С. 416. Спи мирно, Річмонде... Живи й цвіти,— велять Едварда діти.— Змушуючи і вбитих принців молитися за перемогу Річмонда, Шекспір тим самим доводить до кульмінації апологію засновника династії Тюдорів, представляючи його як виразника загальнонаціональних інтересів, миротворця Англії.
С. 421. Дармоїд нікчемний, Що вигріла моя в Бретані мати...— Насправді Річмонда утримував герцог Бургундії; слово "мати" — наслідок друкарської помилки у другому виданні хроніки Голіншеда (mother замість brother), яким користувався Шекспір.