Гном у голові
ГНОМ ПОСЕЛИВСЯ В АННИНІЙ ГОЛОВІ ДАВНО...
Гном поселився в Анниній голові давно. За кілька днів по тому, як їй минуло шість років. Сталося це так. Був вечір. Анна, позіхаючи, стояла біля ліжка й саме відгорнула квітчасту ватяну ковдру, збираючись лягти, аж раптом побачила гнома. Він причаївся на рожевій троянді. Гном був манюсінький. Разом зі своїм фіолетовим ковпачком не більший від нігтика на Анниному мізинці. І голосок він мав тихий-тихесенький...
Крістіна Нестлінгер
Конрад, або Дитина з бляшанки
Пані Берті Бартолотті сиділа в кріслі-гойдалці й снідала. Вона випила чотири чашки кави, з'їла три булочки з маслом і медом, двоє некруто зварених яєць, скибку чорного хліба з шинкою і сиром та скибку білого хліба з паштетом із гусячої печінки. Снідаючи, вона гойдалася, — бо крісло-гойдалка на те й зроблене, щоб у ньому гойдалися, — тому на її халаті з'явилися руді плями від кави й жовті від яєць...
Летіть, хрущі
Передмова
Історії, яку я розповідаю, більше, ніж двадцять п'ять років. Двадцять п'ять років тому вбрання було інше і авта були інші. Вулиці були інші і їжа також. І ми були інші. Діти у Відні двадцять п'ять років тому звичайно співали:
Летіть, хрущі, Сміливці весняні!
Діти й сьогодні ще співають:
Летіть, хрущі,
Сміливці весняні!..
Маргарита Закмаєр
Розділ 1
у якому немає ще й натяку на події, а тільки описуються п'ять Рюкзаків, причому з погляду сусідів
Маргариті Марії Закмаєр було чотирнадцять років, вона мала сірі, як дунайська рінь, очі, волосся кольору спанієля, малесенький дитячий носик, на зріст була 160 сантиметрів і важила 64 кілограми 300 грамів. Важко сказати, чи була вона товстою, бо це, зрештою, як і багато чого іншого в житті, – річ відносна...
Маргарита і клопоти з Гансиком
Розділ 1,
у якому ще нічого не відбувається, але той, хто не читав першу частину цієї історії, має нагоду познайомитися з її героїнею
Маргариті Марії Закмаєр було п'ятнадцять років, вона мала сірі, як дунайська рінь, очі, волосся кольору спанієля, малесенький дитинячий носик, мала 166 сантиметрів зросту і важила 53 кілограми...
Маргаритко, моя квітко
Розділ 1,
у якому той, хто не читав першої та другої частин цієї історії, має нагоду познайомитися з її героїнею
Маргариті Марії Закмаєр було сімнадцять років, вона мала сірі, як дунайська рінь, очі, волосся кольору спанієля, малесенький дитячий носик, зріст один метр і сімдесят сантиметрів, і тіло її було чудово сформоване по всій довжині. Об'єктивно Маргариту можна було назвати "дуже вродливою", а суб'єктивно вона себе теж такою вважала...
Переклад з німецької Олександра Мокровольського
РОЗДІЛ 1
у якому помічено загадкове зникнення фотографій і одній доньці доводиться сердитись через невиправні мамині упередження проти неї
— Значить, його таки немає! Його таки немає! — бурмотіла Софія...
Начхати нам на огіркового короля!
Вольфґанґ Гоґельман розповідає правду, не відмовляючись від порад учителя німецької мови
Переднє слово
Дідусь сказав: хтось із нас мусить записати цю історію. І дідусь має рацію.
Мартіна вирішила: це зробить вона. І купила паку рожевого паперу, зелену стрічку для друкарської машинки, оце й усе, що вона досі змогла. Вона сказала, що ще не почала, бо дуже важко поділити цю історію на періоди...
Пес іде в світ
Розділ перший ПЕС І ВЕПР-КАРТЯР
Коли діти повиростали, а дружина померла, пес пішов з дому. Пішов назавжди. Продав хату і яблуневий сад. Колекцію марок, телевізор, книжки й бабусині картини він також продав. Пес вирушив у дорогу з червоною валізою у правій передній лапі та синьою дорожньою сумкою в лівій. На голову він надів чорного капелюха-борзаліно, шию обмотав смугастим шаликом — тричі обмотав, щоб кінці не волочились по землі. А через плече перевісив зелену торбу...