ПРИМІТКИ ДО "ТІМОНА АФІНСЬКОГО"
С. 8. Тоді, як присвячу йому.— Поет сподівається, що Тімон оплатить витрати на видання книги, як тільки він йому присвятить її. За часів Шекспіра меценати звичайно винагороджували поетів за посвяту їм своїх творів.
C. 18. Ira furor brevis est.— Гнів — коротке божевілля. Афоризм давньоримського поета Горація.
С. 21. Амазонки — міфічний народ жінок-войовниць, який нібито населяв узбережжя Меотіди (Азовське море) та Малу Азію. Переносно: войовничі жінки або жінки-наїзниці.
С. 26. Фенікс — міфологічний птах, схожий на орла, з вогненно-червоним та золотавим пір'ям. Через кожні 500 років фенікс нібито спалює себе й народжується з попелу оновленим.
С. 27. Гей, Варроне, здрастуй! — Шекспір наділяє слуг іменами їхніх панів.
С. 29. "Корінф" — назва веселого закладу, що його утримує дружина блазня.
С. 32. Лакедемон — давньогрецьке місто і держава в південній частині Пелопоннесу, те саме, що Спарта.
С. 36. Солідар — вигадана Шекспіром назва афінської монети.
С. 41. Хто роздавав добро своє усім, Хай стереже тепер порожній дім.— Англійська реалія в тексті. За давнім англійським звичаєм, судові виконавці не мали права заарештувати боржника в його власному будинку, де він іноді й переховувався тривалий час. '
С. 46. Зала сенату.— Анахронізм у тексті. Сенат — давньоримська, а не афінська державна установа.
С. 47. А подвиги його в Лакедемоні, у Візантії? — Один з численних анахронізмів у тексті. Візантія (Візантійська імперія)-держава, що виникла в IV ст. під час розпаду Римської імперії в її східній частині і проіснувала до середини XV ст.
С. 51. Сьогодні страви однакові для всіх.— За часів Шекспіра гостям на званих обідах іноді подавали різні страви, залежно від рангу гостей.
С. 60. / стань чумою, Тією, що Юпітер насилає...— За давніми уявленнями несприятливе розташування планет (тут Юпітера) могло призвести до вибуху епідемій. Бо перса їх біленькі, що до себе З віконця загратовансго ваблять...— Анахронізм у тексті. Великі декольте на сукнях, трохи прикриті шнурівкою, входять у моду в XVI ст.
С. 61. Що згідно із оракулом двозначним...— Оракулом називали як саме пророкування, так і місце, де воно виголошувалось (наприклад, Дельфійський оракул). Оракули, що проказувались та витлумачувались жерцями, мали найчастіше алегорично-двозначний характер. Замощуйте свої покрівлі лисі Дарами мертвих, з шибениці знятих! — Тобто прикривайте свої лисі голови перуками. За часів Шекспіра перуки часто робили з волосся страчених на шибениці.
С. 63. / хробаків отруйливих безоких...-V давнину нешкідливих дощових хробаків помилково вважали отруйливими. Осяяним вогнем Гіперіона! — Тобто яскравим сонцем. Гіперіон — одне з імен давньогрецького бога сонця Геліоса.
С. 68. Був би ти єдиноріг, тебе згубили б гордість і шаленство...— Єдиноріг — казкова тварина. Ловили єдинорогів нібито так: мисливець ховався за деревом, і тоді розлютований звір вганяв ріг у стовбур дерева з такою силою, що вже не міг його висмикнути. Про властивості єдинорогів розповідається в популярній за часів Шекспіра "Природничій історії" давньоримського вченого Плінія (англійський переклад Голленда). Був би ти ведмідь, тебе забив би кінь.— Ще одне помилкове природниче уявлення давніх часів. Вважали, що коні та ведмеді ворогують між собою. Кінь, зустрівшися з ведмедем, нібито обов'язково вбиває його ударом копита. ...плями цієї спорідненості...— тобто плями на шкурі леопарда.
С. 69. О вічно юний, свіжий закоханче, Що теплим променем священний сніг Розтоплюєш на лоні у Діани! — Тобто золото здатне перебороти навіть цнотливість, міфологічним втіленням якої була богиня Діана. Нарікання на могутність золота, що спотворює людину, досить часто зустрічаються у творах Шекспіра. Див., напр., монолог Ромео ("Ромео і Джульєтта". V, 1).
С. 71. Океан так само Не менший злодій: вал його хибкий В сльозах солоних місяць розчиняє.— За давніми науковими уявленнями, місяць під впливом моря вкривається солоною росою, яка потім знову падає в море і робить його солоним.
С. 86. "Віддавши душу жалюгідну..." — Перші два рядки відповідають епітафії Тімона, як її подає Плутарх. Третій та четвертий належать, певно, поетові Каллімаху (III ст. до н. є.).