Вони внесли тіло до каюти і закрили двері. Ґордон схилився над ним. Череп був роздроблений.
– Мертвий, – швидко сказав він Ліанні, – ось він, мій шанс!
Він почав здирати з офіцера одяг. Вона подалася до нього.
– Зарт, що ви будете зробити?
– Десь поблизу корабель Імперії, – сказав Ґордон. – Якщо я зіпсую затемнення, патруль виявить і захопить нас.
– Скоріше розірве на шматки, – застерегла Ліанна. Він глянув їй у вічі.
– Знаю. Але я готовий ризикнути, якщо згодні і ви. Її сірі очі спалахнули.
– Так, Зарте! Зараз вирішується майбутнє всієї Галактики!
– Залишайтеся тут, – наказав він. – Я одягну мундир і шолом цього хлопця, це дасть мені деякі можливості.
Він насилу натягнув на себе чорний мундир вбитого, насунув шолом. Сунув атомний пістолет до кобури та вислизнув у коридор.
Затемнення ще діяло, і "Дендра" обережно переміщалася в створеному нею мороці. Ґордон попрямував до кормової частини корабля.
За минулі дні він уже переконався, що звук генераторів затемнення йде з нижньої палуби на кормі, і поспішив зараз у напрямку цього гучного вереску. Коридор був порожнім. На час затемнення екіпаж займав місця за бойовим розкладом.
Ґордон досяг кінця коридору і, поспішаючи, спустився по вузькому трапу. На нижній палубі було темно, всі двері відчинені навстіж. Він заглянув до великої кімнати з генераторами руху. Офіцери стояли біля панелей управління, інші солдати слідкували за показаннями приладів.
Один з офіцерів побачив Ґордона, який проходив повз двері.
Однак мундир і шолом, мабуть, заспокоїли хмарника.
"Зрозуміло, – подумав Ґордон. – Охоронець, якого я вбив, повинен був повернутися, замкнувши нас у каютах".
Він уже наблизився до джерела гучного вереску. Генератори затемнення розташовувалися безпосередньо перед головним машинним відділенням, і двері в це приміщення теж були відкриті. Ґордон вийняв атомний пістолет і ступив на поріг. Він оглянув велику кімнату, звідки йшов цей пронизливий звук. Уздовж однієї зі стін тягнулася панель з величезними електронними лампами, які пульсували білим світлом.
У кімнаті було два офіцери і чотири солдати. Один з офіцерів відвернувся від панелі з перемикачами, щоб віддати наказ, і побачив у дверях напружене обличчя Ґордона.
– Зарт Арн! – вигукнув він, хапаючись за атомну рушницю. – Бережіться!
Ґордон натиснув на спуск. Він вперше користувався такою зброєю, тож відсутність досвіду підвела його. Він цілився у електронні лампи, але з незвички пістолет підстрибнув у руці, і куля обпекла стелю. Ґордон впав на підлогу. Куля з рушниці офіцера вдарила в одвірок у нього над головою, і той миттєво спалахнув.
– Загальна тривога! – закричав офіцер. – Давайте…
Ґордон у цей момент знову спустив курок. Цього разу він опустив приціл, і атомна куля вибухнула серед гігантських ламп.
У приміщенні здійнялося грибом електричне полум'я. Двоє солдатів і офіцер закричали, коли скажений фіолетовий вогонь охопив їх. Офіцер з рушницею обернувся, і Ґордон негайно вистрілив у нього, а потім у найближчий кожух.
Гігантські лампи все ще лопалися, кімната перетворилася на вогняне пекло. Двоє солдатів, з жахливим криками, захиталися у фіолетовому полум'ї.
Ґордон відступив до коридору. Він захоплено закричав, коли тьма за ілюмінаторами змінилася раптом ясним зоряним небом.
– Екран вийшов з ладу! – закричав голос у динаміках. – Приготуватися до бою!
Пронизливо задзвеніли дзвони. Ґордон почув тупіт хмарників, які кинулися з верхньої палуби до генераторів затемнення.
Аварія в Галактиці
У кінці коридору з'явилися солдати Ліґи. Ґордон знав, що гра його скінчилася, проте націлив на них свій атомний пістолет. Напівтемряву розірвали спалахи, кілька людей впало. Але пістолет замовк, заряд його вичерпався. Солдати кинулися до Ґордона.І тут це сталося! Корпус "Дендри" пронизала вібрація. Небо за ілюмінаторами ніби запалало.
– Імперський корабель помітив нас і обстрілює! – дико крикнув голос у динаміках. – Влучання у корпус!
До тріску обшивки і кріплень додався пронизливий свист повітря, яке виходило назовні. Потім пролунали швидкі клацання, це автоматично зводилися перегородки.
Коридор, у якому стояв Ґордон, раптом перегородила непроникна стіна. Вона відрізала Ґордона від нападників.
– Всі по місцях! Вдягнути скафандри! – прозвучала у гучномовцях команда Дерк Ундіса. – Ми повинні битися з цим імперським крейсером!
Лунали дзвони, завивали сирени. Залпи бортових атомних гармат відгукувалися короткими поштовхами віддачі. Далеко у просторі, в неосяжній чорноті Ґордон побачив спалахи світла.
Дуель у космосі! Позбавлена захисного поля "Дендра", немов мішень, постала перед патрульним крейсером і той негайно відкрив вогонь. Але і вона не залишилася у боргу.
"Що з Ліанною? – подумав Ґордон. – Якщо її поранено…"
Він повернувся і видерся по трапу на середню палубу. У коридорі назустріч йому бігла Ліанна, бліда, але не спокійна.
– Я знайшла скафандри! – вигукнула вона. – Швидше, Зарте! Корабель може розвалитися будь-якої хвилини!
Скафандри висіли у одній із шаф, розподілених по всіх стратегічно важливих точках корабля. Ґордон і Ліанна повернулися до каюти і квапливо натягнули скафандри – металізовані, з круглими прозорими шоломами. Подача кисню включалася автоматично. У радіофоні пролунав голос Ліанни:
– Здається, патруль збирається рознести нас на друзки!
Ґордон не відходив від ілюмінатора. "Дендра" безперервно маневрувала на великій швидкості, виходячи з-під ударів, і одночасно відстрілювалась. Далеко у просторі спалахували і згасали крихітні світлові точки. Дистанція була настільки величезною, що розриви атомних снарядів походили на уколи булавки.
Небо знову запалахкотіло сліпучим полум'ям – снаряд рвонув зовсім близько. "Дендра" здригнулася у беззвучних потоках енергії. Ґордона і Ліанну кинуло на підлогу. Гул маршових турбін помітно впав. Знову заклацали автоматичні переборки.
– Пробоїна у машинному відділенні! – закричав хтось у радіофон. – Працюють тільки два генератора!
– Триматися! – відповів рішучий голос ДеркУндіса. – Зараз ми знищимо цей імперський крейсер своєю новою зброєю…
Новою зброєю? Ґордон згадав слова Шорр Кана про нову секретну зброю, проти якої немає захисту.
– Ліанно, їм тепер не до нас! – вигукнув він. – Ось наш шанс до втечі! Якщо ми захопимо рятувальну шлюпку, то зможемо дістатися до цього крейсера! Ліанна не вагалася.
– Я готова, Зарт!
– Ходімо, – наказав він. Вони довго бігли порожніми коридорами. "Дендру" сильно гойдало. Минули гарматну галерею. Одягнені у скафандри артилеристи були зайняті битвою і нічого не помітили. А ось і тупик – шлюз, що веде до однієї з прикріплених до корпусу рятувальних шлюпок. Ґордон взявся за рукоятки.
– Ліанно, як відкрити люк? Вона теж посмикала ручки – безрезультатно.
– Зарте, автоматичний замок заблоковано! Це означає, що шлюпка пошкоджена! Ґордон не дав розпачу охопити його.
– Нічого, знайдемо іншу! – впевнено сказав він.
"Дендру" гойдало, тріщали шпангоути і переборки. За бортом один за одним вибухали снаряди. І раптом у радіофоні пролунав гучний, тріумфуючий голос Дерк Ундіса.
– Наша зброя дістала їх! Всім бортом – вогонь! – І майже відразу почувся веселий вигук: – Є!
В ілюмінатор поруч зі шлюзом Ґордон побачив далеко у просторі яскравий спалах, схожий на нову зірку. Так, це була тепер не крихітна точка, а сліпуча зірка, яка одразу згасла.
– Вони знищили чимось імперський крейсер! – вигукнула Ліанна. Серце у Ґордона впало.
– Але ми ще можемо утікти, якщо дістанемося однієї з шлюпок.
Вони повернулись, щоб йти назад. Але у цей момент з бічного коридору вибігли два офіцера.
– Ось вони! – крикнув перший, хапаючись за атомний пістолет.
Ґордон кинувся назустріч. Корабель знову смикнуло, і вони покотилися по підлозі, вириваючи один у одного зброю.
Потім Ґордон почув нові голоси і відчув на собі безліч рук. Його вирвали з рук противника і грубо поставили на ноги. Задихаючись. Ґордон побачив Ліанну, оточену десятком хмарників. Ними командував Дерк Ундіс, обличчя якого за забралом шолома було скаженим.
– Зрадник! – проскреготав він. – Я попереджав Шорр Кана – не можна довіряти імператорському кодлу!
– До стінки обох! – крикнув хтось. – Через них нас ледь не відправили на той світ!
– Ні, – відрізав Дерк Ундіс. – З ними нехай розбирається вождь, коли ми повернемося до Хмари.
– Повернемося? – гірко заперечив інший офіцер. – "Дендра" покалічена, останні два генератори ледве дихають, рятувальні шлюпки пошкоджені. Ми не пройдемо і півдороги. Обличчя Дерк Ундіса не змінилося.
– Тоді нам потрібно сховатися, поки Шорр Кан не надішле рятувальний корабель. Ми викличемо його на шифрувальній хвилі і доповімо про те, що трапилося.
– Сховатися! – скрикнув офіцер. – Тут простір Імперії! Патрульний крейсер напевно повідомив про сутичку. Не мине й доби, як сектор кишітиме кораблями. Дерк Ундіс по-вовчому вишкірився.
– Знаю. Нам доведеться піти звідси. І я знаю, куди. – Він тицьнув у ілюмінатор на близьку мідного кольору зірку, яка жарко сяяла крізь вогняний серпанок туманності Оріона. – У цього сонця є планета, позначена на картах як безлюдна. Там ми сховаємося і викличемо допомогу. Прокляті імперські крейсери недовго будуть шукати нас, якщо ми залишимо розбитий корабель.
– Але на картах вказано, що система знаходиться у центрі пилового циклону! На двох турбінах туди не пробитися, – зауважив хмарник.
– Вихор понесе нас, – відповів Дерк Ундіс. – А для рятувального корабля він не перешкода. Йдемо туди на максимальній швидкості, яку зможуть дати генератори, енергію залишимо тільки для зв'язку з Талларною. Ми зможемо викликати її, лише коли будемо у безпеці на цій планеті, – Він додав, вказуючи на Ґордона і Ліанну: – Цих двох зв'язати і приставити до них людину, яка весь час буде тримати їх під прицілом. Виконуйте, Лінн Кайл!
Ґордона і Ліанну витягли до однієї з кают, стінки якої були сильно побиті під час битви. Там їх кинули у пружинні крісла. Прив'язали руки і ноги міцними пластиковими ременями. Потім офіцер пішов, залишивши з ними високого озброєного вартового.
Ґордону вдалося повернути своє крісло так, щоб бачити Ліанну.
– Я хотів як краще, – тихо сказав він. – Але все тільки зіпсував.
Вона відповіла відважною посмішкою крізь прозоре забрало шолому.
– Це було необхідно, Зарт.