мені так нелегко сказати з ким..."
Довбешка 3 дівкою!
Король "...з дочкою нашої праматері Єви, з жіночою
статтю, чи, як для світлішого розуміння твого,— з жінкою. І за
велінням обов'язку, який вельми шаную, посилаю його до тебе на
відбуття заслуженого покарання в супроводі служителя твоєї ми-
лості Антонія Тупака, чоловіка доброї репутації, манери і поведін-
ки, гідного всілякої поваги..."
Тупак Тобто мене, з вашого дозволу. Я ж і є Антоній
Тупак.
Король "Що ж до Жакнети,— так іменують це вмістище
слаботи,— котру я заскочив зі згаданим уже селюком, то я за-
тримав її в себе як вмістище для гніву твоїх законів і за наймен-
шим світлим повелінням твоїм приведу її на суд. При цьому за-
певняю у своїй відданості й вірності обов'язку, яким палає моє
серце.
Твій дон Адріано де Армадо".
Бірон Не так добре, як я сподівався, але краще за все,
що я досі чув.
Король Так, це найкраще з найгіршого. Ну, а ти, чоло-
віче добрий, що на це скажеш?
Довбешка Ваша величносте, я зізнаюсь щодо дівки.
Король Хіба ти не чув того, що було вже оголошено?
Довбешка Признаюсь, я так старанно слухав, що все й про-
слухав.
Король Було ж оголошено: рік ув'язнення тому, хто ма-
тиме діло з жінкою.
Довбешка Я мав діло не з жінкою, а з дівчиною.
Король Оголошення стосувалось і дівчат.
Довбешка Та це не просто дівчина, величносте, вона — не-
Король Було й це названо, адже оголошувалось: та
з дівою.
Довбешка Коли так, то я відкидаю її непорочність. Я мав
діло з незаміжньою.
Король Ця "незаміжня" нічого тобі не дасть, добродію.
Довбешка Овва! Ще й як дасть, ваша величносте!
Король Виголошую тобі вирок: ти будеш постити цілий
тиждень на хлібі з висівок і на воді.
Довбешка Краще б уже місяць на баранині та каші.
Король Тебе під варту дон Армадо візьме.
Біроне, відведіте винуватця.
Все, в чому один одному клялись.
Король, Лонгвіль і Дюмен виходять.
Бірон Хтось капелюх — я ж голову заставлю,
Що ці закони й клятви будуть марні.
Ну йди, гультяю.
Довбешка Я страждаю за правду, пане, бо я справді мав
діло з Жакнетою, а Жакнета справжня дівчина. Тому приймаю
гірку чашу доброї долі. Колись і мені знов усміхнеться смуток, а
до того часу будь зі мною, скорбото!
Виходять.
СЦЕНА 2
Там само.
Входять Армадо і Метелик, його паж.
Армадо Хлопче, що значить, коли чоловік високого розу-
му стає меланхолійним?
Метелик Те, що він буде засмучений, пане.
Армадо А хіба смуток і меланхолія не одне й те ж, ми-
ле бісенятко?
Метелик Ні, сеньйоре, зовсім ні!
Армадо В чому ти вбачаєш різницю між смутком і ме-
ланхолією, мій ніжний юначе?
Метелик В їх простому виявленні, мій черствий старче.
Армадо Чому "черствий старче"? Чому?
Метелик А чому "ніжний юначе"? Чому?
Армадо Я сказав: ніжний юначе, бо цей епітет відповідає
твоєму молодому вікові, який можна іменувати ніжним.
Метелик А я сказав: черствий старче, бо це відповідає
вашому похилому вікові, який можна іменувати черствим.
Армадо Мило і доречно.
Метелик Що ви маєте на оці, сеньйоре? Те, що я милий,
а мої слова — доречні? Чи я доречний, а мої слова — милі?
Армадо Ти милий, бо малий.
Метелик Отже, мало милий, бо малий. А чому доречний?
Армадо Доречний, бо меткий.
Метелик Хазяїне, це ви на похвалу мені кажете?
Армадо На заслужену похвалу.
Метелик Я похвалив би й вугра такою похвалою.
Армадо Як? Хіба вугор меткий?
Метелик Вугор верткий.
Армадо Слово честі, ти верткий у відповідях. Від твоїх
слів у мене збурюється кров.
Метелик Я дістав уже відповідь, сеньйоре.
Армадо Не люблю, коли зі мною сперечаються.
Метелик
(убік)
Він сказав навпаки,— його не люблять гроші.
Армадо Я обіцяв навчатися з королем три роки.
Метелик Та ви й за годину цього навчитесь, пане.
Армадо Це неможливо.
Метелик Скільки буде три рази по одному?
Армадо Я не сильний у рахунках. Це справа шинкаря.
Метелик Ви — дворянин і гравець, пане.
Армадо Зізнаюся в першому, і в другому: одне й друге
надає справжнього блиску бездоганній людині.
Метелик Ну тоді, я певен, ви скажете, яку суму склада-
ють туз і двійка.
Армадо їхня сума на очко більша, ніж два.
Метелик Те, що простолюд називає "три".
Армадо Слушно.
Метелик Бачите, сеньйоре, яка це штука — навчання? Ви
щойно вивчили, що таке три, ледь моргнувши тричі очима. Хіба
не легко до слова "три" додати "роки" і завчити "три роки" в двох
словах? Це вам доведе й коняка, що танцює на базарному май-
дані.
Армадо Чудове обчислення! . . .
Метелик
(убік)
Аби довести тобі, що ти нуль.
Армадо Тепер хочу зізнатися, що я закоханий. Але, по-
при всю принизливість кохання для воїна, я ще закохався в жінку
низького походження. Якби ж, вихопивши з піхов свою шпагу, я
міг звільнитися від гріховної думки про неї, я б захопив у полон
жадання і віддав його якому-небудь придворному французові за
недавно винайдений реверанс. Я зневажаю тих, хто зітхає, і, здає-
ться, мусив би зректися Купідона. Утіш мене, хлопче, й скажи,
хто з великих людей був закоханий?
Метелик Геркулес, хазяїне.
Армадо Шановний Геркулес! Назви ще когось, любий
хлопчику; та добирай людей, відомих своєю славою та манерами,
мила моя дитино.
Метелик Самсон, хазяїне. В цього чоловіка були добрі
манери, пречудові манери: він знав як себе повести. Та не тільки
повести, а й понести: звалив міські ворота на плечі й поніс, як
носій. Він теж був закоханий.
Армадо О міцний Самсоне! Сильнорукий Самсоне! Я пе-
ревершую тебе у володінні рапірою, як ти мене — в носінні воріт.
Я теж закоханий. А кого ж кохав Самсон, мій любий Метелику?
Метелик Жінку, хазяїне.
Армадо Якого ж кольору було в неї обличчя?
Метелик Всіх чотирьох, чи трьох, чи двох, чи одного з чо-
тирьох.
Армадо Скажи точніше, якого саме кольору?
Метелик Зеленуватого, як морська вода, сеньйоре.
Армадо Та невже це один із чотирьох кольорів?
Метелик Так я читав, сеньйоре, і це найкращий з усіх.
Армадо Зелений — це справді колір закоханих. Але Сам-
сонові не варто було вибирати кохану лише за колір. Певно, його
вразив її розум.
Метелик Так воно й сталося, сеньйоре: у неї був зелений
розум.
Армадо У моєї коханої непорочний білий та червоний
колір.
Метелик Під такими кольорами, хазяїне, й ховаються
вельми порочні думки.
Армадо Поясни, поясни, освічений хлопчику!
Метелик Хай допоможуть мені розум батька мого і язик
матері моєї!
Армадо Яке приємне звертання в цієї дитини! Дуже ми-
ло й патетично!
Метелик Якщо рум'яна та бліда,-
То й сховані пороки,
Бо червоніє від стида,
А страх їй білить щоки.
І де той сором, де той страх,-
Тобі не зрозуміти;
В жінок природно на щоках
Червоне з білим злите.
Дуже небезпечні вірші про червоний та білий колір.
Армадо А немає ще, хлопчику, балади про короля та
жебрачку?
Метелик Люди согрішили такою баладою років із триста
тому, але тепер, здається, її вже ніде не почуєш, а якщо й почу-
єш, то ні слова, ні мотив нікуди не годяться.
Армадо Я хотів би цей сюжет по-своєму трактувати, щоб
виправдати власний гріх високим і давнім прикладом. Хлопчику,
я закоханий у молоду селянку, яку заскочив у парку з отим кміт-
ливим селюком, тобто з Довбешкою. Вона заслуговує...
Метелик
(убік)
...нагая і, до речі, кращого коханця, ніж мій
хазяїн.
Армадо Заспівай, хлопчику, мені важко на душі від ко-
хання.
Метелик Це зовсім дивно, адже ви кохаєте легковажну
жінку.
Армадо Я прошу, заспівай.
Метелик Зачекайте, поки пройде ця компанія.
Входять Тупак, Довбешка і Жакнета.
Тупак Сеньйоре, король доручає вам тримати під вар-
тою Довбешку. Подбайте про те, щоб він не мав ніяких розваг,
а вся кара йому — постити три дні на тиждень. Що ж до тієї
панни, то я маю тримати її в парку. їй велено служити в корів-
нику. Моє шанування!
Армадо Я виказую себе рум'янцем... Дівчино!
Жакнета Що, добродію?
Армадо Я провідаю тебе в комірчині.
Жакнета До того ще далеко.
Армадо Я знаю, де вона.
Жакнета Сеньйоре, який ви спритний!
Армадо Я тобі таке скажу, що ти здивуєшся.
Жакнета Та що ви кажете!
Армадо Я люблю тебе.
Жакнета Я вже чула.
Армадо Значить, до побачення!
Жакнета Ідіть за вітром!
Тупак Ходімо вже, Жакнето!
Тупак і Жакнета виходять.
Армадо Негіднику, ти поститимеш за свої провини, поки
не заслужиш прощення.
Довбешка Гаразд, сеньйоре. Я сподіваюсь, що поститиму
з повним шлунком.
Армадо Ти дістанеш тяжку кару.
Довбешка Я буду більше вдячний вам, ніж ваші слуги, бо
вони у вас дістають легку плату.
Армадо Виведіть цього негідника і посадіть під замок!
Метелик Іди, злочинний рабе! Ну!
Довбешка Не веліть замикати мене, пане. Я поститиму на
волі.
Метелик Ні, добродію. Хто ж зі своєї волі постить на
волі! Ти сядеш у в'язницю.
Довбешка Гаразд. Але якщо колись я знов побачу веселі
Дні мого смутку, які я вже бачив, то дехто побачить...
Метелик Що побачить?
Довбешка Та нічого, пане Метелику. Тільки побачить те,
на що подивиться. В'язневі не годиться бути надто скупим на сло-
ва, тому я нічого не скажу. Слава богу, в мене так само мало терп-
Цк>, як і в кожного, і тому я можу спокійно терпіти.
Метелик і Дозбешка виходять.
Армадо Я люблю навіть грунт (хоч це низький предмет),
який топче її черевик, предмет ще нижчий, бо його спрямовує її
нога, що є вже зовсім низьким предметом. Я порушу клятву, що
буде великим віроломством, якщо покохаю. А хіба може бути вір-
на любов, до якої прилучається обман? Любов — це демон, лю-
бов — це диявол, любов — це найлихіший з усіх лихих духів. Про-
те вона спокусила Самсона, а він же мав надзвичайну силу; вона
звабила Соломона, а він же справді був мудрий. Купідонові стріли
перебивають булаву Геркулеса, а що проти них шпага іспанця?
Перший і другий приводи для виклику мені не підходять: passado *
Купідон зневажає, на duello ** не звертає уваги, його всі обража-
ють, називаючи хлопчиком, а він торжествує і скоряє чоловіків!
Прощай, мужносте! Іржавій, шпаго! Замовкни, барабане! Ваш во-
лодар закохався. Так, він кохає! Хай допоможе мені бог імпрові-
зованого віршування, адже я, напевно, візьмуся писати сонети.
Винаходь, розуме! Пиши, перо! Мені не забракне сили заповнити
цілі фоліанти!
(Виходить)
ДІЯ ДРУГА
СЦЕНА І
Інший кінець парку. На відстані видиіється великий намет.
Входять французька принцеса, Розаліна, Марія, Катаріна,
Бойє, ще двоє вельмож і слуги.
Бойє А зараз, панно, наберіться духу,
Подумайте, кого, до кого й з чим
Сюди король, ваш батько, посилає.
Таж вам, яку повсюди поважають,
Вести він доручив переговори
З тим, хто всіма чеснотами владає,-
З Наваррським королем.