— "той, що шукає корів", епітет бога Вішну; ім'я стародавнього мудреця.[375]
граматика — в давнину і в ранньому середньовіччі була найважливішою з наук.
гунджака — чагарник з червоно-чорними ягодами.
Гурджара — стародавня назва Гуджарата.
дайтьї — разом з асурами в давньоіндійській міфології протистоять богам-девам.
дарбга — жорстка трава.
дауварика — брамник.
Дашаратха — персонаж великої індійської епопеї "Рамаяна", батько її героя Рами.
Двіта — букв, означає "другий" або "двійка".
Дгарма -бог справедливості.
дгарма — сукупність релігійно-правових законів, що визначають спосіб життя; справедливість.
дгарма царя — коло обов'язків царя: турбуватися про народ, захищати країну, дотримуватися справедливості і т. п.
Дгармараджа — бог смерті Яма, букв.— "вершитель справедливості".
дгармашастра — правовий трактат, такий як "Закони Ману" та ін.
Дгаум'я — ім'я головного жерця роду пандавів, героїв великої індійської епопеї "Махабгарата".
Дгрітараштра — персонаж великої індійської епопеї "Махабгарата", глава роду кауравів.
Деві — богиня; може бути епітетом богинь Парваті, Лакшмі і Сарасваті.
Джайміні — індійський філософ, основоположник філософії міманса.
джамбу — рожева яблуня; також — священне дерево, що росте на міфічній горі Меру. Його плоди виростають завбільшки з слона, а достигаючи, падають на схили гори й розбиваються; з їхнього соку утворюється річка, води якої дають безсмертя.
джанапада — царство, держава.
Джанардана — букв. — "збуджуючий", епітет бога-пастуха Крішни.
Джахнаві — епітет річки Ганги.
джняпака — наставник, учитель; глашатай.
дигамбара — секта джайнів, представники якої не носять ніякого одягу, боячись позбавити життя якоїсь із комах, що ненароком опиниться в його складках.[376]
динарій — золота монета.
Діті — одна з прародительок усього сущого, мати дайтьїв і асурів.
Дрона — персонаж великої індійської епопеї "Махабгарата", умілий воїн, що навчав воєнного мистецтва основних героїв епосу, юнаків з ворогуючих родів Пандавів та Кауравів.
другий чоловік -тобто коханець.
Дурга — букв.— "нездоланна"; ім'я дружини Шіви.
Дурйодгана — один з головних персонажів великої індійської епопеї "Махабгарата", втілення підступності, умілий воїн.
Еката — одиниця, одиночка.
за колишнього життя — згідно з індуїзмом усі живі істоти зазнають переродження. Кожне наступне народження викликає зміну зовнішності й статусу залежно від кількості добрих і лихих справ тієї чи іншої душі за колишнього життя.
Індра — цар богів у давньоіндійській міфології, бог грози.
індроподібний — тут у значенні — той, що справедливо чинить.
їздова тварина — у кожного з богів індійської міфології є тварина, на якій він їздить; у Вішну, наприклад, це божественний коршун Гаруда.
йог — подвижник, аскет; чаклун, чарівник.
Яогешвара — букв.— "повелитель йогів", епітет бога Шіви.
йогічний сон — стан трансу.
йоджана — міра довжини, близько 15 км.
калакута — смертельна отрута, вивержена з надр Молочного океану під час збивання її богами-девами та їхніми родичами-супротивниками асурами.
калиюга — юги — космічні епохи, на які поділяється період існування всесвіту між пралая — світовими катаклізмами; калиюга — остання з них, що триває 432 000 років.
Калінді — одна з кількох назв річки Ямуни.
Кама — бог кохання.
Камандакіянітішастра — трактат про політику, написаний мудрецем Камандакі і являє собою переробку "Артха-шастри" Каутільї.
камашастри — твори про кохання.[377]
канчука — взагалі — обладунок, броня; тут — коротка жіноча кофтинка.
капалика — подвижник, що належить до однієї з шіваїтських сект, члени якої поклонялися Шіві в його найстрашнішій іпостасі Бгайрази. Так, для здійснення всіх бажань капаликам належало їсти з чаші, зробленої з людського черепа, та ін.
Карала — букв.— "жахлива", "страшна"; один з епітетів богині Дурги, дружини Шіви.
карма — сукупність добрих і поганих вчинків, сподіяних за колишніх народжень; визначає статус людини і взагалі будь-якої істоти в теперішньому народженні.
Карна — один з персонажів "Махабгарати", народився в бойовому обладунку. Картар — творець.
кортика — назва місяця індійського календаря, від середини жовтня до середини листопада.
Картікея — букв.— "народжений від Кріттік", шести небесних дів, персоніфікованих як сузір'я Плеяд; епітет бога війни Сканди.
каурі — дрібна черепашка, використовується як розмінна монета.
каустхуба — чарівний камінь, що його Вішну носить на грудях.
Кешава — букв.— "волохатий", епітет бога Вішну.
кімарита — подія, що відбулася, повідомлення про подію.
"Кіратарджунія" — епічна поема, в основі сюжету якої лежить один з епізодів "Махабгарати", написав її поет Бгараві в VI ст.
кірати — назва стародавнього племені.
Крітанга — букв.— "той, що чинить кінець", епітет бога смерті.
Крішна — букв.— "чорний"; ім'я бога-пастуха, що вважається земним втіленням бога Вішну.
Кубера — бог багатства.
Курма — черепаха, одна з іпостасей Вішну.
Куру — стародавній цар, предок суперницьких родів Кауравів і Пандавів, розбрат яких ліг в основу сюжету великої індійської епопеї "Махабгарата".
кшапанака — буддійський або джайнський чернець.[378]
кшатрії — воїнський стан в давньоіндійському суспільстві.
Лакшмі — богиня щастя, багатства і краси.
Лінгам — філософ Шіви, об'єкт поклоніння.
лінгаят — член шіваїтської секти, об'єктом поклоніння якої є лінгам.
Мадана — букв.— "п'янкий", епітет бога кохання Ками.
Мадгу — ім'я асура, який хотів знищити Брахму.
Мадрі — ім'я другої дружини Панду, батька п'ятьох братів, героїв великої індійської епопеї "Махабгарата".
майна — індійський шпак.
майя — концепція ілюзорності світу і особливо земного життя.
макара — міфічна тварина, що живе у воді, здебільшого в океані, може ототожнюватися з крокодилом, дельфіном і т. п.
Малая — гірський хребет у Південній Індії, на верховинах якого росте багато сандала.
мангуста — звірок, що його індійці часто тримають у своїх домівках для захисту від змій.
Мандгата — легендарний цар; його ім'я часто вживають у виразах, подібних до нашого — "За царя Гороха".
мантри — магічні формули, заклинання.
Ману — один з прародителів, іменем якого названо давній звід звичаєвого права "Закони Ману".
Марути — ведичні боги вітру й бурі, друзі й союзники Індри.
матангі — жінка з племені матангів, які, подібно до чандалів, стояли на дуже низькому кастовому рівні.
Махакала — букв.— "великий час", іпостась Шіви у вигляді всепоглинаючого часу.
Махашвара — букв.— "великий бог", епітет Шіви.
Махілароп'я — стародавнє місто в Південній Індії.
млечхи — варвари.
Муладева — популярний фольклорний герой, ловкач і хитрун.
Намучі — асур, який сперечався з Індрою за владу. Індра обіцяв, що не вб'є Намучі ні вдень, ні вночі, ні мокрою, ні сухою зброєю, але, вибравши момент у присмерку, тобто ні вдень, ні [379] вночі, він убив його палицею, покритою морською піною, тобто ні мокрою, ні сухою.
Нанда — назва династії, що правила в царстві Магадга з 364 по 334 р. до н. є.
Нарада — мудрець, автор кількох гімнів "Рігведи". В індійській міфології нерідко відігравав роль посередника поміж богами та людьми.
Нараяна — букв.— "той, що рухається на водах", епітет, застосовуваний і до Брахми, який народився в лотосі, і до Вішну, що лежить на змієві Шеші посеред океану.
Нахуша — батько царя Яяті, перетворений прокляттям мудреця Агастьї на змія; йому приписують створення першого театру на землі.
Нищитель перепон — епітет бога Ганеші.
нірвана — буддійське вчення про досягнення віруючим найвищого стану, коли він звільняється від усіх земних пристрастей і страждань.
Нітішастра -твори про політику і житейську мудрість.
ньягродга — фігова пальма.
пандави — п'ятеро братів, героїв великої індійської епопеї "Махабгарата".
пандит — учений.
Паніні — великий індійський учений-граматист і поет, приблизно 2-1 ст. ст. до н. є.
Панчатантрака — одна з назв "Панчатантри".
Парашара — автор зводу законів, т. з. "Парашарасмрити".
Парваті — дружина бога Шіви, букв.— "гірська".
Парджанья — бог грози й бурі.
паривраджака — прочанин, паломник.
париджата -дерево в раю Індри; вважалося, що в того, хто сидить під ним, зникають усі турботи.
Патала — підземне царство.
патола — рід вибивної тканини.
Пауластья — одне з імен ракшаса Равани, ворога Рами, героя великої індійської епопеї "Рамаяна".
Пінгала — автор трактату про віршування, приблизно 2 ст. до н. є.
піппал — вічнозелене, високе дерево з розкішною кроною і великими жовтими чи рожевими квітами, схожими на дзвоники.
пішачі — в народних повір'ях — злі духи, рід демонів; духи убивць.[380]
побажай-дерево — одне з дерев, що ростуть у раю Індри, кальпаврикша.
Повелитель вод — епітет Океану.
Повелитель дня — Сонце.
Повелитель ночі — епітет Місяця.
Повелитель прикрашених
каптуром — тобто Шеша, повелитель зміїв.
прадештар — розпорядник, церемоніймейстер.
пралая — кінець світу, космічна катастрофа, коли, начебто, увесь світ буде знищено вогнем і водою, на небі зійдуть дванадцять сонць, потім їх обляжуть хмари, що метатимуть вогонь.