Він згадав, як весь час терзав її і краяв їй серце; згадав її бліде, худеньке личко, але його майже і не мучили тепер оці спогади: він знав, якою безмірною любов'ю спокутує тепер усі її страждання.
Та й що таке ці всі, всі муки минулого! Все, навіть злочин його, навіть вирок і ув'язнення здавалися йому тепер, у першому пориві, чимсь далеким, дивним, що мовби навіть і не з ним трапилось. А втім, він не міг того вечора довго і весь час про щось думати, зосередитись на чомусь; та він нічого б і не розв'язав тепер свідомо; він тільки відчував. Замість діалектики настало життя, а у свідомості мало виникнути щось зовсім інше.
Під подушкою у нього лежало Євангеліє. Він узяв його машинально. Ця книга належала їй, була та сама, з якої вона читала йому про воскресіння Лазаря. В перші дні каторги він думав, що вона замучить його релігією, говоритиме з ним про Євангеліє і нав'язуватиме йому книги. Але, на великий його подив, вона й разу не заговорила про це, й разу навіть не запропонувала йому Євангелія. Він сам попросив його у неї незадовго до того, як захворів, і вона мовчки принесла йому книгу. Та він досі її не розкривав.
Він не розкрив її і тепер, але одна думка промайнула в нього: "Хіба можуть її переконання не бути тепер і моїми переконаннями? Її почуття, її прагнення, принаймні..."
Вона теж весь той день була схвильована, а вночі навіть знову захворіла. Але вона була така щаслива, що майже злякалася свого щастя. Сім років, тільки сім років! На початку свого щастя, іноді, вони обидва ладні були дивитись на ці сім років як на сім днів. Він навіть і не знав того, що нове життя не дурно ж йому дістанеться, що його ще треба дорого купити, заплатити за нього великим майбутнім подвигом...
Але тут уже починається нова історія, історія поступового оновлення людини, історія поступового переродження її, поступового переходу з одного світу в інший, знайомства з новою, досі зовсім невідомою дійсністю. Це могло б стати темою нової розповіді, — а цю розповідь нашу закінчено.
Пояснення
Частина 1
1-01
На початку липня, надзвичайно жаркої пори... — У вересні 1865 р. в листі до М. Каткова Достоєвський зазначив, що в "Злочині і карі" "дія сучасна, цього року". Літо 1865 р. в Петербурзі справді було надзвичайно спекотним. Столична газета "Голос" повідомляла: "Жара нестерпимая (сорок градусов на солнце, духота, зловоние с Фонтанки, каналов" (1865. 18 июля, № 196).
1-02
...наймав у пожильців... — Себто "свою" комірчину двічі бездомний Раскольников наймав у людей, які й самі наймали житло.
1-03
...в С-му провулку... до К-на мосту. — 1907 р. вдова письменника А. Г. Достоєвська розшифрувала деякі скорочення в тексті. Так, С-й провулок — це Столярний провулок, де мешкав сам Достоєвський під час створення роману, а К-н міст — Кокушкін міст через Єкатерининський канал (нині канал Грибоедова), поблизу Сінної площі.
1-04
...у дратівливому напруженні, схожому на іпохондрію. — Іпохондрія — хворобливий стан людини, що характеризується страхом за своє здоров'я й надмірним занепокоєнням.
1-05
Через близькість Сінної, велику кількість певного гитибу закладів... — Сінна площа на той час являла собою великий стихійний базар, навколо якого було багато таких "закладів", як найдешевші й найбрудніші доми розпусти.
1-06
У цих глибинних петербурзьких вулицях і провулках... — Тобто тих, які прилягали до центру міста (на відміну від окраїнних).
1-07
"Гей ти, німецький капелюшник! " Капелюх цей був високий, круглий, ціммерманівський ... — Ціммерман — відомий у Петербурзі власник капелюшної фабрики і крамниці на Невському проспекті, у домі лютеранської ("німецької") церкви св. Петра.
1-08
...до величезного будинку, оберненого однією стіною на канаву, а другою — на —у вулицю. — Канавою мешканці Петербурга XIX ст. називали Єкатерининський канал; —а вулиця — може бути і Садова, і Горохова (обидві виходять на канал).
1-09
Сходи були темні й вузькі, "чорні"... — Доми мали зазвичай парадні й "чорні" сходи.
1-10
Кацавейка — утеплена простора коротка кофта, в яку в XIX ст. вбиралися лише люди похилого віку або простолюд.
1-11
Два білетики — два рубля.
1-12
Сибірка — довгий двобортний сюртук "у талію", який на "гладкому, здоровезному" дядьку мав виглядати досить кумедно.
1-13
По Под'ячеській пішов,
Свою милую знайшов... — варіація популярної на ті часи пісні "Трактирщик":
В первый год я постарался,
Сот пяток домой послал,
Тогда мил в долгу остался —
Свою женушку ласкал <...>
Вдруг случилося несчастье
Мне по Невскому пройти!
Мне по Невскому пройти!
Я по Невскому прошел,
Свою прежнюю нашел...
Мы нечаянно сошлися,
Поздоровалися...
1-14
З-під нанкового жилета стирчала манишка... — Нанка — груба дешева бавовняна тканина (назва походить від місця первісного виробництва — китайського міста Нанкіна), ознака бідності. Манишка — "дешева розкіш", як називали її сучасники Достоєвського: ця вставка-нагрудник імітувала наявність білої сорочки, якої вимагав чиновницький "дрес-код", але бідний чиновник не міг собі її дозволити.
1-15
Титулярний радник — 9-й чин у введеній ще Петром І "Табелі про ранги", згідно з якою всі чини цивільної та військової служби розподілялися на 14 класів (найвищий — 1-й). Титулярний радник — цивільний чин, що відповідав військовому чинові капітана.
1-16
...чи ночували ви коли-небудь на Неві, на барках з сіном? — Ідеться про місце ночівлі жебраків і волоцюг у 1860-х роках. Див., наприклад, роман В. Крестовського "Петербурзькі нетрі", розділи якого друкувалися в журналі Ф. М. і М. М. Достоевських "Эпоха" (1864. № 1).
1-17
...що жалість у наш час навіть наукою заборонена і що так уже робиться в Англії, де політична економія. — 1865 р. вийшов друком перший повний російський переклад праці англійського економіста і філософа Джона Стюарта Мілля (1806—1873) "Основания политической экономии с некоторыми из их применений к общественной философии" (СПб.: Изд. А. Н. Пыпина, 1865). В етиці Мілль дотримувався теорії так званого утилітаризму. Ось приклад його етичних міркувань: "Нравственность может быть определена следующим образом: такие правила для руководства человеческими поступками, через соблюдение которых всему человечеству доставляется существование, наиболее свободное от страданий и наиболее богатое наслаждениями, притом не только человечеству, но, насколько это допускает природа вещей, и всякой твари, которая только обладает чувством". Етика Мілля справила неабиякий вплив на моральну концепцію головного ідейного антагоніста Достоєвського — М. Г. Чернишевського, втілену в його романі "Що робити?" (1863), популярному в молоді 1860-х років. До речі, Олександр Пипін, який видав переклад Мілля, був не лише одним із найближчих співробітників Чернишевського, а й його кузеном.
1-18
...по жовтому білету пішла... — Повія, аби легалізуватися, мала отримати в поліції спеціальне посвідчення (жовтого кольору).
1-19
...все таємне стає явним... — 3 Євангелія від Марка (4: 22): "...немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв".
1-20
"Се людина! " — слова Понтія Пілата про Христа з Євангелія від Івана (19:5).
1-21
...штаб-офіцерська дочка. — До штаб-офіцерів належали старші офіцерські чини: майори, підполковники і полковники.
1-22
...при випуску з шаллю танцювала... — Такою була почесна нагорода для випускниць інститутів шляхетних дівчат, які закінчили навчання з відзнакою.
1-23
На Кірі Перському спинились. — Тобто ледве розпочали вивчення давньої історії: Кір (бл. 593 — 530 до н. е.) — засновник Давньоперського царства.
1-24
..."Фізіологію" Льюїса... — Джордж Генрі Льюїс (1817— 1878) — англійський філософ-позитивіст, учений, популяризатор науки і літературний критик. Ідеться про російське видання: Физиология обыденной жизни. Сочинение Д. Г. Льюиса. Перевод с английского профессоров Московского университета С. А. Рачинского и Я. А. Борзенкова. Издание книгопродавца А. И. Глазунова. М., 1861—1862. Т. 1—2. Зберігся рахунок на цю книжку на ім'я Достоєвського з книгарні Базунова: письменник придбав її 1863 р. Його явно цікавили спроби Льюїса розв'язувати морально-філософські питання людського життя з погляду природничих наук. Публіцисти "молодої генерації" сприйняли цю згадку в романі як "пасквіль": "...г. Достоевский в своем новом романе... не говорит прямо, что либеральные идеи и естественные науки ведут молодых людей к убийству, а молодых девиц к проституции, а так, косвенным образом дает это почувствовать. <...> Обратим внимание читателя <...> на следующее обстоятельство. Автор, пред тем как пустить "по желтому билету" едва грамотную Соню, дочь пьянчужки Мармеладова, дает ей прочесть, что бы вы думали? Поль де Кока? Баркова? Нет — "Физиологию Льюиса" (!!!) Тут автор, обыкновенно столь верный художественной правде, не отступил даже пред очевидной несообразностью: девушке, всё образование которой, по собственным словам его, остановилось на "Кире Персидском", он дает читать ученое сочинение, в котором она не в состоянии понять ни бельмеса" (Неделя. 1866. № 5, 10 апреля).
1-25
...чи багато може, на вашу думку, бідна, але чесна дівчина чесною працею заробити?.. — Проблема організації та оплати жіночої праці — одна зі злободенних тем суспільної полеміки 1860-х років, зокрема роману Чернишевського "Що робити?", а також популярних публічних лекцій Є. П. Карновича "Про жіночу працю". Цієї теми неодноразово торкалися журнали братів Ф. М. і М. М. Достоєвських "Время" і "Эпоха".
1-26
Статський радник — цивільний чин 5-го класу.
1-27
...наділа бурнусик — Бурнус — просторий плащ із капюшоном, шитий по краях тасьмою, загальнопоширений одяг як жінок, так і чоловіків: "Ведь уж все нынче носят бурнусы, уж все; кто же нынче не носит бурнусов?" (О. Островський. "Старий друг краще нових двох").
1-28
...взяла тільки нашу велику драдедамову зелену хустку (спільна така у нас хустка є, драдедамова)... — Автор недаремно змушує Мармеладова зупиняти увагу свого слухача Раскольникова (і читача роману) на цій хустці, бо вона ще не раз з'явиться у книзі як неодмінна "спільна" деталь, що розкриває не просто бідність родини Мармеладових, а трагічний сюжет їхнього життя.