Загинуло б воно, коли б не доктор,
Що в нагороду перстень попросив.
Тепер душею можу поручитись,
Що чоловік ваш клятви не порушить.
П о р ц і я
Тоді скажіть йому, як поручитель,
Щоб жінчин перстень краще він беріг.
(Віддає Антоніо перстень.)
А н т о н і о
(передаючи перстень Бассаніо)
Бассаніо, візьми і бережи.
Б а с с а н і о
О Боже! Це ж той перстень, що віддав я
Судді!
П о р ц і я
Він повернув його мені.
Бассаніо, пробач. За це з ним ліжко
Цієї ночі поділяла я.
Н е р і с с а
І ти пробач, мій милий Граціано,
Суддівський писар, хлопець недорослий,
За перстень цей зі мною переспав.
(Віддає перстень Граціано.)
Г р а ц і а н о
Хіба дороги лагодять улітку,
Коли вони в порядку? Як же так?!
Не заслуживши роги, їх носити!
П о р ц і я
Облиште грубість. Вас це здивувало?
Ось лист, ви почитайте на дозвіллі.
Із Падуї цей лист. Його прислав
Белларіо; дізнаєтесь із нього,
Що Порція за доктора була,
А писарем його була Нерісса.
Підтвердить вам Лоренцо, що за вами
Помчали ми і тільки-но вернулись;
І в дім ще не заходили. – Для вас,
Антоніо, є в мене у запасі
Такі звістки, яких не ждали ви.
Ось інший лист, і пишеться у ньому,
Що повернулись з плавання у гавань
Три ваші кораблі із вантажем.
Мені цей лист дістався випадково,
Та й не важливо – як.
А н т о н і о
Я занімів!
Б а с с а н і о
Ти доктором була – і не впізнав я?
Г р а ц і а н о
Ти – писар, що мені наставив роги?
Н е р і с с а
Я писар, та не міг я це зробити,
Оскільки чоловіком ще не став.
Б а с с а н і о
Ну, докторе, зі мною будеш спати.
З дружиною ж, як я відсутній, спи.
А н т о н і о
Синьйоро, врятували ви мене
І кошти для життя подарували.
Тут пишуть: повернулись кораблі.
П о р ц і я
А вас, Лоренцо, писар мій потішить.
Н е р і с с а
Так, і за це я плати не візьму.
Вам з Джессікою вашою вручаю
Цей дарчий лист, яким усе майно
Вам жид заповідає після смерті.
Л о р е н ц о
Ви манною небесною, синьйори,
Обсипали голодних.
П о р ц і я
Ось вже й день.
Та, певне, ви подробніше хотіли б
Дізнатися про все. Ходімо в дім.
Там можете суворо допитати,
І чесно ми на все відповімо.
Г р а ц і а н о
Ну, то питання перше я задам.
Хай скаже під присягою Нерісса:
Чи писар хоче зачекати трішки,
Чи ми негайно підемо до ліжка?
Я день зробив би мороком нічним,
Щоб довше в ліжку я пробув із ним.
Як він завжди лежатиме під боком,
Не загублю я перстень ненароком.
Ідуть геть.
Переклав Олександр Грязнов.