Невже заснула.
Душу солов'ю довіривши свою,
Верба плакуча?
2
Засохла гілка —
Крука притулок.
Осінній вечір.
3
Метелик також
Прилетів поїсти
Салату з квітів білих хризантем.
4
Старий ставок.
Пірнуло жабеня —
Вода сплеснула.
5
Під деревом
Вишнева заметіль
Мій суп і рибу цвітом засипає.
6
Осіння паморозь!
Рукою доторкнешся,
І на долоні сльози палахтять.
7
Сто краєвидів за коротку мить
У запалі
Намалювали хмари.
8
Камелією? Сливою?
Цікаво, чим у минулому
Був цей старий держак?
9
Хто за осіннім вітром мандрував,
Спав просто неба,
Той збагнути може мої пісні!
10
Горобчику, мій друже,
Не чіпай малого гедзика,
Що бавиться на квітці!
11
Вода замерзла,
Розколовши глечик.
12
Бананові деревця мотлошить
Осінній вітер.
Дощ в цебрі хлюпоче.
13
Як легко я живу на цьому світі!
Усе багатство —
Глечик з гарбуза.
14
Кружальцями
Чи на чотири частки
Цю першу диню різати мені?
1 Камелія — вічнозелене дерево або кущ.
15
Град несподіваний
Розлючено лупцює
Мій кипарисовий крислатий капелюх.
16
Чим пригоститися?
З харчів у моїй хатці —
Хіба що ці комарики малі.
17
Прокинься, друже!
Запали вогонь!
Я хочу диво показати — грудку снігу!
18
Осіння перша мряка!
Навіть мавпа,
Здається мріє про дощовичок.
19
Прощається весна!
Пташки голосять,
У риб — німотні сльози на очах.
20
Упав у бухту
Сиротливий крик —
Зозулі голос.
21
Жорстокість долі!
Воїна шолом
Став конику маленькому притулком.
22
Підмівши двір,
Збирався вийти з храму, —
Аж знову листя з білої верби!
23
Яке блаженство!
Снігу аромат
З Південної долини долинає.
24
Ну що, малята!
Утікаймо разом
Від градопаду буйного цього!
25
Мінливість долі!
Паростком бамбука
Стає колись людина врешті-решт.
26
Серпанок весняний.
Сливовий цвіт і місяць —
Завершений пейзаж!
27
Навіть ворона,
Що обридла всім.
Красунею здається сніжним ранком!
28
Біліють
Вимиті до блиску цибулини.
Осінній холод!
29
У ранішній росі.
Та ще й в грязюці,
Якою свіжою здається диня ця!
30
Що ближче осінь,
То тісніше в хатці
Зближаються і душі і серця.
31
Збирався на базар,
Та передумав.
На ясний місяць краще подивлюсь!
32
Аби опертися,
За колосок хапаюсь, —
Розлуки розпач!
33
За пасмом гір,
Неначе з хмари дощ, —
Засніжена вершина Фудзіями!
34
Дорога ця —
Така пуста, безлюдна!
Осінні сутінки.
Переклад І. Бондаренка