Ш е й л о к. Три тисячі дукатів на три місяці і поручитель Антоніо?
Б а с с а н і о. Ваша відповідь?
Ш е й л о к. Антоніо – хороша людина.
Б а с с а н і о. Чи траплялось вам чути, щоб хтось це заперечував?
Ш е й л о к. О ні, ні, ні. Якщо я кажу, що він хороша людина, то хочу, розумієте, сказати, що він людина з достатком. Однак, усі його кошти залежать від удачі. У нього один корабель пливе у Тріполі, другий в Індію. Крім того, я чув на Ріальто, що третій у нього зараз у Мексиці, четвертий в Англії, а решта розкидані по всьому світу. Але ж кораблі – це тільки дошки, а моряки – тільки люди. Є пацюки на суші і пацюки на морі, розбійники на суші і розбійники на морі – я кажу про піратів. А крім того небезпеки від хвиль, вітрів і скель. Та, не зважаючи на це, він людина з достатком… Три тисячі дукатів… Мабуть, вексель його взяти можна.
Б а с с а н і о. Будьте певні, що можна.
Ш е й л о к. Я хочу бути впевненим, що можна. А щоб бути впевненим, треба гарненько все обдумати. Чи можу я поговорити з Антоніо?
Б а с с а н і о. Якщо ви захочете з нами пообідати.
Ш е й л о к. Щоб нюхати свинину? Щоб їсти посудину, в яку ваш пророк-назареянин загнав бісів? Я згоден купувати у вас і продавати вам, гуляти і говорити з вами, але не бажаю з вами ні їсти, ні пити, ні молитися. – Що нового на Ріальто? І хто це йде?
Входить А н т о н і о.
Б а с с а н і о. Ось і синьйор Антоніо.
Ш е й л о к
(на бік)
На вигляд він – цілком солодкий митар,
Хоч і противний, як християнин,
Та більше тим, що в простоті душі
Він позичає гроші безкоштовно
І цим процент занижує у нас.
Якби йому порахувати ребра,
Щоб давню ворожнечу вдовольнить!
Він зневажає мій народ священий
І на купецьких зборищах картає
Мої діла, а чесний мій бариш
Лихварством зве. Будь проклятий мій рід,
Якщо йому пробачу!
Б а с с а н і о
Ну, то як же?
Ш е й л о к
Прикинувши по пам'яті готівку,
Я бачу, що три тисячі дукатів
Мені для вас ніяк не нашкребти.
Ну, що ж? Тоді Тубал, одноплемінник,
Мені тут допоможе. Та заждіть!
На строк який бажаєте ви взяти
Цю позику? – Вітаю вас, синьйоре!
Ми щойно говорили тут про вас.
А н т о н і о
Я не даю і не беру у борг,
Бо взагалі не схвалюю лихварства.
Але оскільки другові потрібні
Для справи гроші, правила свої
Порушу я.
(до Бассаніо)
Він знає, скільки треба?
Ш е й л о к
Так, він казав. Три тисячі дукатів.
А н т о н і о
І строком на три місяці.
Ш е й л о к
Забув. –
Ви, справді, на три місяці казали. –
А поручитель – ви. Подумать треба…
Казали ви, що гроші під процент
Ніколи не давали і не брали?
А н т о н і о
Ніколи, так.
Ш е й л о к
Коли овець Лавана
Іаков пас (святому Аврааму –
Так влаштувала матінка премудро –
Він третім був наступником), то він…
А н т о н і о
До чого ти ведеш? Він брав проценти?
Ш е й л о к
Проценти? Ні. Не те, що називають
Процентами. Мудріше він зробив.
Лаван йому віддати обіцявся
За працю в нагороду всіх ягнят,
Що вродяться плямисті чи строкаті.
Тож восени, коли пора прийшла
Вести овець до баранів на злучку,
Щоб почалась розмноження робота
В отарі кучерявій, цей хитрун
Гілок нарізав, обідравши кору
Плямистими узорами, і ставив
Перед вівцею їх у мить зачаття.
Зачавши так, вони дали приплід
Строкатий; все Іакову дісталось.
Ось до прибутку шлях благословенний…
Благословен невкрадений бариш!
А н т о н і о
Лиш випадок Іакову поміг,
Від нього не залежало нічого.
Так Бог нагородив його за труд.
Ця розповідь, щоб виправдать проценти?
Чи ваші гроші – барани і вівці?
Ш е й л о к
Не знаю. Я даю їм розмножатись.
Та слухайте…
А н т о н і о
Бассаніо, зазнач:
І чорт послатись може на Писання.
Священні промовляючи слова,
Він злодієм усміхненим здається
Чи плодом з серцевиною гнилою.
О, як підступність гарно вигляда!
Ш е й л о к
Три тисячі – це чималенька сума!
Три місяці… А скільки ж це річних?
А н т о н і о
Ну, Шейлоку! Чи ти нас зобов'яжеш?
Ш е й л о к
Синьйоре, ви нерідко на Ріальто
Мене ганьбили гнівно й дорікали
І золотом моїм, і баришем.
А я терпляче знизував плечима:
Терпіння – доля нашого народу.
Мене ви називали злісним псом,
Плювали ви на мій каптан жидівський,
І все за те, що маю я прибутки
З мого добра. Хай так. Чому ж тепер
Я став потрібний вам? Ось ви з'явились
І кажете: "Ну, Шейлоку, давай!
Позич у борг, бо нам потрібні гроші".
Вам, що мені плювали у обличчя
І від порога гнали, наче пса,
Вам знадобились гроші! Що сказати?
"Де ж гроші у собак? Як може пес
Надати в борг три тисячі дукатів?"
Чи низько уклонившись вам, як раб,
Повинен я із трепетом покірним
Пробелькотіти: "Добрий мій синьйоре!
На мене ви у середу плювали,
А днями стусана мені дали.
За ласку цю я вам позичу гроші"?
А н т о н і о
Дивись, не пригостив би я тебе
І лайкою, й плювком, і стусанами!
Як хочеш дати гроші, то давай
Їх не як друзям. Не шукає дружба
Приплоду від безплідного металу.
Дай гроші, як заклятим ворогам.
Тоді за неповернення ти зможеш
Стягнути їх спокійно через суд.
Ш е й л о к
Навіщо почали гарячкувати?
Бажав я другом стати вам; знайти
Прихильність вашу і ганьбу забути,
Якою ви мене затаврували;
Допомогти, не взявши ні гроша.
Ви й слухати не хочете! А я
По доброті своїй кажу це щиро.
Б а с с а н і о
По доброті?
Ш е й л о к
І я це доведу:
Ходімо до нотаріуса разом.
Завіримо ми вексель і умову,
Як жарт: якщо не сплатите мені
В такий-то день таку-то суму боргу,
Я маю право вирізати з вас
Фунт м'яса, де я тільки побажаю.
А н т о н і о
Я згоден! По руках! Я підпишусь
І всім скажу, що жид був дуже добрим.
Б а с с а н і о
Ні, векселя такого не давайте!
Хай краще я зостанусь у нужді.
А н т о н і о
Не бійся, друже, сплати не прострочу.
В найближчі місяці – хоча б за місяць
До строку – я отримати повинен
Разів у десять більше, аніж борг.
Ш е й л о к
О Аврааме! Ось як християни
Научені жорстокістю своєю
Підозрювати інших! Посудіть:
Якщо би він прострочив термін сплати,
Яка мені від неустойки користь?
Таж фунт людського м'яса – не товар.
Дешевший він і не такий корисний,
Як від бика, барана чи козла.
Зробити просто послугу вам хочу.
Як згідні – добре, ні – то прощавайте.
Образою за дружбу не платіть.
А н т о н і о
Так, Шейлоку, я вексель підпишу.
Ш е й л о к
Ідіть же до нотаріуса зараз,
Хай заготує вексель жартівливий.
А я піду збирати вам дукати
Та зазирну в свій дім, який лишив
Під наглядом недбалого слуги,
І дуже скоро повернусь до вас.
А н т о н і о
Поквапся, добрий жиде.
Шейлок іде геть.
Він, можливо,
Похреститься? Щось надто добрим став.
Б а с с а н і о
Боюсь я добрих слів і підлих справ.
А н т о н і о
Ходімо.