Ми ж летимо туди на розвідку.
– На цій шкаралупі йти за межі Галактики? Ти що, з глузду з'їхав?
– Так, – підтвердив Шорр Кан, – Це найдивніша думка, яку я коли-небудь чув.
– Але ви ж самі це запропонували! – Обурився Хелл Беррел. – Це ваша ідея – відправитися у Магелланові Хмари і дізнатися на місці, що там готують Х'харни!
Обличчя Шорр Кана напружилося, як у людини, яка побувала в шоці.
– Це абсурд, але… Я пам'ятаю, що дійсно говорив це. – Як завжди у критичні хвилини, його риси загострилися, як лезо шаблі. – Скажіть, Хелл, чому ви вибрали для втечі саме цей корабель, корабель Х'харнів?
– Корабель вибирали ви, – втрутився Ґордон. – Ви заявили, що він швидше за інші.
– Точно, – розгублено вимовив Шорр Кан, – Так, але… Яким чином, Хелл, ви змусили корабель стартувати?
Тепер уже для Хелла Беррела настала черга розгубитися:
– Я… Мені… Я включав ці тумблери практично навмання.
– Навмання? – Глузливо повторив Шорр Кан.
– Ви пілот екстра-класу, Хелл. Ви вмієте чудово водити кораблі абсолютно незнайомої конструкції, – Знизивши голос, він повернувся до Ґордону: – Є лише одне пояснення того, що відбувається. Ми під контролем одного з Х'харнів.
Ґордон мимоволі здригнувся. Тіло покрилося холодним потом.
– Але… Ви ж самі говорили… Вони не здатні впливати на великій відстані.
– Саме так! – Шорр Кан перевів погляд на масивні металеві двері у задній стінці рубки. – Ми ще не все оглянули, чи не так?
Ґордон зрозумів і ефект від цього був як від потужного удару в сонячне сплетіння. Є багато ступенів страху, але та, яку він зазнав від згадки про Х'харна, була найсильнішою. Всепоглинаючий жах. У нього перехопило подих.
– Ви думаєте, один з них на борту?
– Так, – пошепки відповів Шорр Кан, – Бог знає, скільки цих маленьких монстрів живе у володіннях Сін Крівера, але мені здавалося, що на Аарі – тільки один. Той, якого ми вбили. Але тепер я пригадую, що Сін Крівер говорив про них у множині…
Ґордон і Беррел перезирнулися. Вони ще не забули того паралізуючого страху, який випробували при наближенні Суссюра.
Ґордон повернувся до Шорр Кана.
– Якщо хтось із Х'харнів знаходиться на борту корабля, – сказав колишній диктатор дивним голосом, – то його необхідно терміново відшукати і знищити.
І він різким, неприродним рухом оголив паралізатор. Ґордон кинувся на нього, повалив на підлогу, намагаючись вирвати зброю. Шорр Кан пручався як тигр. Обличчя його перетворилося на нерухому маску, погляд застиг.
– Допоможи мені, Хелл! – Крикнув Ґордон.
Той був уже поруч.
– Значить, він все-таки зрадник? Я так і думав, що йому не можна довіряти.
– Та ні! Поглянь на його обличчя – ним керує Х'харн…
Хелл Беррел насилу, по одному, розігнув пальці, які судорожно стислися навколо рукоятки зброї. Щойно вона опинилася у руках антаресця, Шорр Кан спокійно звалився на підлогу. Деякий час він був нерухомий, потім відкрив очі.
– Що це було? Я відчув…
Але Ґордон не став нічого пояснювати. Він вирвав паралізатор з рук здивованого Хелла, блискавично від'єднав батарею і повернув апарат товаришеві.
– Тримай! Батарея буде у мене. Тепер ніхто з нас не зможе скористатися цією штукою, якщо Х'харн візьме контроль над… Закінчити фразу він не встиг. В голові раптом вибухнула льодова чорна куля, паралізуючу дію якої він вже пізнав на Тейні. Ніякого захисту не існувало, боротьба була марною. Це було схоже на смерть. Ні – це і була смерть… Ґордон прийшов у себе так само раптово. Він лежав на підлозі, і руки його стискали горло Шорр Кана – з такою силою, що пальці хрустіли. Хелл Беррел марно намагався відірвати його від жертви.
– Облиш! – Кричав він. – Залиш його, або я тебе оглушу!
Ґордон насилу випростав занімілі від дикої напруги пальці. Шорр Кан, хапаючи повітря широко розкритим ротом, відсунувся.
– Нічого, я вже в нормі… – пробурмотів Ґордон, намагаючись піднятися. Однак антаресець зупинив цей рух на самому початку, з величезною силою вдаривши його коліном у поперек. Ґордон повалився і вдарився головою об високий сталевий поріг. Х'харн знову змінив свою жертву. З обличчям, схожим на африканську маску, – Хелл Беррел кинувся на Шорр Кана з очевидним наміром вбити його на місці. Але тому вдалося ухилитися, і тут на допомогу прийшов Ґордон. Удвох вони притиснули Хелла до підлоги. Він відчайдушно чинив опір, потім тіло його розслабилося, у очах з'явився вираз жаху.
– Тепер це був я?
Ґордон мовчки кивнув. Антаресець сів, обхопивши голову руками.
– Якого біса він просто не вб'є нас?
– Він не може, – відповів Шорр Кан. – Звичайно, Х'харн здатний позбавити нас розуму, одного за іншим, проте його навряд чи надихає перспектива залишитися на кораблі у компанії трьох ідіотів, – Він знову подивився на двері, які відділяли їх від кормової частини, – Але і підійти до нього нам ніколи не вдасться… Ґордон дивився на екран переднього виду. Корабель із запаморочливою швидкістю мчав по найнебезпечнішим ділянкам Межі, густо заповненим сліпучим сонцями, мертвими зірками, астероїдами, осколками планет. Зрозуміло, Шорр Кан правий, але… Підкоряючись раптовому імпульсу, не даючи собі ні секунди на роздуми, Ґордон кинувся до пульта управління і став натискати кнопки і клавіші, перемикати тумблери, смикати за важелі. І корабель немов оскаженів.
Курс безладно змінювався, корабель кидало з боку в бік, щомиті загрожуючи розплющити об якусь з кам'яних брил, які пролітали поряд. Хелл Беррел і Шорр Кан каталися по рубці, страшенно лаючись.
На Х'харна, який ховався у кормових відсіках, тряска, очевидно, теж сильно подіяла. Принаймні, він не робив ніяких спроб втрутитися.
– Ти з глузду з'їхав? – скажено закричав Хелл Беррел. – Ти що, хочеш нас прикінчити?! Прибери лапи з пульта!..
– Це наш єдиний шанс! Потрібно налякати чудовисько. Ідіть сюди і робіть як я! Воно не здатне контролювати трьох одночасно!
Подивившись на екран, Хелл Беррел побачив божевільний танець зірок.
– Зараз ми вріжемося! Це самогубство!
Але Шорр Кан вже зрозумів задум Ґордона і підштовхнув антаресця до пульта.
– Вперед, друже! Розрегулюйте все це до бісової матері!
Занадто здивований, щоб роздумувати про наслідки, Хелл підкорився. Тепер вже втрьох вони знущалися над пультом. Скажений танець корабля став ще більш швидким і хаотичним. Гравітаційний захист оберігав тіла людей від різких поштовхів прискорення, однак проти запаморочення був безсилим.
– Гей, ти! – 3 останніх сил закричав Ґордон. – Думаю, ти мене розумієш. Якщо ми зараз розіб'ємося, ти помреш разом з нами. А якщо спробуєш узяти одного з нас під контроль, я тобі гарантую невелику ката…
Він чекав нового льодового вибуху у свідомості, але марно. Замість цього відчув, як у мозок до нього обережно вповзають телепатичні щупальця – холодні, чужі та перелякані.
"Припиніть! – Телепатично відповів зі свого укриття Х'харн. – Якщо ви будете продовжувати, я не витримаю. Зупиніться!"
2
На лобі Ґордона виступили великі краплі поту. На екрані з жахливою швидкістю росла безформна хмара, яка складалася з космічного пилу та кам'яних уламків. Він прибрав руки з пульта управління.
– Нехай буде так, – звернувся він до своїх товаришів. – Але приготуйтеся почати все спочатку.
Очевидно, Х'харн бачив події очима людей. У свідомість Ґордона проникла його тривожна думка:
"Повертайте, або ми пропали".
– Куди? – Огризнувся Ґордон. – До ваших Магелланових Хмар? І не подумаю.
"Так, мені треба туди повернутися, – було нове уявне послання. – Але ми можемо домовитися".
– Яким чином?
"Ви приземлитеся на розташованій поблизу безлюдній планеті і залишите корабель".
Ґордон запитально подивився на своїх супутників.
– Я вловив його пропозицію, – відгукнувся Шорр Кан, – Ти теж, Хелл? Боюся, вона нам нічого не дає. Що як йому заманеться знову зайнятися своїми іграми?
"Ні", – жваво заперечив Х'харн.
Ґордон вагався. Втім, йому не було чого більше запропонувати. Унікальна ситуація! Вони замкнені у кораблі, під владою телепатичної сили ворога, який, проте, здатний контролювати одночасно лише одного або двох з них… У голові народилася нова ідея, але він поспішно її придушив. Не можна зараз думати про це. Не можна. Він знову подивився на товаришів.
– Я вважаю, варто ризикнути.
"От і добре, – одразу ж відгукнулася чужа нетерпляча думка. Мабуть, занадто нетерпляча. – Я розповім вашому колезі, куди летіти".
– Яким чином? – Засумнівався Ґордон. – Знову підкоривши його свідомість? Ні, діла не буде.
"А що ж робити?"
– Пояснити телепатично Хеллу все, але при повній свідомості. І нехай повторює вголос. Якщо побачимо, що він собою не володіє, ми знову зробимо цю штуку з пультом. І будь-що-будь, хоч катастрофа. На цей раз відповіді не було довго. Хелл Беррел зі страхом дивився у екран переднього огляду. Вони перебували вже у небезпечній близькості від космічного хмари. Якщо Х'харн найближчим часом не прийме рішення, все буде скінчено. Так подумав Ґордон, і Х'харн, очевидно, перехопив цю тривожну думку.
"Я згоден. Але ваш колега повинен негайно змінити курс".
Хелл Беррел опустився у крісло між Ґордоном і Шорр Каном. Вони напружено вдивлялися у його обличчя, побоюючись побачити в ньому що-небудь незвичайне.
– Він стверджує, що ось це – головний контроль бічної тяги, – промовив Хелл, кладучи долоню на маленьку нікельовану рукоятку. – Поворот на п'ятдесят градусів. Сім поділок ліворуч. Гігантські пилові щупальця зникли з поля зору.
– Це – управління на зеніт і надир. – Хелл Беррел торкнувся іншого важеля.
На екрані мелькали сузір'я. Все з тієї ж фантастичною швидкістю, з якою раніше не переміщався ніхто у всій Галактиці, корабель мчав крізь зоряні джунглі, поступово відхиляючись до зеніту.
Напруга ставала нестерпним. Ґордон підозрював, що Х'харн постарається не упустити шанс, що він готує якусь пастку, яка закриється відразу після посадки. "Не смій думати про це, – повторював він собі. – Стеж за особою і діями Хелла". На оглядовому екрані повільно ріс жовтий диск незнайомого світила. Незабаром стали помітні і планети. Одна з них ставала все більше і більше.
– Вона? – Запитав Ґордон.
"Так", – подумки підтвердив Х'харн. А Хелл продовжував голосно повторювати його нечутні розпорядження:
– Контроль гальмування… Дві поділки…
Ґордон не зводив з нього очей.