З давніх-давен люди складали пісні про своє життя, про важливі історичні події, уславлювали в них своїх героїв. У XIX столітті українські письменники знову звертаються до тематики народних пісень. Так, поема "Гамалія" Т. Шевченка присвячена темі козацьких морських походів. Сюжетною основою для твору були українські народні думи та історичні праці сучасників. Шевченків Гамалія не є історичною особою. Це — узагальнений образ козацького ватажка, наділений рисами справжнього воїна.
З Гамалією ми зустрічаємося в епізоді, де козаки перепливають море, аби врятувати своїх товаришів. В образі Гамалії відчувається істотний вплив усної народної творчості. Козацький ватажок зображений як герой, що наділений надзвичайною силою. При змалюванні його дій автор використовує гіперболу:
Гамалія по Скутарі —
По пеклу гуляє,
Сам хурдигу розбиває,
Кайдани ламає...
Козаки одержують перемогу та славлять свого ватажка піснею, яка має характер народної думи:
Слава тобі, Гамаліє,
На ввесь світ великий...
... Що не дав ти товариству
Згинуть на чужині!
Автор застосував щодо героя яскраве порівняння, що також характерно для народних пісень:
... пливе
Позад завзятий Гамалія:
Орел орлят мов стереже...
Козацький ватажок постає перед читачами справжнім героєм, зразком мужності та відданості товаришам.