Іван Петрович Котляревський народився 29 серпня 1769 р. в Полтаві в сім'ї канцеляриста. Навчався в духовній семінарії, працював канцеляристом, домашнім учителем. Майже дванадцять років перебував на військовій службі. Повернувшись до Полтави, працював наглядачем (завідувачем) Будинку виховання дітей бідних дворян. Брав участь у діяльності масонської ложі "Любов до істини". У 1818—1821 рр. виконував обов'язки директора Полтавського театру...
Читати приклад твору →Широкі шляхи полтавські...
Грунтові сільські дороги мають особливу принаду, особливо коли тягнуться через невеличкі гаї, поля, видолинки. Тільки побачивши їх, можна зрозуміти, чому їх інколи порівнюють зі стрічками, бо вони справді нагадують сіренькі стрічки, що пролягли аж до небокраю. Вони, як вічний поклик до вирію, кличуть мандрівників у незвідані краї. Тими шляхами мандрував колись і Котляревський...
І. Котляревський — фундатор нової української літератури, бо є першим її класиком, зачинателем. Його твори — історичний злам у розвитку української літератури, початок нового її етапу.
Він перший звернувся, до животворних джерел народної мови, зробив її літературною, використав багатющі скарби фольклору та етнографії свого народу. Він писав реалістичні та народні твори.
Котляревський увів нові жанри: епічну травестійно-бурлескну тему, комічну оперу, водевіль...
Свого часу Вергілій, беручи за основу своєї "Енеїди" твори Гомера, навіть не здогадувався, скільком літераторам його пафосне творіння стане благодатним фунтом для пародіювання і "перелицювання". Так 1517 року мантуанець Фоленчо пародіював твір Вергілія, а на початку XVII сторіччя свою версію "Енеїди" презентував іспанець Альдані. 1633 року італієць Ляллі видає свою травестійну "Енеїду". Серед французів найуспішнішим пародійником став Скаррон...
Читати приклад твору →Народний письменник (роздуми про Івана Котляревського)
Про полтавські шляхи написано багато, а ще більше, мабуть, співано. Я це особливо відчула, коли гостювала у бабусі на Полтавщині.
Грунтові сільські дороги мають особливу принаду, особливу неповторність і чаруючу силу. Вони прямують через невеличкі гаї, поля, видолинки. Тільки побачивши їх, пройшовши ними, можна зрозуміти, чому їх інколи порівнюють зі стрічками, і не просто зі стрічками, а стрічками, що в'ються...
Про полтавські шляхи написано багато, а ще більше, мабуть, співано. Я це особливо відчула, коли гостювала у бабусі на Полтавщині.
Грунтові сільські дороги мають особливу принаду, особливу неповторність і чаруючу силу. Вони прямують через невеличкі гаї, поля, видолинки. Тільки побачивши їх, пройшовши ними, можна зрозуміти, чому їх інколи порівнюють зі стрічками, і не просто зі стрічками, а стрічками, що в'ються...