Пан гадатиме, що ти виїхав, тільки тримайся якомога далі від його очей, я беруся його втішити, як скінчиться свято.
Керубіно. Але Фаншетта не знає своєї ролі!
Базиль. Якого ж ви біса вчили її ті вісім днів, які ви її не покидали?
Фігаро. Тобі сьогодні нічого робити, то ж дай їй урок.
Базиль. Бережіться, молодче, бережіться! Батько не в захваті від ваших занять: дочка побита. Вона не вчиться з вами: Керубіно, Керубіно, ви їй завдаєте лиха! Ходив глек по воду...
Фігаро. Ах, от і наш дурень пішов сипати своїми старими приказками! Ну, педанте, що каже народна мудрість: ходитиме глек по воду, аж поки...
Базиль. Буде повний.
Фігаро (відходячи). Не такий уже дурень, не такий уже дурень!
ДІЯ ДРУГА
Сцена являє собою пишний спальний покій; важке ліжко в алькові, естрада спереду. Вхідні двері відчиняються й зачиняються в третій кулісі з правого боку; двері туалетної кімнати графині в першій кулісі ліворуч. Двері в глибині ведуть до жінок. Вікно відчиняється з другого боку.
СЦЕНА І
Сюзанна, графиня входять через двері справа.
Графиня (кидається в глибоке крісло). Зачини двері, Сюзанно, і розкажи мені все в подробицях.
Сюзанна. Я нічого не втаїла від вас, пані.
Графиня. Як, Сюзон, він хотів тебе звести?
С ю з а н н а. Ні, не те. Вельможний пан не завдасть собі такого клопоту з покоївкою. Він хотів мене купити.
Графиня. І малий паж був при тому?
Сюзанна. Тобто схований за великим кріслом; він приходив просити мене поклопотатися за його пробачення.
Графиня. Чому ж він не звернувся просто до мене? Хіба я б відмовила, Сюзон?
Сюзанна. Яй казала так: але він так не хотів виїжджати і особливо покидати пані! "Ах, Сюзон, яка вона шляхетна й гарна, але яка вона поважна!"
Графиня. Хіба я справді маю такий вигляд, Сюзон? Я ж завжди була його покровителькою.
Сюзанна. Потім він побачив вашу нічну стрічку у мене в руках; він на неї накинувся...
Графиня (усміхаючись). Мою стрічку?.. Яке дитинство!
Сюзанна. Я хотіла її відібрати, але пані, він був як лев: очі в нього блищали... "Ти відбереш її тільки з моїм життям", — казав він, напружуючи свій м'який, ніжний голосок.
Графиня (мрійно). Ну, й що, Сюзон?
Сюзанна. Ну, то й що, пані? Чи можна вгамувати це бісеня! Йому всюди ввижається "моя хрещена матір". І тому що він не насмілився б навіть поцілувати вашу сукню, пані, то він усе хоче цілувати мене.
Графиня (мрійно). Годі... годі про ці дурниці. Що ж урешті, моя бідна Сюзанно, мій чоловік сказав тобі?..
Сюзанна. Що коли я не схочу його вислухати, він буде на боці Марселіни.
Графиня (встає й ходить, активно обмахуючись віялом). Він мене зовсім не любить.
Сюзанна. А чому ж такий ревнивий?
Г р а ф и н я. Як усі чоловіки, люба! Тільки через гонор: Ах, я його надто кохала! Я втомила його своїм пестуванням, набридла своїм коханням, оце єдина моя кривда проти нього. Але я розумію, що це чесне визнання не повинне тобі пошкодити, і ти вийдеш за Фігаро. Тільки він може в тому нам допомогти. Чи він прийде?
Сюзанна. Як тільки побачить, що граф вибрався на полювання.
Графиня (обмахуючись віялом). Відчини трохи вікно в сад. Тут так душно!
С ю з а н н а. Це тому, що пані говорить і ходить швидко.
(Іде відчинити вікно в глибині.)
Графиня (довго мріючи). Якби він не уникав мене раз у раз... Чоловіки дуже лихі!
Сюзанна (кричить від вікна). Ах! Онде пан іде верхи через сад, а за ним Педрильйо, і два, три, чотири хорти.
Графиня. Ми маємо досить часу. (Сідає.) Сюзон, хтось стукає.
Сюзанна (біжить відчинити двері, приспівуючи). Ах, це мій Фігаро! Ах, це мій Фігаро!
СЦЕНА II Фігаро, Сюзанна, графиня (сидить).
Сюзанна. Дорогий друже! Іди швидше. Пані в нетерплячці!..
Фігаро. А ти, Сюзанночко? У пані нема підстав для тривоги. До діла, про що йдеться? Нічого особливого. Пан граф має ось цю нашу молоду жінку за чудову, він хоче зробити з неї свою коханку — все це природна річ.
Сюзанна. Природна?
Фігаро. Далі, він мене призначив кур'єром для депеш, а Сюзанну радником посольства. У цьому нема безглуздя. С ю з а н н а. Ти перестанеш?
Ф і г ар о. А оскільки Сюзанна, моя, наречена, не приймає цього призначення, він хоче допомогти планам Марселіни; що може бути простіше? Мститися тим, хто шкодить нашим намірам, перевертаючи їхні, — це те, що робить кожен, те, що ми самі маємо робити. Ну от це й усе!
Г р а ф и н я. Чи можете ви, Фігаро, трактувати так легко план, що всім нам коштує щастя?
Фігаро. Хто каже це, пані?
Сюзанна. Замість засмутитися нашою журбою...
Фігаро Чи не досить того, що я нею клопочуся? Отже, щоб робити так само методично, як він, треба остудити спершу його запал щодо нашої власності, внести занепокоєння і в його голову з приводу його власності.
Графиня. Добре сказано. Але як?
Фігаро. Це вже зроблено, пані. Фальшивий наклеп на вас...
Графиня. На мене! Вам завертається голова!
Фігаро. О, це йому вона повинна завернутися!
Графиня. Такий ревнивий чоловік!..
Фігаро. Тим краще. Щоб використати людей такої вдачі, треба тільки підігнати їм кров; це те, що добре вміють робити жінки! Потім тримають їх розпаленими гнівом, далі легенька інтрига — і ведуть їх куди хочуть за ніс: хоч у Гуадалківир. Я передав Базилеві іншою особою анонімну записку, де його вельможність повідомляється, що якийсь молодець шукатиме нагоди побачитися з вами сьогодні під час балу.
Графиня. І ви так граєтеся честю порядної жінки?..
Фігаро. Мало таких, пані, з ким би я відважився на це: бо боявся б натрапити на правду.
Г р а ф и н я. То треба буде ще вам дякувати?
Фігаро. Але скажіть, чи не чудесна річ — покраяти йому день на шматки таким чином, щоб він проходив у прокляттях за свою даму в той час, коли розраховував на втіху з моєю дружиною? Він уже тепер цілком збитий з пантелику. Чи гнатися йому за цією? Чи пильнувати ту? У своєму замішанні думок він заганяє на рівнині безвинного зайця. Година шлюбу приходить, а він на чатах, він нічого не зможе зробити проти і ніколи не зважиться зашкодити нашому шлюбові перед пані графинею.
Сюзанна. Ні, але мудра Марселіна наважиться.
Фігаро. Бррр! Це мене турбує дуже, далебі! Перекажи панові, що вийдеш смерком у садок.
С ю з а н н а. Ти розраховуєш на це?
Фігаро. О, до лиха! Слухайте: люди, які не хочуть нічого робити з нічого, не досягають нічого і до нічого не варті. От моє слово.
Сюзанна. Воно миле!
Графиня. Як його ідея. Ви згодитеся, щоб вона туди вийшла?
Фігаро. Зовсім ні. Я дам надягнути на кого-небудь сукню Сюзанни. Як застанемо його на побаченні, то чи зможе граф виправдатися?
Сюзанна. А хто візьме мою сукню?
Фігаро. Керубіно.
Графиня. Він виїхав.
Фігаро. Ні, не для мене. Чи даєте мені волю робити так, як знаю?
Сюзанна. На нього можна покластися, коли доводиться вести інтригу.
Фігаро. Дві, три, чотири відразу, дуже заплутані, що перехрещуються. Я народився для того, щоб бути при дворі.
Сюзанна. Кажуть, що це тяжке ремесло!
Фігаро. Отримувати, брати і просити — от уся таємниця в трьох словах.
Графиня. Він такий впевнений, що врешті і я переймаюся нею.
Фігаро. Це мій намір.
С ю з а н н а. То ти сказав?
Фігаро. Що тим часом, як не буде пана, я вам пришлю Керубіно, причешіть його, одягніть; я його сховаю і навчу, а тоді, пане, ви поскачете. (Виходить.)
СЦЕНА III Сюзанна, графиня (сидить).
Графиня (тримаючи коробку з мушками). Боже мій, Сюзон, який я маю вигляд!.. Прийде той молодик.
Сюзанна. Пані хоче, щоб він так само замилувано на вас дивився?
Графиня (мріючи перед своїм люстерком). Я?.. Ти побачиш, як я його повчатиму за вчинене.
Сюзанна. Скажемо йому, щоб проспівав свій романс (кладе його їй на коліна).
Графиня. Але справді моє волосся зовсім розкуйовдилося...
Сюзанна (сміється). Я тільки підправлю ці два локони. Пані ще краще на нього нагримає.
Графиня (виходячи із задуми). Що ви там кажете, панно?
СЦЕНА IV
Керубіно (з засоромленим виглядом), Сюзанна, графиня (сидить).
Сюзанна. Увіходьте, пане офіцере, нас можна бачити.
Керубіно (наближається тремтячи). Ах, як мене засмучує це ім'я, пані! Воно мені нагадує, що треба покинути ці місця... хрещену матір таку... добру!..
Сюзанна. І таку гарну!
Керубіно (зітхаючи). Ах, так!
Сюзанна (передражнює його). "Ах, так!" Добрий хлопець! Із такими довгими лицемірними віями. Ну, гарна синя пташко, проспівайте пані романс.
Графиня (розгортає романс). А чий він?
Сюзанна. Бачите, як почервонів винуватець? Як маківка.
Керубіно. Хіба не вільно... Обожнювати?..
Сюзанна (показує йому кулак під ніс). Я скажу все, негідний!
Графиня. Що ж... він співатиме?
Керубіно. О, пані, я так боюсь!..
Сюзанна (сміючись). Ля, ля, ля, ля, ля... Співайте, раз пані того хоче, скромний авторе! Я приграватиму.
Графиня. Візьми мою гітару.
(Графиня сидить і тримає папір, щоб стежити за нотами. Сюзанна за її кріслом приграє, дивлячись у ноти через плече
графині. Малий паж перед нею, з опущеними очима.
Ця картина дуже нагадує чудовий естамп Ванлоо, "Бесіда іспанців".
Романс (на мотив "Мальбрук у похід зібрався"}
1-й куплет.
Знемігся вороненький; (Ой ниє, ниє так серденько!) Все полем я летів, Куди мій кінь хотів.
2-й куплет.
Куди мій кінь хотів; Сам, без товаришів. Я край води тихенько (Ой ниє, ниє так серденько!) В вижав хрещену маму, Журивсь і сльози лив.
3-й куплет.
Журивсь і сльози лив;
Потішитись не вмів.
її ім'я миленьке
(Ой ниє, ниє так серденько!)
На дубі накреслив.
Король тут проїздив.
4-й куплет.
Король тут проїздив; Багато з ним панів; Цариця ж так любенько (Ой ниє, ниє так серденько!) До мене каже: пажу! Хто так вас засмутив?
5-й куплет.
Хто так вас засмутив? Коли б нам хто повів! Кажу я покірненько: (Ой ниє, ниє так серденько!) Я мав хрещену неньку, Що дуже полюбив.
графиня зупиняє пажа, закриваючи ноти).
Графиня. Тут є наївність... Навіть почуття.
Сюзанна (кладе гітару на крісло). О, щодо почуття, то це такий хлопець, що... Ага, ось що, пане офіцере, чи казали вам, що, щоб підвеселити нашу вечірку, ми хочемо заздалегідь знати, чи підійде вам добре одна з моїх суконь.
Графиня. Я боюсь, що не підійде. Сюзанна (міряється з ним). Він мого зросту. Скиньмо спершу плащ (розстібає йому плащ). Графиня. А як хто увійде?
Сюзанна. Хіба ж ми робимо що лихе? Я замкну двері (біжить). Але слід подумати про головній убір. Графиня. На туалетному столику мій чепчик.
(Сюзанна входить у кабінет, двері якого з боку сцени.)
СЦЕНА V Керубіно, графиня (сидить).
Гр аф и ня.