Героїчне минуле, славні діла предків не раз давали авторам матеріал для творів. Подорожуючи морем, Тарас Шевченко ніби побачив, як пливуть по хвилях козацькі байдаки, ніби почув спів козаків. Так народилась історична поема "Гамалія".
Подвиги славних козаків приваблювали Шевченка з дитинства. Знав він від старих людей, що це були за воїни — мужні, відважні, які не боялись ні меча, ні вогню. Між собою козаки були справжніми братами, готовими один за одного життя віддати. Потрапив козак у біду — брати допоможуть.
Саме міцну дружбу й готовність життя за іншого віддати показав Шевченко у поемі "Гамалія". Гинуть у турецькій неволі запорожці, кличуть на допомогу братів своїх. І ось уже вкрили козацькі човни море — пливуть рятівники на чолі з отаманом.
Козацтво преться без ваги —
І покотились яничари.
Лютують вороги, а протистояти запорожцям не в силах. "Неначе птахи чорні в гаї, козацтво сміливо літає", бо мета у козаків благородна — визволити своїх.
Сміливість, відвага запорожців, їхня запеклість у бою просто вражають.
Бій закінчився. Повертаються козаки додому з великою перемогою, співають. "Перед ними море миле гомонить і клекотить" про патріотичний подвиг запорожців, про мужність, про велику любов до всього українського.
Чи не цей клекіт моря почув Тарас Григорович? Чи не це навіяло йому поему "Гамалія" під час морської подорожі?