Зоряні королі

Вона вселяла надію, що його невиразна схема може спрацювати. Але потрібно бути вкрай обережним! Ґордон з тремтінням зрозумів, що йде по самому краю прірви.

Приватні покої Шорр Кана були настільки ж невибагливі, як і його кабінет. Кілька жорстких стільців, гола підлога, у сусідній кімнаті незручне на вид ліжко.

Дерк Ундіс залишився за дверима. Коли Ґордон озирнувся, глузлива посмішка Шорр Кана повернулася.

– Жалюгідне лігво для повелителя Хмари, так? – сказав він. – Але на підданих це справляє належне враження. Бачите, я підійняв їх на війну з Імперією, щоразу підкреслюючи бідність наших світів, труднощі нашого життя. Я не маю права оточувати себе комфортом. Він вказав Ґордону на стілець і сів сам.

– Все-таки неймовірно! Говорити з прибульцем із далекого минулого. Яким же він був, ваш час, коли ніхто ще не залишав маленької Землі? Ґордон знизав плечима.

– По суті, різниці мало. Ті ж війни та конфлікти. Люди не дуже змінюються. Вождь Ліґи розуміюче кивнув:

– Натовп завжди залишається натовпом. Кілька мільйонів людей, які зійшлися врукопашну на вашій старій планеті, або тисячі зоряних світів, що йдуть один на одного у сучасній Галактиці… Одне і те ж. Ви подобаєтеся мені, Джон. Ви розумні та відважні. Оскільки ви розумні, то збагнете, що я не дозволю емоціям вплинути на мене. Але мої інтереси на мене впливають, і досить сильно. Я думаю, що ми будемо корисні один одному. – Він подався вперед. – Те, що ви самозванець, нікому, крім мене, не відомо. І отже, несуттєво. Для Галактики ви – Зарт Арн. І після перемоги Хмари я можу використовувати вас так само, як сподівався використовувати справжнього Зарт Арна.

Саме на це розраховував Джон Ґордон. Однак розіграв недовірливий подив.

– Тобто ви хочете зробити мене номінальним правителем Галактики?

– Чому б ні? – заперечив його співрозмовник. – Як наслідний принц Імперії, ви зможете заспокоювати хвилювання після того, як вона буде завойована. Звичайно, реальна влада збережеться за мною, як я і казав. – Він додав відверто: – По суті, ви для мене навіть більш зручний партнер, ніж справжній Зарт Арн. Він міг почати мені заважати. Але у вас немає вродженої лояльності до Імперії, і я не сумніваюся, що ви будете підтримувати мене з чистого інтересу.

Ґордон відчув спалах торжества. Як і було задумано, диктатор бачив у ньому лише безсовісного, честолюбного авантюриста.

– У вас буде все, що забажаєте! – підвищив голос Шори Кан. – Які запаморочливі перспективи! Багатство, влада, розкіш, загальне поклоніння! А поруч дружина – прекрасна принцеса Ліанна!..

Ґордон зобразив приголомшення, захоплений подив.

– Я – імператор Галактики? Я, Джон Ґордон? І раптом власний хитромудрий задум здався Ґордону безглуздим. Голос спокуси знову зашепотів у його вуха. Заради чого прикидатися? Адже те, про що говорить Шорр Кан, цілком реальне! Він стане, нехай номінально, верховним владикою Галактики, з усіма її мільйонами зірок і планет! Він, Джон Ґордон з Нью-Йорка! І головне – Ліанна завжди буде з ним.

Єдине, що потрібно, – приєднатися до Шорр Кана і перейти на бік Хмари. А чому б і ні? Хіба він присягав на вірність Імперії? Чому не подбати про себе самого заради такої влади і розкоші, про яку не мріяв ніхто за всю історію людства?

Таємниця Галактики

Жити брехнею! Вічно грати чужу роль іншого, пам'ятати про свою зраду і дивитися при цьому в очі коханій… Ні! Честь і гідність – не порожні слова. Для Шорр Кана – можливо, але він не Шорр Кан. Шорр Кан пильно стежив за ним.

– Ви, схоже, розгубилися, – сказав диктатор. – Даремно. Іншої такої можливості не буде. Ґордон зібрався з думками.

– Перед нами виникає безліч труднощів. Секрет Руйнівника, наприклад. Шорр Кан задумливо кивнув.

– Це найбільша проблема. А я так сподівався отримати його разом з Зарт Арном! – Він потиснув плечима. – Ну, тут вже нічого не зробиш. Зрештою обійдемося без Руйнівника. Корбуло зуміє перешкодити Джал Арну його застосувати.

– Тобто вбити Джал Арна, як він убив Арн Аббаса?

Хмарник кивнув.

– Корбуло зробить це напередодні нашого виступу. А потім його призначать одним з регентів при синові Джала. Тоді стане ще легше паралізувати оборону Імперії.

Ґордон зрозумів, що невдача Шорр Кана у отриманні секрету Руйнівника не зупинить атаки Хмари.

– Це ваші справи, – твердо заявив він. – Я думаю про свої. Ви хочете зробити мене імператором. Але без Руйнівника ваша Ліґа мене не прийме. Шорр Кан насупився.

– Не розумію.

– Хмарники, як і всі інші, хто вважає мене Зарт Арном, – пояснив Ґордон. – Вони запитають: "Раз він з нами, чому не ділиться таємницею?"

– Прокляття! – вилаявся диктатор. – Цей чортів Руйнівник заважає нам на кожному кроці.

– До речі, що воно таке? – запитав Ґордон. – Я змушений прикидатися знавцем, не маючи про нього жодної уяви.

– І ніхто не має, – помовчавши, відповів Шорр Кан. – Є легенда. Дві тисячі років тому прибульці з Магелланових хмар вторглися до Галактики. Захопили кілька планетних систем і готувалися розширити свої завоювання. Але великий імператор Бренн Бір – він же знаменитий учений – вдарив по ним якоюсь страшною зброєю. Переказ свідчить, що він знищив не тільки магелланійців, а й окуповані ними системи. Та що там – вся Галактика була під загрозою! Зброю, якою скористався Броні Бір, називають Руйнівником, про нього, на жаль ніхто нічого путнього не знає. Таємниця його відома лише членам королівського дому Імперії, але пам'ять про нього досі живе у Галактиці.

– Є можливість дізнатися цю таємницю, – зауважив Ґордон. Шорр Кан здивувався.

– Як? Джал Арн – єдиний, кому це відомо, а він поза нашої досяжності.

– Є ще одна людина, – сказав Ґордон. – Справжній Зарт Арн!

– Але ж він у далекому минулому, у вашому власному тілі… – Диктатор запнувся. – Здається, ви щось придумали. Кажіть!

Ґордон внутрішньо зібрався, намагаючись, щоб його слова звучали переконливо. Від того, як сприйме їх Шорр Кан, залежав його примарний, майже нереальний план втечі з Хмари.

– Зарт розповість все, що нам треба, – впевнено промовив він. – У лабораторії на Землі є прилади, за допомогою яких я можу зв'язатися з ним крізь час. Припустимо, я скажу: "Люди Шорр Кана тримають мене у полоні. Ціна моєї свободи та вашого повернення – інформація про Руйнівника". Як ви думаєте, що він зробить? Навряд чи йому захочеться залишитися у моєму часі та тілі до останніх днів. Адже тут його світ, на Трооні чекає жінка, яку він кохає… Він пожертвуємо всім, щоб повернутися.

Запала мовчанка. Шорр Кан задумливо дивився на нього, потім вигукнув:

– Клянуся Небом, це спрацює! Ми дійсно зможемо вивідати у нього таємницю! – Він запнувся і раптом запитав: – А що потім? Ви обміняєтеся з ним тілами? Ґордон засміявся:

– Хіба я схожий на повного дурня? Звісно, ні. Я просто перерву контакт. Нехай собі живе у моєму часі та тілі. Хороший подарунок, як ви вважаєте?

– Повторюю, Джон, ви справжній чоловік! – розреготався Шорр Кон і знову почав походжати по кімнаті. – Тільки як відвезти вас на Землю? У тих місцях повно імперських патрулів, а основна частина флоту крейсує біля Плеяд. Корбуло не зможе очистити цілий район, це викличе підозри, – Він помовчав, потім продовжував: – Єдиний вид корабля, у якого є шанс досягти Землі за цих умов, – крейсер-"привид". "Привиди" здатні прослизати у найнебезпечніших місцях, де не проб'ється навіть ескадра.

Ґордон, який не мав жодного уявлення про згаданий тип корабля, глянув спантеличено.

– "Привид"? Це що таке?

– Я й забув, що ви чужий у нашому світі, – сказав Шорр Кан. – "Привид" – це легкий крейсер, озброєний кількома дуже потужними атомними гарматами. Екрануюче поле робить його невидимим у просторі, відбиваючи всі світлові та радарні промені. Витрати енергії, щоправда, величезні, можна розраховувати максимум на 20–30 годин невидимості. Джон Ґордон розуміюче кивнув.

– Розумію. Схоже, це кращий спосіб досягти Землі.

– Вирішено, – продовжував Шорр Кан. – Корабель поведе Дерк Ундіс. Його люди цілком надійні.

Ґордон згадав презирливе обличчя, іскру торжества у очах офіцера. Очевидно, Дерк Ундіс його ненавидить. Провести стільки часу у товаристві цього фанатика…

– Але якщо Дерк Ундіс дізнається, що я не справжній Зарт Арн… – почав він.

– Цього не буде, – перервав його Шорр Кан. – Він знатиме тільки одне: що повинен ненадовго відвезти вас до лабораторії на Землі і потім доставити назад. Ґордон глянув на диктатора.

– Отже, я полечу під вартою? Ви мені не довіряєте?

– А чому я повинен вам довіряти? – весело заперечив Шорр Кан. – Я нікому не довіряю. Інша річ, що наші інтереси, схоже, збігаються… Але для гарантії з вами підуть Дерк Ундіс і ще кілька надійних людей.

Ґордон знову похолов від згадки, що веде свою небезпечну гру з людиною, настільки проникливою і досвідченою в інтригах, що успіх майже неможливий. Однак незворушно кивнув.

– Дякую за відвертість. Але і я не цілком покладаюся на ваше слово, тому нікуди не полечу без Ліанни. Шорр Кан, мабуть, щиро здивувався.

– Принцеса Фомальгаута? Ваша наречена? – В очах у нього промайнула іронічна усмішка. – То ось де ваше слабке місце, Джон!

– Я кохаю її і не збираюся залишати тут вам на забаву, – похмуро відповів Ґордон. Шорр Кан пирхнув.

– Заспокойтесь. Всі жінки для мене однакові. Ставити на карту справу заради якогось гарненького личка? Ні. Але якщо ви ревниві, нехай прогуляється, тільки як ви їй поясните? Не казати ж правду!

Ґордон вже подумав про це. Він сказав повільно:

– Я скажу, що ви нас відпустите в обмін на цінні наукові відомості, за якими ми і вирушаємо.

– Ось і чудово. – розуміюче кивнув Шорр Кан. – Я накажу негайно приготувати наш кращий "привид". Ви повинні бути готові до відльоту сьогодні вночі.

Ґордон піднявся.

– Я хотів би трохи відпочити. Таке відчуття, ніби мене пропустили через м'ясорубку.